Ухвала суду № 27543751, 08.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 р. Справа № 3363/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів - Качмара В.Я., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання - Барана П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот» до Державної податкової інспекції в м.Рівне Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та визнання неправомірними дій,-

В С Т А Н О В И Л А :

10.09.2007 року ВАТ «Рівнеазот» звернулося в суд першої інстанції із позовною заявою до ДПІ в м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0003682342/0/23-121 від 29.08.2007року та визнання неправомірними дій ДПІ в м.Рівне щодо видачі названого податкового повідомлення -рішення.

Свої позовні вимоги мотивувало тим, що між ними та ДП «У.П.К.-Ресурс» було укладено ряд договорів, згідно яких отримували природний газ. На всі поставки природного газу від ДП «У.П.К.-Ресурс» вони отримували акти прийому-передачі і податкові накладні, а також повністю розрахувались за поставлений природний газ, сплативши у вартості газу і суми податку на додану вартість, які відніс до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Вказав, що відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про систему оподаткування», зміна податкових ставок і механізмів справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Держаний бюджет України на відповідний рік. Тобто, при сплаті податку вони не можуть керуватися Законами про Державний бюджет на відповідний рік, оскільки відповідно до п. 1 1.4 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим Законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим Законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми саме цього Закону. Крім того, позивач вказав, що ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту вартість придбаного квасу, використаного, як спеціальний продукт харчування у виробничих цілях та за наявності шкідливих умов праці. Також позивач зазначив, що відповідач по справі безпідставно виключив з податкового кредиту суму ПДВ сплаченої в ціні придбаних робіт по спорудженню житлового будинку, оскільки вказаний будинок не є об'єктом соцсфери, а його спорудження пов'язане з господарською діяльністю позивача та направлене на виконання його статутних завдань.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Постановлено визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003682342/0/23-121 від 29.08.2007 року в частині визначення позивачу основного зобов'язання на суму 14526,19 грн. та штрафної санкції на суму 7263,09 грн. та визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в м.Рівне щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0003682342/0/23-121 від 29.08.2007 року в частині визначення позивачу основного зобов'язання на суму 14 526,19 грн. та штрафної санкції на суму 7 263,09 грн.

Не погодившись із постановою її оскаржило ВАТ «Рівнеазот», вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог.

Апелянт по справі просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги повністю.

Вказують на те, що судом першої інстанції при прийняті рішення не було враховано, що відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість», суми сплаченого ними ПДВ за придбання товарів, робіт та послуг ДП «УПК - ресурс», TOB «Літа Холдинг» та ПП фірма «Аква-Рембуд», всього - 15 521 504, 58 грн. були правомірно включені ними до складу податкового кредиту, що було відображено в податкових деклараціях за серпень 2005р., грудень 2005р., лютий 2006р.

Суд не врахував, що закони України про державний бюджет не регулюють відносини щодо встановлення і зміни ставок та механізму оподаткування податком на додану вартість, а тому операції з поставки природного газу підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 20%, а не нульовою, як це зазначеного в законах про Державний бюджет на 2005 та 2006 роки. Тому формування податкового кредиту позивач здійснював на законних підставах. Оскільки позивач вимог податкового законодавства не допустив, податковий орган безпідставно застосував до нього штрафні санкції.

Заслухавши суддю доповідача, представників сторін по справі, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 01.08 - 11.09.2006 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2005року по 31.03.2006р., за результатами якої складено акт від 18.09.2006року.

Згідно акту перевірки, особами, що проводили перевірку, встановлено, що ВАТ «Рівнеазот» не має права на податковий кредит по податку на додану вартість: по отриманому природному газу від ДП «У.П.К. - Ресурс»; за серпень 2005 року в розмірі 1 828,00 грн., по операції з придбання квасу позивачем у ТОВ «Літа Холдинг»; за грудень 2005 року в розмірі 20 752, 00 грн. - по господарських операціях здійснених позивачем з ПП фірма «Аква-Рембуд» з придбання робіт направлених на спорудження житлового будинку.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.4 п.7.4, п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003682342/0/23-121 від 29.08.2007року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10 322 740, 14 грн., з яких 6 881 826, 76 грн. основний платіж та 3 440 913,38 грн. -штрафна санкція.

Колегія суддів, з висновками суду першої інстанції погоджується повністю враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з розрахунку визначення податкового зобов'язання та штрафної санкції за спірним рішенням, що до його складу ввійшло нарахування:

- основного податкового зобов'язання (за серпень 2005р.) в розмірі 1 828грн. та штрафної санкції в розмірі 914 грн. по операції з придбання позивачем квасу у ТО В «Літа Холдинг»;

- основного податкового зобов'язання (за грудень 2005року) в розмірі 20 751,7 грн. та штрафної санкції в розмірі 10 375,85 грн. по операції з придбання позивачем у ПП фірма «Аква-Рембуд» робіт направлених на спорудження житлового будинку;

- основного податкового зобов'язання за перевіряємий період в розмірі 6 859246,76 грн. та штрафної санкції в розмірі 3 429 623, 38 грн. по операції з придбання газу у ДП «У.П.К. - Ресурс».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом 2005 -2006 років відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" та ДП "У.П.К-Ресурс" уклали цілий ряд договорів, згідно яких ДП "У.П.К-Ресурс" здійснювало поставку природного газу позивачу згідно актів приймання-передачі. При цьому надавало позивачу податкові накладні про сплату податку на додану вартість за ставкою 20%, які були ним включені до реєстру отриманих податкових накладних, а сплачені за ними суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту в деклараціях за червень-грудень 2005 року та січень, лютий 2006 року. У звітних періодах відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот» заявило до бюджетного відшкодування суму ПДВ, зокрема, за жовтень 2005 року - 45 489, 00 грн., листопад 2005 року - 89 289, 00 грн., за лютий 2006 року - 664 036,00 грн.

Розрахунки за поставлений газ позивач здійснював відповідно до платіжних доручень за 2005-2006 роки, які були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Газ, постачання якого було предметом договорів, отримувала НАК "Нафтогаз України" за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання угоди України з Туркменістаном, продавала його ДП "У.П.К-Ресурс", яка, в свою чергу поставляла його позивачу.

Тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що поставлений для позивача газ є природним газом, ввезеним на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, проти чого не заперечує позивач.

Статтею 9 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України» та статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», зокрема встановлено, що у 2005, 2006 рокахі операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість, а операції з продажу такого газу, крім операцій з його продажу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Положення цих норм слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20 % операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання ПДВ при ввезенні.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України» та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається, кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що "Рівнеазот" та ДП "У.П.К-Ресурс", укладаючи ряд договорів протягом 2005 -2006 років, не мали права самостійно змінювати встановлену чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством ставку оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що 02.12.2004 року позивач уклав договір з ПП -фірмою «Аква-рембуд», предметом якого є виконання робіт по завершенню будівельно-монтажних та опоряджувальних робіт у 48 кв. житловому будинку №14 на мікрорайоні №92 у м.Рівне.

Відповідно до розділу 2 статуту позивача, зареєстрованого розпорядженням міського голови м.Рівне №3385р від 19.11.2003 року, предметом діяльності позивача є будівництво житлових приміщень та здійснення операцій з нерухомим майном. 29.12.2006 року розпорядженням міського голови м.Рівне №2575-р затверджено наказ державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 48-квартирного житлового будинку з прибудовано-вбудованими двома квартирами в м.Рівне вул. Корольова буд 15.

04.05.2007 року позивачу видано свідоцтво про право власності на вказаний будинок на підставі розпорядження міського голови №650-р від 03.05.2007року.

Із матеріалів справи вбачається, що в грудні 2005 року між позивачем та ПП - фірмою «Аква-рембуд» складено ряд актів приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2005 року (а.с. 188 -203 том. 1). На вказані виконані роботи ПП фірма «Аква-Рембуд» видала позивачу податкові накладні на загальну суму 20 751, 7 грн (а.с.178-184 том.1), які ВАТ «Рівнеазот» включив в реєстр отриманих податкових накладних за грудень 2005р. (а.с. 204 том.1) та до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2005р. (а.с. 74,75 том 1).

Позивач по справі здійснив відчуження фізичним особам восьми квартир на підставі договорів купівлі - продажу та п'ятнадцяти квартир на підставі договорів дарування, які не передбачають компенсації. При цьому, дев'ять квартир передано в орендне, строкове платне користування фізичним особам а решта квартир у вказаному будинку на час розгляду справи судом першої інстанції перебували у власності позивача та були вільними.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, приймаючи до уваги положення вищевказаних нормативних актів та пояснення позивача по справі щодо спорудження квартир з метою їх використання в оподатковуваних операціях та в межах господарської діяльності позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що понесені позивачем витрати з придбання будівельних робіт послуг у ПП - фірми «Аква-рембуд» в грудні 2005року відносяться до складу валових витрат виробництва в частині робіт, що припадають на спорудження 35 квартир у згаданому вище будинку та відповідно до складу податкового кредиту в названій частині, а зокрема в сумі 14526,19 грн. (20751,7 / 50) х 35 квартир. Відтак, відповідачем безпідставно винесено спірне рішення в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по спірним операціям в сумі 14 526,19 грн. та відповідно штрафну санкцію в сумі 7 263,09грн. на вказану суму.

Поряд з цим, суд першої інстанції також вірно прийшов до висновку, що відповідачем правомірно зменшено податковий кредит на суму 6 225,51 грн. та визначено на вказану суму основне податкове зобов'язання і штрафну санкцію в розмірі 31 12, 76 грн. по спірний операції з придбання будівельних робіт у ПП - фірми «Аква-рембуд» в грудні 2005 року, оскільки наявними матеріалами справи не підтверджується обставини щодо використання 15 споруджених квартир в оподатковуваних операціях в межах його господарської (статутної) діяльності направленої на отримання прибутку позивача, так як названі квартири безоплатно подаровані фізичним особам.

Що стосується нарахування позивачу по справі основного податкового зобов'язання (за серпень 2005 року) в розмірі 1 828 грн. та штрафної санкції в розмірі 914 грн. по операції з придбання позивачем квасу у ТОВ «Літа Холдинг», колегія суддів вважає зазначити наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем по справі від постачальника TOB «Літа Холдинг» в липні та серпні 2005року був отриманий квас «Пожежник» Роксі із відображенням в бухгалтерському обліку проводками Дт 281 (товар на складі) Кт 631 (розрахунки з постачальниками) на суму отриманого квасу та Дт 641 (податок на додану вартість) Кт 631 (розрахунки з постачальниками).

Як видно із матеріалів справи, податкові накладні зареєстровані в реєстрах податкових накладних по відповідних звітних періодах та сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту по податку на додану вартість по таких податкових накладних за №3598 від 01.08.2005 року, №3771 від 05.08.2005 року, №3935 від 11.08.2005року, №3994 від 15.08.2005 року, №3106 від 13.07.2005 року, №3062 від 12.07.2005 року, №3194 від 15.07.2005 року, №3315 від 19.07.2005 року.

Відповідно до п.п. 5.2.1. ст.5 3акону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з охороною праці.

Відповідно до абзац 5 ст. 19 Закону України «Про охорону праці» №2694-ХІІ від 14 жовтня 1992 року заходи з охорони праці, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України №994 від 27 червня 2003 року затверджено перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, де до вказаного переліку включаються суми витрат щодо надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкове повідомлення - рішення в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 1 828,00грн., по операції з придбання квасу позивачем у TOB «Літа Холдинг» та відповідно штрафну санкцію на вказану суму в розмірі 914 грн., вірно прийшов до висновку, що оскільки серед вище названого переліку відсутні такі заходи на охорону праці, як придбання квасу «Пожежник», а відтак витрати на придбання названого квасу не відносяться до складу валових витрат, пов'язаних з охороною праці та відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість нарахована у складі ціни придбаного квасу не включається до складу податкового кредиту платника податків.

Щодо покликання апелянта по справі на незаконне винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає зазначити наступне, що спростовується матеріалами у справі.

Пунктом 4.11 Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства регламентованого Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 передбачено, що податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні),

Судом першої інстанції було встановлено, з ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2007року №12/162, що на підставі названого вище акту перевірки відповідачем по справі 29.09.2006 року було прийняте податкове повідомлення - рішення №0002422342/0/23-121, яке в подальшому рішенням Державної податкової адміністрації в Рівненській області № 18141/10-204 від 22.08.2007 року скасоване ДПА в Рівненській області з підстав неправильного застосування норм матеріального права при прийнятті рішення.

Проте, як видно із матеріалів справи, таке скасування відбулося в порядку передбаченому ст. 12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» за № 509-ХІІ від 04.12.1990 року, де вищевказаним рішенням ДПА в Рівненській області одночасно було зобов'язано відповідача розглянути матеріали планової виїзної комплексної документальної перевірки (акт від 18 вересня 2006 року за № 606/23-100/05607824) та прийняти податкове повідомлення-рішення у відповідності з вимогами чинного законодавства. Зазначені обставини позивачем по справі не заперечувалися.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до переконання, що відповідач по справі приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення діяв відповідно до приписів законодавства та рішення Державної податкової адміністрації в Рівненській області № №18141/10-204 від 22.08.2007року.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, ч.1 п.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот» - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року у справі № 2а-16/08 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий С.І. Богаченко

Суддя В.С. Затолочний

Суддя В.Я. Качмар

Повний текст виготовлений 14.11.2012 року.