Рішення № 27545965, 05.11.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/18185/12

Провадження №: 2/2601/4865/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С.,

при секретарі Приходько А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

в с т а н о в и в:

позивач ПАТ «ПРОСТО-страхування»у вересні 2012 року звернулось до суду з вказаним позовом. Останній обґрунтувало тим, що між страховою компанією та ОСОБА_2 03 грудня 2010 року був укладений договір страхування № АТК 206432 майнових інтересів власника автомобіля НОМЕР_1.

07 жовтня 2011 року відповідач, керуючи автомобілем НОМЕР_2, не виконала вимогу п. 10.1 ПДР України, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року.

На основі звіту № 071/5523 від 25 жовтня 2011 року, страхового акту від 02 листопада 2011 року та розрахунку страхового відшкодування № 5523 від 02 листопада 2011 року ПАТ «ПРОСТО-страхування»було визначено розмір страхового відшкодування, який склав 7 132,21 грн.

07 листопада 2011 року вказана сума за заявою власника пошкодженого автомобіля НОМЕР_3 була перерахована на рахунок авторизованого СТО ТОВ «Автосаміт ДТД».

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована ТзДВ «СК «Альфа-Гарант»відповідно до полісу № АА/5009596. З огляду на зазначене, позивач звернувся до вказаної страхової компанії з приводу плати страхового відшкодування у розмір 7 132,21 грн. Останньою, на виконання своїх зобов'язань відповідно до полісу № АА/5009596, 17 травня 2012 року було сплачено ПАТ «ПРОСТО-страхування»6 131,31 грн., що є недостатнім для покриття збитків, яких зазнало ПАТ «ПРОСТО-страхування»у зв'язку з даною подією.

Тому, на підставі ст. 1194 ЦК України та ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування»просив стягнути на користь ПАТ «ПРОСТО-страхування»з ОСОБА_1 в порядку регресу завдані збитки у розмірі 1 000,09 грн., розмір яких складає собою різницю між фактично сплаченими власнику автомобіля НОМЕР_1 коштами в рахунок страхового відшкодування у розмірі 7 132,21 грн. та коштами, сплаченими в рахунок погашення страхового відшкодування ТзДВ «СК «Альфа-Гарант»у розмірі 6 131,31 грн., а також стягнути з відповідача 214,60 грн. витрат по сплаті судового збору.

Представник позивача в ході розгляду справи підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд його задовольнити з обставин, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в ході розгляду справи проти заявлених вимог позивача заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі через їх безпідставність та необґрунтованість, а також з урахуванням позиції та доводів відповідача, викладених у долучених до матеріалів справи письмових запереченнях на позов (а.с. 39-41).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування»від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 03 грудня 2010 року між АТ «ПРОСТО-Страхування»та власником автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування транспортних засобів № АТК 206432 (а.с. 3).

07 жовтня 2011 року на вул. Л. Толстого, 23 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілями марок «Peugeot PARTER»державний номерний знак НОМЕР_4 та «Toyota PRADO»державний номерний знак НОМЕР_5 (а.с. 8-9).

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року винним у скоєнні вказаної ДТП визнаний водій автомобіля НОМЕР_6 -відповідач ОСОБА_1, дії якої, що виразились у порушенні вимог п. 10.1 ПДР, призвели до пошкодження транспортних засобів (а.с. 10).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та враховуючи, що вищевказана постанова суду на даний час не скасована і набрала чинності, суд надійшов до висновку про те, що позивач звільнений від доказування обставин події, що стала приводом для звернення до суду з цим позовом.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, даний випадок був визнаний страховим.

Згідно рахунку-фактури авторизованого СТО - ТОВ «Автосаміт ЛТД» № С-00015268 від 31 жовтня 2011 року вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 становила 8 552,21 грн. (а.с. 24).

Відповідно до звіту № 071/5523 з оцінки транспортного засобу від 25 жовтня 2011 року розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 та вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_3 внаслідок пошкодження при ДТП, склали 7 256,82 грн. (а.с. 11-22).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування»від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

На виконання зазначеного закону та умов договору добровільного страхування транспортних засобів № АТК 206432 від 03 грудня 2010 року, згідно розрахунку страхового відшкодування № 5523 від 02 листопада 2011 року та страхового акту від 02 листопада 2011 року, власнику застрахованого автомобіля НОМЕР_3 страховиком було прийнято рішення про здійснення виплати у зв'язку із настанням страхового випадку в розмірі 7 132,21 грн.(а.с. 26-28).

07 листопада 2011 року платіжним дорученням № 18345 вказана сума була перерахована на рахунок авторизованого СТО - ТОВ «Автосаміт ЛТД»(а.с. 29).

Як встановлено в ході розгляду справи, на даний час пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_7 відремонтовано.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 998 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків; інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Крім цього, ст. 9 Закону України «Про страхування»від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник; непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Аналіз змісту даних норм та положень ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування»дає підстави вважати, що до страхової компанії переходить право вимоги регресу в розмірі страхового відшкодування.

Крім цього, реальними збитками в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Розмір витрат, фактично понесених при проведенні відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 становить 7 132,21 грн.

Крім того, як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, зокрема, стороною відповідача, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована ТзДВ «СК «Альфа-Гарант»відповідно до полісу № АА/5009596.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до вказаної страхової компанії з приводу плати страхового відшкодування у розмір 7 132,21 грн. Останньою, на виконання своїх зобов'язань відповідно до полісу № АА/5009596, 17 травня 2012 року було сплачено ПАТ «ПРОСТО-страхування»6 131,31 грн.

Доказів на підтвердження зворотного, тобто відсутності проведення такої виплати, на момент розгляду справи суду надано не було.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При зверненні до суду позивач зазначив про те, що сплачена ТзДВ «СК «Альфа-Гарант»відповідно до полісу № АА/5009596 сума є недостатньою для покриття збитків, яких зазнало ПАТ «ПРОСТО-страхування».

Представник відповідача, в свою чергу, в своїх запереченнях зазначив про те, що максимальна можлива відповідальності відповідача обмежується лише розміром франшизи, що в даному випадку, дорівнює 510,00 грн., які були сплачені відповідачем лише 03 листопада 2012 року на рахунок позивача по вині останнього через його безпідставну відмову в отриманні вказаної суми (а.с. 45).

Крім того, вважаючи ОСОБА_1 неналежним відповідачем у справі, представником останньої було звернуто увагу суду на створення позивачем протиправного тиску на ОСОБА_1, на відсутність уточнених розрахунків належної позивачу до отримання страхової виплати від ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», а також на завищення позивачем суми завданого збитку, про що йому стало відомо зі слів відповідного працівника ТзДВ «СК «Альфа-Гарант».

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, сторони мають рівні права щодо надання доказів, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Серед наданих вказаною ст. 27 ЦПК України прав особі, яка бере участь у справі, визначені такі як подання доказів, заявлення клопотань тощо.

В ході розгляду справи представником відповідача, окрім клопотання про доручення до матеріалів справи письмових заперечень з додатками, інших клопотань заявлено не було.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України у випадку, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Зазначеним порядком витребування доказів, який передбачений правилами ст. 137 ЦПК України, сторона відповідача не скористалась та не витребувала у встановленому законом порядку доказів, необхідних їй для обґрунтування своєї позиції щодо невірного визначення процесуального статусу відповідача ОСОБА_1, створення позивачем протиправного тиску на неї, відсутності уточнених розрахунків належної позивачу до отримання страхової виплати від ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», а також щодо завищення позивачем суми завданого збитку. Тому, у суду відсутні підстави для прийняття вказаних тверджень до уваги.

Аналогічно відповідачем не було використано її право, передбачене ст. 142 ЦПК України, щодо призначення експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла і т.д. з приводу обґрунтування своєї позиції щодо необґрунтованості розміру страхового відшкодування.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що позивач належним чином довів свої позовні вимоги, позов є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому останній підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до наданого платіжного доручення № 26993 від 05 вересня 2012 року (а.с. 30) позивач за подання цього позову до суду сплатив судовий збір в сумі 214,60 грн., що підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191, 1194 ЦК України, ст. ст. 8, 27 Закону України «Про страхування»від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_8, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_9, виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 06 червня 2006 року) на користь приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, п/р 26503441 в АТ «Райффайзен БАНК АВАЛЬ», МФО 300335, код ЄДРПОУ 24745673) затрати по виплаті страхового відшкодування у розмірі 1000,90 грн. (одна тисяча гривень 90 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_8, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_9, виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 06 червня 2006 року) на користь приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, п/р 26503441 в АТ «Райффайзен БАНК АВАЛЬ», МФО 300335, код ЄДРПОУ 24745673) судовий збір у розмірі 214, 60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок