Ухвала суду № 27543736, 13.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 р. Справа № 125337/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Кузьмича С.М.,Гулида Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання рішень і дій протиправними та зобов'язання вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та просила визнати незаконним і скасувати наказ про її звільнення з роботи № 4-К від 13.02.2002 року, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати завдану незаконним звільненням моральну шкоду, визнати дії та рішення протиправними та зобов'язати вчинити дії.

Позивачка неодноразово змінювала позовні вимоги і в кінцевому вигляді змінених позовних вимог просила визнати те, що з 01.06.1995 року вона працюючи на посаді касир-спеціаліста в Управлінні капітального будівництва Івано-Франківського ОВК працювала без порушення Закону України «Про державну службу», скасувати слова у текстовій частині наказу по Управлінню капітального будівництва облдержадміністрації № 3-к від 12.02.2002 року, а саме: „з порушенням вимог ЗУ «Про державну службу»", визнати її звільнення з роботи незаконним та скасувати наказ по УКБ Івано-Франківської ОДА № 4-к від 13.02.2002р. в частині її звільнення , визнати, що все майно права та обовязки передані Управлінням капітального будівництва Івано-Франківської ОДА правонаступнику, яким слід вважати Головне управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА , визнати незаконним надання державним реєстратором 15.09.2005 року Головному управлінню будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА ідентифікаційного коду №33645856 під час включення відомостей до ЄДРПОУ про цю установу, визнати незаконним те, що державний реєстратор вніс до свідоцтва Головного управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА з ЄДРПОУ дату державної реєстрації 07.06.2005 р., визнати незаконним утворення ліквідаційної комісії Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА, наказом начальника УКБ Івано-Франківської ОДА від 15.06.2005 р. №28, з перевищенням повноважень, до внесення до ЄДРПОУ 29.09.2005 року рішення про припинення УКБ Івано-Франківської ОДА до встановлення головою Івано-Франківської ОДА строків початку ліквідації УКБ Івано-Франківської ОДА та без погодження з державним реєстратором, визнати те, що у ЄДРПОУ не існує законом встановленого запису про призначення ліквідаційної комісії Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА, визнати незаконним розміщення повідомлення у «Бюлетні державної реєстрації» 30.09.2005 року про ліквідаційну комісію Управління капітального будівництва ОДА, визнати те, що «ліквідаційний баланс» Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА за перший квартал 2006 року, що відображає передачу двох сум (108863 грн., 1503468 грн.) з різних спеціальних рахунків Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА до правонаступника Головного управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА є передаточним, визнати незаконним фальсифікацію назви передаточного балансу Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА на ліквідаційний та скасувати сфальсифікований баланс з назвою «Ліквідаційний баланс УКБ Івано-Франківської ОДА», визнати незаконним та скасувати розпорядження Івано-Франківської ОДА від 31.03.2006 року №186 «Про затвердження ліквідаційного балансу УКБ ОДА та акту ліквідаційної комісії», визнати незаконним внесення державним реєстратором 05.04.2006р. до ЄДРПОУ запису про припинення УКБ Івано-Франківської ОДА, що пов»язано з ліквідацією, постановити про відміну державної реєстрації припинення УКБ Івано-Франківської ОДА, що повязано з ліквідацією, поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста з 14.02.2002 р. в Головному управлінні регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА, стягнути в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі визначеній розрахунком на дату постановлення рішення, визнати незаконним не внесення до трудової книжки запису про присвоєння ОСОБА_1 13 рангу державного службовця, відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну незаконним звільненням, порушенням інших її законних прав у справедливому розмірі що дорівнює сумі середньомісячних заробітніх плат посадових осіб на посаді начальника Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації - по одній середньомісячній заробітній платі керівників відповідачів за кожний рік завданої моральної шкоди, з 2002 року по дату постановлення рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.02.2002 року вона була незаконно звільнена з роботи, звернулась за захистом своїх прав до суду і по даний час її трудовий спір вирішується в судах різних інстанцій. В зв»язку з незаконним звільненням вона зазнала значних моральних страждань, оскільки втратила нормальні життєві зв'язки, була позбавлена права на достойний рівень життя, як для себе так і для членів своєї сім»ї , що зумовило докладення додаткових зусиль для організації життя.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ начальника Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 4-к від 13.02.2002 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста відділу обліку та звітності згідно з п.1 ст.30 Закону України „Про державну службу".

Стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.02.2002 року по 02.01.2011 року за 1676 робочих днів в розмірі 134817,44 гривень з проведенням відрахувань загальнообовязкових зборів та платежів.

Стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 10000 гривень моральної шкоди.

Визнано ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади спеціаліста за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у звязку з ліквідацією Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Зобовязано Івано-Франківську обласну державну адміністрацію внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про присвоєння їй 13 рангу державного службовця відповідно до наказу № 56 від 12.07.1995 року.

Допущено негайне виконання постанови суду в частині стягнення з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 1769,68 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що як встановлено в судовому засіданні, позивачка про звільнення з Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА за два місяці не попереджалась, інша робота їй не пропонувалась, що є обов'язковою передумовою для звільнення згідно вимог чинного законодавства, а відтак суд прийшов до висновку, що звільнення позивачки із займаної посади відбулось з порушенням норм трудового законодавства, а тому наказ № 4-к від 13.02.2002 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста відділу обліку та звітності Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн. та внесення запису в трудову книжку, що не був внесентй своєчасно підлягають задоволенню.

З цією постановою не погодились апелянти ОСОБА_1 та Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, які звернулись до суду з апеляційними скаргами.

ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року та винести нову постанову в якій повністю задовільнити її позовні вимоги, зокрема подала до суду клопотання про збільшення суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день винесення рішення судом. В подальшому зверталась з різними клопотаннями про витребування додаткових доказів, змінювала та доповнювала вимоги апеляційної скарги.

Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року, в зв'язку з її невідповідністю нормам бюджетного законодавства та відсутністю коштів для виконання оскаржуваної постанови.

Івано-Франківська обласна державна адміністрація постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року в апеляційному порядку не оскаржувала.

Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що судом при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні апелянтка ОСОБА_1 та її представник підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовільнити, скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року та винести нову постанову якою повністю задовільнити позовні вимоги. Проти апеляційної скарги Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації заперечили.

В судовому засіданні апелянт представник відповідача Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації заперечив проти апеляційної скарги ОСОБА_1 та просив в її задоволенні відмовити, вимоги апеляційної скарги Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації підтримав та просить її задовільнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник Івано-Франківської обласної державної адміністрації проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечив та просив в її задоволенні відмовити, підтримав апеляційну скаргу Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом виконуючого обов'язки начальника Управління капітального будівництва головного управління (департаменту) будівництва, комунального господарства, транспорту і звязку виконавчого комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів від 10.03.1995 року № 9-к ОСОБА_1 прийнята на посаду касира (а.с.64, т.2) та 10.03.1995 року між начальником Управління капітального будівництва і спеціалістом бухгалтерії ОСОБА_1, яка працювала на посаді касира управління згідно з наказом № 9-к від 10.03.1995 року, укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.65, т.2). Наказом начальника вищевказаного Управління від 12.07.1995 року №56 касиру-спеціалісту ОСОБА_1 присвоєно 13 ранг державного службовця (а.с.66, т.2). Із 18.10.1995 року по 28.08.2001 року позивачка перебувала у відпустках по догляду за дитиною. Наказом начальника Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 29.08.2001 року № 19-к на ОСОБА_1 покладено виконання обовязків спеціаліста відділу обліку та звітності із збереженням 13 рангу державного службовця та попереджено про спеціальні обмеження, встановлені Законами України „Про державну службу", „Про боротьбу з корупцією" щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби ( а.с.82, 83, т.2).

13.12.2001 року в Управлінні капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації начальником відділу кадрової роботи та з питань державної служби і нагород апарату облдержадміністрації здійснено перевірку роботи кадрової служби та дотримання вимог Законів України „Про державну службу", „Про боротьбу з корупцією". В ході перевірки встановлено ряд порушень, зокрема і щодо призначення на посаду державного службовця ОСОБА_1, зокрема те, що не проводився конкурс на посаду касира-спеціаліста, відсутня особова картка ОСОБА_1 за формую П2-ДС, нею не прийнята присяга державного службовця, посада касира-спеціаліста у штатному розписі на 2001 рік не передбачена, також не передбачена у штатному розписі на 2001 рік і посада спеціаліста відділу та звітності. За результатами перевірки складено довідку та запропоновано, крім іншого, звернутися до начальника Управління капітального будівництва облдержадміністрації з вимогою звільнити із займаних посад осіб, які призначені на посади державних службовців без конкурсного відбору ( а.с.7-14, т.1).

Наказом начальника Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 13.02.2002 року № 4-к ОСОБА_1 звільнена з посади спеціаліста відділу обліку та звітності згідно з п.1 ст.30 Закону України „Про державну службу" у звязку з порушенням умов реалізації права на державну службу.

Підставою для звільнення позивачки послужило призначення її на посаду касира-спеціаліста Управління капітального будівництва головного управління будівництва, комунального господарства, транспорту і зв»язку виконавчого комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів без конкурсного відбору.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу № 9-к від 10.03.1995 року ОСОБА_1 прийнята на посаду касира Управління капітального будівництва головного управління будівництва, комунального господарства, транспорту і зв»язку виконавчого комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів та відповідно до штатного розпису апарату управління капітального будівництва облвиконкому, що введений з 01.02.1995 року, вакантна посада на яку прийнята ОСОБА_1 значилась як „спец. касир" (а.с.88 т.2, 79 т.5) . В штатних розписах, які введені з 01.06.1995 року, 01.10.1995 року (а.с.91, 96 т.2, 83, 88 т.5) посада ОСОБА_1 значиться як „касир, спеціаліст".

За таких обставин суд першої інстанції на думку колегії суддів прийшов до вірного висновку, що посада, на яку 10.03.1995 року прийнята ОСОБА_1 була посадою спеціаліста. Зазначене також підтверджується договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 10.03.1995 року (а.с.65, т.2) та наказом від 12.07.1995 року про присвоєння їй 13 рангу державного службовця.

Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.1994 року №423 прийняття на державну службу на посади третьої-шостої категорій, передбачених статтею 25 Закону України „Про державну службу", та на інші прирівняні до них посади проводиться за конкурсним відбором у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 року №1047, крім випадків, коли інше передбачено законами України.

В судовому засіданні в суді першої інстанції встановлено, що конкурсний відбір при прийнятті 10.03.1995 року ОСОБА_1 на посаду касира спеціаліста в Управління капітального будівництва не проводився.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_1 прийнята 10.03.1995 року відповідно до наказу № 9-к на державну службу із порушенням вимог ст.4 Закону України „Про державну службу", тобто без проведення конкурсного відбору.

Зі змісту статті 30 Закону України "Про державну службу" вбачається, що державна служба припиняється передусім із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також із підстав, визначених цією статтею, тобто при звільненні особи з державної служби на неї розповсюджуються гарантії передбачені Кодексом законів про працю України.

У відповідності до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці та одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві в установі, організації та вживає заходів до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Як видно з матеріалів особової справи ОСОБА_1 (а.с.56, т.2) та встановлено в судовому засіданні в суді першої інстанції, ОСОБА_1 про звільнення з Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА за два місяці не попереджалась, інша робота їй не пропонувалась.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що звільнення позивачки із займаної посади відбулось з порушенням норм трудового законодавства, а тому наказ № 4-к від 13.02.2002 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста відділу обліку та звітності Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Розпорядженням голови Івано-Франківської облдержадміністрації від 07.06.2005 року № 260 "Про нову редакцію розпорядження голови облдержадміністрації від 11.03.2005 року № 74" ліквідовано та створено ряд структурних підрозділів обласної державної адміністрації. Пунктом 3 даного розпорядження ліквідовано в тому числі й Управління капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації.

На підставі пункту 8 розпорядження голови Івано-Франківської облдержадміністрації від 07.06.2005 року № 260 начальником Управління капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації видано наказ № 28 від 15 червня 2005 року "Про ліквідацію управління капітального будівництва".

Цим ж наказом утворено Ліквідаційну комісію та ліквідаційною комісією відповідно до статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб-підприємців» 30.09.2005 року розміщено повідомлення про ліквідацію Управління капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації в «Бюлетені державної реєстрації» та встановлено двохмісячний строк для пред'явлення претензій кредиторів Управління та станом на 20.01.2006 року складено ліквідаційний баланс управління капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації.

Відділом державної реєстрації виконкому Івано-Франківської міської ради 05.04.2006 року проведено державну реєстрацію припинення Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА, як юридичної особи із внесенням відповідного запису до ЄДРПОУ при цьому реєстратор діяв в межах своєї компетенції і згідно вимог закону.

Отже, доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що Івано-Франківською обласною державною адміністрацією не проводилась ліквідація Управління капітального будівництва і дії державного реєстратора по внесенню 05.05.2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення зазначеної юридичної особи є незаконними, не відповідають фактичним обставинам, а тому позовні вимоги в цій частині вірно судом першої інстанції визнані такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно безпідставними є доводи позивачки про те, що Головне управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА є правонаступником Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 27.04.2010 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом у справі №2а-4394/08/0970 прийнято постанову, якою встановлено, що Головне управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА, яке розпорядженням голови Івано-Франківської облдержадміністрації №177 від 02.04.2008 року перейменовано в Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА, не є правонаступником ліквідованого Управління капітального будівництва (а.с.168, т.6). Із висновками суду першої інстанції погодився Львівський апеляційний адміністративний суд, залишивши ухвалою від 01.11.2010 року зазначену постанову без змін (а.с.201, т.7). Ці судові рішення вступили в законну силу, в подальшому не змінені та не скасовані.

На думку колегії суддів врахувавши обставини та матеріали справи суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ліквідація Управління капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації була проведена у відповідності до чинного законодавства і Головне управління регіонального розвитку Івано-Франківської обласної державної адміністрації не може бути правонаступником Управління капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації.

У відповідності до ст.290-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобовязує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.

Згідно ст.235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

На думку колегії суддів суд першої інстанції вірно врахував дану обставину та вірно провів нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 134817, 44 грн. з врахуванням того, що 02.01.2011 ОСОБА_1 виповнилось 55 років і їй призначено пенсію за віком (а.с.219, т.7). Вірно також судом першої інстанції визначено підставність та суму завданої ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10000грн..

Судом першої інстанції підставно враховано те, що Управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА ліквідоване, враховуючи, що у відповідності до положень Закону України „Про місцеві адміністрації" його засновником є Івано-Франківська обласна державна адміністрація, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що середня заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 134817, 44 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди підлягають стягненню з Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яка також повинна внести запис у трудову книжку ОСОБА_1 про присвоєння їй 13 рангу державного службовця.

У відношенні решти заявлених позовних вимог суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлення фактів, що мають юридичне значення, не є визначеним способом захисту порушеного права в адміністративному судочинстві. Зазначені вимоги фактично є доводами в підтвердження позиції позивача про незаконність наказу про звільнення, відсутність ліквідації Управління капітального будівництва та наявності правонаступництва, які досліджені судом в сукупності з іншими доказами та вирішені по суті.

Доводи апелянта Головного управління регіонального розвитку Івано-Франківської обласної державної адміністрації про відсутність бюджетних коштів для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відсутність бюджетних призначень на вказані цілі не може служити підставою для невиконання цього рішення суду, або підставою для задоволення апеляційної скарги. Інших доводів в підтвердження апеляційної скарги апелянтом не наведено.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі № 2а-263/08 прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права при правильно встановлених обставинах справи, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст.212, ст. 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі № 2а-263/08 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Каралюс

Судді : С.М.Кузьмич

Р.М.Гулид

Повний текст ухвали виготовлений 16.11.2012 року.