Рішення № 27547504, 05.11.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-479/12

Провадження №: 2/2601/479/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С., при секретарі - Приходько А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000», ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Бавовняно-прядильна фабрика»про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави,-

в с т а н о в и в:

у липні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «НВП «ТЕМП-3000», ОСОБА_2, ТОВ «Бавовняно-прядильна фабрика»про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави.

Свої вимоги мотивував тим, що 19 жовтня 2006 року між ВАТ «Міжнародний комерційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Піреус Банк МКБ», та ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»був укладений генеральний кредитний договір № К/06-55/КД, відповідно до умов якого банком була відкрита позичальнику - ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»кредитна лінія з максимальною сумою ліміту 365 000,00 доларів США зі встановленням процентної ставки за користування кредитними коштами в межах максимального ліміту кредитування у відповідному додатковому договорі.

Відповідно до умов вказаного договору банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти у формі кредиту в розмірі, що не перевищує максимальний ліміт кредитування, в порядку та на умовах, які встановлені цим договором та додатковими договорами до нього, а позичальник зобов'язався прийняти та належним чином використати і повернути банку отримані в межах максимального ліміту кредитування кредитні кошти, а також сплатити відповідні проценти та виконати всі інші зобов'язання згідно умов цього договору та додаткових договорів.

Додатковими угодами № 1 від 10 листопада 2006 року та № 2 від 24 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року розмір максимальної суми кредитної заборгованості позичальника - ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»перед банком був збільшений до 365 000,00 доларів США та 1 950 500,00 грн.

Відповідно до додаткового договору № 1 від 19 жовтня 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додаткової угоди № 1 від 19 жовтня 2007 року до додаткового договору № 1 від 19 жовтня 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року банк надав ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»кредит у розмірі 365 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних та строком повернення кредиту до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до додаткового договору № 2 від 10 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додаткової угоди № 1 від 19 жовтня 2007 року до додаткового договору № 2 від 10 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року банк надав ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»кредит у розмірі 1 060 500,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 20% річних та строком повернення кредиту до 30 червня 2009 року.

Відповідно до додаткового договору № 3 від 24 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додаткової угоди № 1 від 19 жовтня 2007 року до додаткового договору № 3 від 24 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року банк надав ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»кредит у розмірі 890 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 20,5% річних та строком повернення кредиту до 19 жовтня 2009 року.

Банк виконав свої зобов'язання за генеральним кредитним договором та додатковими договорами до нього, надавши ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»кредит в сумі 365 000,00 доларів США та 1 950 500,00 грн.

Однак, ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»своїх зобов'язань за договором не виконав.

Станом на 28 червня 2011 року заборгованість ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»за генеральним кредитним договором № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року склала 402 007,00 доларів США та 1 531 506,60 грн.

Виконання зобов'язань ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» за генеральним кредитним договором № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року були забезпечені договором поруки № П/06-28/КД від 24 листопада 2006 року, укладеного між банком та ОСОБА_2, а також нотаріально посвідченим договором застави виробничого обладнання, належного на праві власності ТОВ «Бавовняно-прядильна фабрика», від 19 жовтня 2006 року.

Оскільки ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»не виконувались взяті на себе зобов'язання, банком 03 червня 2009 року на адресу всіх трьох відповідачів була направлена рекомендованим листом письмова вимога за вихідним № 454 про усунення порушення та погашення заборгованості за кредитним договором. Проте, відповідачами остання була залишена без належного реагування та заборгованість на момент звернення до суду ними не погашена.

Тому, відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 554 ЦК України, ст. 193 ГПК України, ст. 1, 20 Закону України «Про заставу», просив суд стягнути солідарно з ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ»заборгованість за генеральним кредитним договором № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додатковими договорами/угодами до нього у розмірі 402 007,00 доларів США, з яких: 365 000,00 доларів США - сума основного боргу по кредиту, 8 400,00 доларів США - сума нарахованих і несплачених процентів, 242,92 долари США - сума пені за несвоєчасну сплату процентів, 28 365,00 доларів США - сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу, 30 000,00 грн. - сума штрафів за кожен випадок невиконання зобов'язань, та у розмірі 1 531 506,60 грн., з яких: 1 295 500,00 грн. - сума основного боргу по кредиту, 43 323,29 грн. - сума нарахованих і несплачених процентів, 1 054,70 - сума пені за несвоєчасну сплату процентів, 101 628,61 грн. - сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу, 60 000,00 грн. - сума штрафів за кожен випадок невиконання зобов'язань; звернути стягнення на предмет застави, визначений нотаріально посвідченим договором застави виробничого обладнання, належного на праві власності ТОВ «Бавовняно-прядильна фабрика», від 19 жовтня 2006 року, та отримані грошові кошти від реалізації вказаного виробничого обладнання, що являється предметом застави, направити на погашення заборгованості ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»перед банком, а також просив стягнути судові витрати по справі.

В ході розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та остаточно просив суд стягнути солідарно з ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ»заборгованість за генеральним кредитним договором № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додатковими договорами/угодами до нього станом на 22 серпня 2012 року в розмірі 358 106,00 доларів США, з яких: 355 000,00 доларів США - сума основного боргу по кредиту, 2 987,43 доларів США - сума нарахованих і несплачених процентів, 118,56 долари США - сума пені за несвоєчасну сплату процентів та 50 000,00 грн. - сума штрафів за кожен випадок невиконання зобов'язань, та у розмірі 138 300,88 грн., з яких: 90 451,66 грн. - сума основного боргу по кредиту, 1 063,61 грн. - сума нарахованих і несплачених процентів, 1 785,61 грн. - сума пені за несвоєчасну сплату процентів та 45 000,00 грн. - сума штрафів за кожен випадок невиконання зобов'язань; звернути стягнення на предмет застави, визначений нотаріально посвідченим договором застави виробничого обладнання, належного на праві власності ТОВ «Бавовняно-прядильна фабрика», від 19 жовтня 2006 року, та отримані грошові кошти від реалізації вказаного виробничого обладнання, що являється предметом застави, направити на погашення заборгованості ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»перед банком, а також просив стягнути судові витрати по справі (т. 2, а.с. 35-40).

Представник позивача в ході розгляду справи підтримав позовні вимоги й обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд позов з урахуванням його уточнень задовольнити в повному обсязі з обставин, викладених у ньому.

Представник відповідачів в ході розгляду справи проти заявлених вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, просив суд відмовити у їх задоволенні, прийнявши до уваги доводи їх позиції, викладені в письмових запереченнях на позов (т. 2, а.с. 12-115).

Зазначив про те, що позивачем надані хибні розрахунки існуючої заборгованості, в якій не враховані всі проведені боржником в рахунок погашення заборгованості платежі, через що зазначений розрахунок не може бути прийнятий до уваги судом.

Крім того, звернув увагу суду на те, що оскільки укладений між банком та ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»генеральний кредитний договір є господарським зобов'язанням між сторонами - юридичними особами, то відповідно до вимог ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, через що заявив про застосування спеціального строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у межах шести місяців. Також, просив застосувати суд ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір неустойки з огляду на те, що її розмір значно перевищує розмір збитків, завданих позивачу, та наявність обставин, що мають істотне значення, таких як розгортання та загострення світової фінансово-економічної кризи у 2008-2009 роках та істотна зміна економічних та фінансових умов у ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»й в країні в цілому, а також через пожежу на виробничих площах ТОВ «НВП «ТЕМП-3000», що мала місце у 2010 році.

До того ж, представником відповідачів було зазначено про те, що договір поруки, за яким ОСОБА_2 зобов'язався як солідарний боржник відповідати за зобов'язаннями ТОВ «НВП «ТЕМП-3000», припинив свою дію відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Також, просив суд закрити провадження у справі в частині вимог до ТОВ «Бавовняно-прядильна фабрика»на підставі ст. ст. 15, 16, 205 ЦПК України, оскільки предметом спору, в даному випадку, є різні самостійні договірні відносини між різними особами, що не пов'язані між собою. Крім того, пояснив, що банком не доведений факт наявності заподіяння збитків в силу ст. 22 ЦК України та їх розміру з боку відповідача ТОВ «НВП «ТЕМП-3000», причинного зв'язку між ними, через що вимога останнього про звернення стягнення на предмет застави є необґрунтованою.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

За правилами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія -однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору -договору про відкриття кредитної лінії.

Судом достовірно встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що 19 жовтня 2006 року між ВАТ «Міжнародний комерційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Піреус Банк МКБ», та ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»укладений генеральний кредитний договір № К/06-55/КД, відповідно до умов якого банком була відкрита позичальнику - ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»кредитна лінія з максимальною сумою ліміту 365 000,00 доларів США зі встановленням процентної ставки за користування кредитними коштами в межах максимального ліміту кредитування у відповідному додатковому договорі (т. 1, а.с. 16-21).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти у формі кредиту в розмірі, що не перевищує максимальний ліміт кредитування, в порядку та на умовах, які встановлені цим договором та додатковими договорами до нього, а позичальник зобов'язався прийняти та належним чином використати і повернути банку отримані в межах максимального ліміту кредитування кредитні кошти, а також сплатити відповідні проценти та виконати всі інші зобов'язання згідно умов цього договору та додаткових договорів (т. 1, а.с. 16).

Додатковими угодами № 1 від 10 листопада 2006 року та № 2 від 24 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року розмір максимальної суми кредитної заборгованості позичальника - ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»перед банком був збільшений до 365 000,00 доларів США та 1 950 500,00 грн. (т. 1, а.с. 22-23).

Відповідно до додаткового договору № 1 від 19 жовтня 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додаткової угоди № 1 від 19 жовтня 2007 року до додаткового договору № 1 від 19 жовтня 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року банк надав ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»кредит у розмірі 365 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних та строком повернення кредиту по 31 грудня 2008 року (т. 1, а.с. 25-26).

Відповідно до додаткового договору № 2 від 10 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додаткової угоди № 1 від 19 жовтня 2007 року до додаткового договору № 2 від 10 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року банк надав ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»кредит у розмірі 1 060 500,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 20% річних та строком повернення кредиту по 30 червня 2009 року (т. 1, а.с. 28-29).

Відповідно до додаткового договору № 3 від 24 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додаткової угоди № 1 від 19 жовтня 2007 року до додаткового договору № 3 від 24 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року банк надав ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»кредит у розмірі 890 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 20,5% річних та строком повернення кредиту по 19 жовтня 2009 року (т. 1, а.с. 30-31).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В той же час, згідно ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до висновку про те, що сторони, підписавши 19 жовтня 2006 року генеральний кредитний договір № К/06-55/КД, встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Згідно положень ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено та це не заперечується сторонами у справі, що згідно умов кредитного договору банк надав, а відповідач - ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»отримав кредитні кошти у розмірі 365 000,00 доларів США та 1 950 500,00 грн. (т. 1, а.с. 36-99).

Згідно з умовами генерального кредитного договору № К/06-55/КД, ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» зобов'язувалось у строки, в порядку та на умовах визначених цим договором та/або додатковими договорами, в повному обсязі повернути банку суму кредитних коштів (траншів), наданих в межах максимального ліміту кредитування та сплачувати проценти за користування кредитними коштами (траншами) (п. п. 2.3.1., 2.3.2. генерального кредитного договору, т. 1, а.с. 19).

Проте, як встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось, зокрема, стороною відповідача, ТОВ «НВП «ТЕМП-3000», всупереч договірним зобов'язанням, у встановлені договором терміни не погашало кредит та проценти за користування ним.

Відповідно до положень розділу 4 генерального кредитного договору за несвоєчасне перерахування коштів (повністю або частково), а також за будь-яке інше порушення будь-якою стороною своїх зобов'язань по цьому договору, винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню за кожен день порушення, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент такої сплати, що обчислюється з суми неповернутих (несвоєчасно повернутих) кредитних коштів та/або несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами (траншами) до моменту фактичного погашення заборгованості (п.п. 4.1. генерального кредитного договору, т. 1, а.с. 20).

За кожен випадок невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.3. розділу 2 та п. 5.8. розділу 5 цього договору позичальник сплачує банку штраф у розмірі 50 000,00 грн. У випадку допущення простроченої заборгованості за кредитом чи відсотками понад 60 днів позичальнику сплачує штраф у розмірі 40% від суми простроченого платежу (п. п. 4.5., 4.6. генерального кредитного договору, т. 1, а.с. 20).

Відповідно до п. 4.4. генерального кредитного договору у разі порушення позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором, вказаних у п. 2.3. розділу 2, банк має право надіслати позичальнику письмове повідомлення з вимогою виправити порушення протягом 10 робочих днів з дати отримання повідомлення. Якщо позичальник не виправить порушення протягом вказаного терміну, банк має право на дострокове стягнення/повернення заборгованості по кредиту у повному обсязі, який визначається в графі 1 розділу 1 цього договору (т. 1, а.с. 20).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 22 серпня 2012 року заборгованість ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»становить 358 106,00 доларів США, з яких: 355 000,00 доларів США - сума основного боргу по кредиту, 2 987,43 доларів США - сума нарахованих і несплачених процентів, 118,56 долари США - сума пені за несвоєчасну сплату процентів та 50 000,00 грн. - сума штрафів за кожен випадок невиконання зобов'язань, та у розмірі 138 300,88 грн., з яких: 90 451,66 грн. - сума основного боргу по кредиту, 1 063,61 грн. - сума нарахованих і несплачених процентів, 1 785,61 грн. - сума пені за несвоєчасну сплату процентів та 45 000,00 грн. - сума штрафів за кожен випадок невиконання зобов'язань (т. 2, а.с. 35-40).

Суд критично ставиться до посилань представника відповідачів на те, що вказаний розрахунок носить хибний характер, оскільки в ньому не враховані всі здійсненні божником платежі в рахунок виконання кредитних зобов'язань, а також необхідність зменшення судом розміру штрафних санкцій відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, та не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

В підтвердження своєї позиції представником відповідачів надано в розпорядження суду копії платіжних доручень щодо погашення кредиту та відсотків за гривневими траншами та валютним траншем.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на викладене, суд не може прийняти до уваги та покласти в основу судового рішення надані стороною відповідача платіжні доручення з точки зору ст. ст. 57-59 ЦПК України, оскільки останні є такими, що не відповідають вимогам, встановленим Постановою Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»№ 2 від 21 січня 2004 року, зокрема, щодо зазначення числа, місяця та року списання коштів з рахунку платника, які засвідчені підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Крім того, на підтвердження проведення вказаних платежів суду не було надано відповідної виписки з рахунку банку щодо списання або проведення оплати коштів за наданими платіжними дорученнями.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України у випадку, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Зазначеним порядком витребування доказів, який передбачений правилами ст. 137 ЦПК України, сторона відповідачів не скористалась та не витребувала у встановленому законом порядку доказів, необхідних їй для обґрунтування своєї позиції щодо хибності розрахунку заборгованості, здійсненої стороною позивача. Тому, у суду відсутні підстави для того, щоб не прийняти останній до уваги.

Крім того, в своїх заперечення проти заявленого позову, відповідачем звертається увага суду на необхідність зменшення розміру неустойки відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 552 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. ч. 1, 2 п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Зважаючи на викладене, стороною відповідача не наведено доказів, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, щодо наявності істотних обставин, на підставі яких суд має зменшити розмір неустойки.

При цьому посилання сторони відповідачів на відсутність доказів з боку позивача щодо наявності негативних наслідків для нього через прострочення виконання зобов'язання, суд оцінює критично та розцінює їх як спосіб захисту своїх інтересів з метою уникнення відповідальності за укладеним договором, оскільки позивачем у своєму позові на вказану обставину акценту не робилось, оскільки нарахування пені та штрафу останнім здійснювалось відповідно до умов, викладених у генеральному кредитному договорі № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року. Натомість, безпосередньо самою стороною відповідачів було наголошено на відсутності негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання з посиланням на положення ст. 22 ЦК України, проте, доказів на підтвердження своєї позиції надано не було.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З вищенаведеної статті вбачається, що саме позичальник при укладенні договору повинен передбачати всі можливі ризики, в тому числі труднощі у виконанні зобов'язання, оскільки відповідальність за неможливість виконання ним грошового зобов'язання лежить саме на ньому.

Тому суд критично оцінює посилання сторони відповідачів на розгортання та загострення світової фінансово-економічної кризи у 2008-2009 роках, на істотну зміну економічних та фінансових умов у ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»та у країні в цілому.

Також не заслуговують на увагу, на думку суду, посилання відповідача на пожежу на виробничих площах ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»у 2010 році.

Так, згідно довідки відділу державного пожежного нагляду м. Ірпіня № с03 від 05 лютого 2010 року вбачається, що 26 січня 2010 року у механічному цеху виробничої будівлі ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» виникла пожежа (т. 2, а.с. 44).

Однак, в розпорядження суду в розрізі ст. 60 ЦПК України не надано доказів про наявність заподіяння підприємству внаслідок вказаної пожежі шкоди та її розміру, які в значній мірі могли вплинути на спроможність ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»виконувати свої зобов'язання за укладеним кредитним договором.

Разом з тим, в судовому засіданні 02 листопада 2012 року стороною відповідачів в розпорядження суду була надана довідка ПАТ «Піреус Банк МКБ»за вихідним № 249 від 31 жовтня 2012 року про те, що станом на 31 жовтня 2012 року заборгованість ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»за кредитом та відсотками згідно кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року складає: за кредитом в гривні - 90 451,66 грн., поточна заборгованість по нарахованим відсоткам в гривні відсутня; за кредитом в доларах США - 355 000,00 доларів США, поточна заборгованість по нарахованим відсоткам в доларах США відсутні (т. 2, а.с. 116).

Представник позивача в судовому засіданні 02 листопада 2012 року визнав дані, викладені у вказаній довідці, та не заперечив проти стягнення на користь банку безпосередньо заборгованості тільки по тілу кредиту, тобто, в сумах 90 451,66 грн. та 355 000,00 доларів США.

З огляду на викладене, виходячи з положень ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, враховуючи позицію обох сторін щодо визнання заборгованості за кредитним договором в сумах 90 451,66 грн. та 355 000,00 доларів США, дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 90 451,66 грн. та 355 000,00 доларів США. Крім того, враховуючи викладене, суд вважає за недоцільне розгляд питання, порушеного представником відповідачів, про застосування строків позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання -кредитного договору -характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Як було встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось сторонами, з метою забезпечення виконання ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» за генеральним кредитним договором № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року було забезпечено порукою відповідача ОСОБА_2 згідно договору поруки № П/06-28/КД від 24 листопада 2006 року (т. 1, а.с. 32).

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору підставою зобов'язання, що забезпечується за цим договором, є генеральний кредитний договір № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року (т. 1, а.с. 32).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов'язань за генеральним кредитним договором у сумі, що дорівнює 365 000,00 доларів США та 1 950 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних за користування коштами у доларах США та 20,5% за користування коштами у гривні, передбачені генеральним кредитним договором, а також всі інші суми (пені та штрафи, якщо такі будуть), підтверджені генеральним кредитним договором, додатковими договорами та додатковими угодами до нього (п. 3.1. договору поруки, т. 1, а.с. 32).

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З тексту наявного в матеріалах справи договору поруки № П/06-28/КД від 24 листопада 2006 року вбачається, що термін дії вказаного договору визначається з моменту його підписання до повного погашення зобов'язань за генеральним кредитним договором з урахуванням додаткових угод до нього (т. 1, а.с. 32).

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року при вирішенні спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З огляду на зазначене, суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, та вважає за можливе прийняти до уваги доводи представника відповідачів щодо визначення у договорі поруки терміну дії останнього як до повного погашення зобов'язань за генеральним кредитним договором з урахуванням додаткових угод до нього не може бути розцінено судом як установленням строку дії поруки.

Як було встановлено в ході розгляду справи, відповідно до додаткового договору № 1 від 19 жовтня 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додаткової угоди № 1 від 19 жовтня 2007 року до додаткового договору № 1 від 19 жовтня 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року банк надав ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»кредит у розмірі 365 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних та строком повернення кредиту по 31 грудня 2008 року (т. 1, а.с. 25-26).

Відповідно до додаткового договору № 2 від 10 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додаткової угоди № 1 від 19 жовтня 2007 року до додаткового договору № 2 від 10 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року банк надав ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»кредит у розмірі 1 060 500,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 20% річних та строком повернення кредиту по 30 червня 2009 року (т. 1, а.с. 28-29).

Відповідно до додаткового договору № 3 від 24 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додаткової угоди № 1 від 19 жовтня 2007 року до додаткового договору № 3 від 24 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року банк надав ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»кредит у розмірі 890 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 20,5% річних та строком повернення кредиту по 19 жовтня 2009 року (т. 1, а.с. 30-31).

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 03 червня 2009 року банк скористався наданим йому договором правом вимагати погашення заборгованості в повному обсязі (т. 1, а.с. 100).

При цьому банк повідомив відповідачів про факт порушення ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»умов генерального кредитного договору та додаткових договорів та угод до нього та надав ОСОБА_2 можливість виконати свої зобов'язання поручителя.

Однак, суд не вважає за можливе прийняти до уваги повністю позицію представника відповідачів щодо припинення дії договору поруки та безпідставність вимог до ОСОБА_2, враховуючи наступне.

Згідно абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як вже було зазначено, у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється якщо у договорі поруки не встановлено строк, зі спливом якого припиняється порука, та якщо кредитор не пред'явить до поручителя вимогу протягом шести місяців з дня настання строку виконання забезпеченого порукою зобов'язання.

В даному випадку, законодавцем встановлений шестимісячний строк для пред'явлення вимоги як раз до поручителя. Тобто, в межах цього строку кредитор має пред'явити не позов до суду, а вимогу як раз до поручителя. За наявності доказів пред'явлення кредитором вимоги до поручителя впродовж шести місяців з дня виникнення у кредитора права на пред'явлення такої вимоги кредитор має право пред'явити позов до поручителя в межах загальної позовної давності, що встановлена тривалістю у три роки (с. 257 ЦК України).

Додатковим договором № 1 від 19 жовтня 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додатковою угодою № 1 від 19 жовтня 2007 року до додаткового договору № 1 від 19 жовтня 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року банком було надано ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»кредит у розмірі 365 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних та строком повернення кредиту по 31 грудня 2008 року (т. 1, а.с. 25-26).

Отже, строк виконання основного зобов'язання був встановлений - по 31 грудня 2008 року включно.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги той факт, що 03 червня 2009 року банком була пред'явлена вимога, в тому числі й до відповідача ОСОБА_2, про виконання основного зобов'язання в повному обсязі, договір поруки П/06-28/КД від 24 листопада 2006 року з точки зору ч. 4 ст. 559 ЦК України не є припиненим.

Разом з тим, договір поруки П/06-28/КД від 24 листопада 2006 року з точки зору ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо зобов'язань за додатковим договором № 2 від 10 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додатковою угодою № 1 від 19 жовтня 2007 року до додаткового договору № 2 від 10 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року щодо надання ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»кредиту у розмірі 1 060 500,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 20% річних та строком повернення кредиту по 30 червня 2009 року за додатковим договором № 3 від 24 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додатковою угодою № 1 від 19 жовтня 2007 року до додаткового договору № 3 від 24 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року щодо надання ТОВ «НВП «ТЕМП-3000»кредиту у розмірі 890 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних та строком повернення кредиту по 19 жовтня 2009 року, є припиненим.

Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

При цьому, як договором поруки, так і ч. 4 ст. 559 ЦК України не передбачено можливості припинення поруки за рішенням суду у разі не пред'явлення до поручителя вимоги або позову у встановлені ч. 4 ст. 559 ЦК України строки.

Виходячи із приписів вищевказаних норм цивільного законодавства та умов договору поруки, передбаченні ст. 559 ЦК України підстави припинення поруки застосовуються поза судовим розглядом, або ж можуть стати підставою, у разі їх встановлення, для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості, яка виникла за основним зобов'язанням, з поручителя.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов до висновку про солідарний обов'язок ОСОБА_2 щодо погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 355 000,00 грн., та відсутність останнього щодо погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 90 451,66 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком

Згідно ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Як встановлено в ході розгляду справи, 19 жовтня 2006 року між банком та ТОВ «Бавовняно-прядильна фабрика»укладено договір застави виробничого обладнання, належного на праві власності останньому, № З/06-55/КД, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 2085 (т. 1, а.с. 33-35).

Статтею 576 ЦК України встановлено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Також, згідно ч. 2 ст. 590 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави позивач не дотримався зазначених вимог Закону. На підтвердження зворотного в розрізі ст. 60 ЦПК України суду доказів не надано.

Крім того, пред'являючи вимоги про стягнення боргу за кредитним договором та одночасно звернення стягнення на предмет застави, позивач намагається захистити своє право шляхом проведення стягнення в подвійному розмірі.

Оскільки на день розгляду справи з боку відповідачів не надано доказів про виконання свого обов'язку в частині сплати заборгованості за договором кредиту, суд приходить до висновку про те, що позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому він підлягає частковому задоволенню в цій частині.

Отже, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави не підлягають задоволенню за їх недоведеністю та передчасністю й, крім того, згідно ст. 61 Конституції України подвійне стягнення за одним зобов'язанням не допускається.

Разом з тим, враховуючи те, що суд в силу ст. 11 ЦПК України позбавлений можливості самостійно визначити всі необхідні складові, викладені у ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», та відмовляючи позивачу у задоволенні позовний вимог в частині звернення стягнення на предмет застави в межах даної справи, вважає за необхідне зазначити про не позбавлення права сторони позивача на звернення з відповідним позовом після виконання всіх необхідних умов, визначених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до абз. 1 п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Доказів щодо неправомірності надання банком кредиту в іноземній валюті (доларах США) ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» в розпорядження суду не надано.

Питання стягнення судових витрат суд вважає за необхідне вирішити відповідно до правил ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 551, 559, 576, 589, 590, 611, 625, 627, 628, 638, 1054-1056 ЦК України, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», ст. ст. 24, 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 27, 57-61, 88, 110, 137, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000», ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Бавовняно-прядильна фабрика»про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000»(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 45, код ЄДРПОУ 31778043) та ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 03 червня 1997 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»(04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, код ЄДРПОУ 20034231, рахунок № 29094001990038 в АТ «Піреус Банк МКБ, МФО 300658) заборгованість за генеральним кредитним договором № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року в розмірі 355 000 (триста п'ятдесят п'ять тисяч) доларів США 00 центів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000»(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 45, код ЄДРПОУ 31778043) на користь публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»(04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, код ЄДРПОУ 20034231, рахунок № 29094001990038 в АТ «Піреус Банк МКБ, МФО 300658) заборгованість за генеральним кредитним договором № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року в розмірі 90 451 (дев'яносто тисяч чотириста п'ятдесят один) грн. 66 коп.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000»(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 45, код ЄДРПОУ 31778043) та ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 03 червня 1997 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»(04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, код ЄДРПОУ 20034231) судовий збір у розмірі 1 647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 47 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 116 (сто шістнадцять) грн. 29 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000»(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 45, код ЄДРПОУ 31778043) на користь публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»(04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, код ЄДРПОУ 20034231) судовий збір у розмірі 52 (п'ятдесят дві) грн. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 3 (три) грн. 71 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок