Рішення № 27545982, 08.11.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/16510/12

Провадження №: 2/2601/4549/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С.,

при секретарі Приходько А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою,-

в с т а н о в и в:

у червні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої вимоги мотивував тим, що 11 грудня 2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марок »державний номерний знак НОМЕР_1 та ti»державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок останній автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 18 лютого 2011 року винним у скоєнні ДТП визнаний водій ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_3.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_3 була застрахована відповідачем - ПАТ «Європейський страховий альянс» за 1 типом договорів (страховий поліс № ВА/2376079) з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) у розмірі 25 500,00 грн.

Звернувшись до відповідача з приводу виплати вказаної суми страхового відшкодування, останнім після тривалих перемовин добровільно свого обов'язку по проведенню страхової виплати так і не виконано, що і змусило його звернутись до суду для захисту своїх прав та інтересів у примусовому порядку.

Тому, просив суд стягнути з ПАТ «Європейський страховий альянс» на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 25 500,00 грн., з власника автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_2 відповідно до положень ст. 1194 ЦК України - різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що дорівнює 19 721,31 грн., а також з відповідачів - витрати по сплаті судового збору.

В ході розгляду справи представник позивача, підтримавши обґрунтування позову, уточнив позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з ПАТ «Європейський страховий альянс»на користь його довірителя суму страхового відшкодування у розмірі 8 524,38 грн., з власника автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_2 відповідно до положень ст. 1194 ЦК України - різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що дорівнює 19 721,31 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Представник відповідача - ПАТ «Європейський страховий альянс»в ході розгляду справи проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні через безпідставність та необґрунтованість з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 81-83).

Відповідач ОСОБА_2, який повідомлявся в установленому законом порядку про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, заслухавши думку представників сторін, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 11 грудня 2010 року приблизно о 02 годині 20 хвилин на вул. Вишгородській, 33 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марок »державний номерний знак НОМЕР_1 та »державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 38).

Згідно постанови Подільського районного суду м. Києва від 18 лютого 2011 року водій автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 11 грудня 2010 року приблизно о 02 годині 20 хвилин на вул. Вишгородській, 33 у м. Києві він, керуючи автомобілем НОМЕР_5, рухаючись заднім ходом на парковці, не впевнився, що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_6, чим порушив п. 10.9 (а.с. 32).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та враховуючи, що вищевказана постанова суду на даний час не скасована і набрала чинності, суд дійшов до висновку про те, що позивач звільнений від доказування обставин події, що стала приводом для звернення до суду з цим позовом.

В ході розгляду справи судом також встановлено, що відповідно до полісу № ВА/2376079 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 1), укладеного між ПАТ «Європейський страховий альянс»та власником автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_2 строком дії з 27 липня 2010 року до 26 липня 2011 року, вказаний автомобіль є забезпеченим автомобілем (а.с. 90).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування»та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно полісу № ВА/2376079 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 1), укладеного між ПАТ «Європейський страховий альянс»та власником автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_2, лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), встановлений у розмірі 25 500,00 грн. (а.с. 90).

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961-IV для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

В ході розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами, зокрема, відповідачем, що позивач звернувся до страхової компанії та надав всі необхідні для проведення виплати документи.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до п. 36.2. статті 36 вищеназваного Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 травня 2011 року ПАТ «Європейський страховий альянс»було складно страховий акт № 866/10/03/ЦВ04/01/3, згідно якого було визначено суму страхового відшкодування, яка підлягає сплаті позивачу, у розмірі 17 625,62 грн. (а.с. 87-88).

Як було встановлено в ході розгляду справи, відповідачем ПАТ «Європейський страховий альянс»було проведена часткова виплата страхового відшкодування у розмірі 16 957,62 грн. (17 625,62 грн. - 510,00 грн. франшизи) (а.с. 86).

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст.. 29 Закону).

Згідно висновку № 06-12\10 експертного автотоварознавчого дослідження від 20 грудня 2010 року вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_7 складає 45 221,31 грн. (а.с. 11-31).

Згідно положень ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Оскільки виплата страхового відшкодування відповідачем не була здійснена у встановленому законодавством розмірі, що, на думку суду, є неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, це призвело до порушення законних прав позивача на отримання страхового відшкодування в повному обсязі. Тому, суд надходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з ПАТ «Європейський страховий альянс»8524,38 грн.

Разом з тим, судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача - ПАТ «Європейський страховий альянс»про сумнівність висновку № 06-12\10 експертного автотоварознавчого дослідження від 20 грудня 2010 року, яким була визначена вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_6, а також на те, що вказаний автомобіль був пошкоджений в інших дорожньо-транспортних пригодах, які мали місце як до, так і після події, що сталася 11 грудня 2010 року приблизно о 02 годині 20 хвилин на вул. Вишгородській, 33 у м. Києві. Критична позиція суду з даного приводу базується на тому, що серед наданих вказаною ст. 27 ЦПК України прав особі, яка бере участь у справі, визначені такі як подання доказів, заявлення клопотань тощо.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України у випадку, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.

В ході розгляду справи представником відповідача, окрім клопотання про доручення до матеріалів справи письмових заперечень з додатками, інших клопотань заявлено не було. Зазначеним порядком витребування доказів, який передбачений правилами ст. 137 ЦПК України, сторона відповідача не скористалась та не витребувала у встановленому законом порядку доказів, необхідних їй для обґрунтування своєї позиції. Тому, у суду відсутні підстави для прийняття вказаних тверджень до уваги через ненадання ПАТ «Європейський страховий альянс»доказів з точки зору їх відповідності положенням ст. ст. 57-59 ЦПК України.

Разом з тим, розглядаючи вимогу позивача щодо стягнення з власника автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що дорівнює 19 721,31 грн., суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечувалость сторонами, що відповідач ОСОБА_2 є власником автомобіля НОМЕР_3.

Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27 березня 1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно полісу № ВА/2376079 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 1), укладеного між ПАТ «Європейський страховий альянс»та власником автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_2 строком дії з 27 липня 2010 року до 26 липня 2011 року, вказаний автомобіль є забезпеченим автомобілем (а.с. 90). Проте, враховуючи тип страхового полісу, останнім застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка на відповідній правовій підставі здійснює керування забезпеченим автомобілем на момент дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, враховуючи вказані загальні положення ЦК України про відшкодування шкоди, суд надходить до висновку про те, що різниця між сумою відшкодування, визначеною Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961-IV та фактичним розміром збитків, які підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, зокрема, висновком № 06-12\10 експертного автотоварознавчого дослідження від 20 грудня 2010 року, остання має бути стягнута з ОСОБА_3, який був визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Тому, оскільки з боку позивача жодних клопотань щодо заміни відповідача на належного заявлено не було, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині стягнення саме з власника автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що дорівнює 19 721,31 грн., що не позбавляє позивача права на звернення з позовом до особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Питання судових витрат по оплаті судового збору слід вирішити на підставі ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, п. 9.3 ст. 9, ст. 35, п. 27.1 ст. 27, п. 27.5 ст. 27, п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961-IV, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27 березня 1992 року № 6, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 81, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою -задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(ідентифікаційний код юридичної особи 19411125, місцезнаходження 01004, м. Київ, вул. Горького, 9 оф. 2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Вишгород, Київської області, НОМЕР_8, ідентифікаційний код НОМЕР_9, адреса: АДРЕСА_1) суму страхового відшкодування у розмірі 8524,38 грн. (вісім тисяч п»ятсот двадцять чотири грн. 38 коп.)

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(ідентифікаційний код юридичної особи 19411125, місцезнаходження 01004, м. Київ, вул. Горького, 9 оф. 2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Вишгород, Київської області, НОМЕР_8, ідентифікаційний код НОМЕР_9, адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 214, 60 грн.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок