Рішення № 27540746, 12.11.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2012 р. Справа № 4/108-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудкомплекс - К ",

м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство №3", м. Вишгород

про стягнення 243 804, 23 грн.

за участю представників:

від позивача: Калініченко М.В. -предст., дов. від 06.08.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобудкомплекс - К " (позивач) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство № 3" (відповідач) суми основного боргу за Договором № 3 про виготовлення та поставку товару від 14.05.2007р. у розмірі 186 791, 86 грн., а також 8 229, 00 грн. 3% відсотки річних, 6 724, 49 грн. інфляційних втрат та 42 058, 88 грн. пені за порушення договірних зобов'язань за вищевказаним договором, що загалом становить 243 804, 23 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2012 р. у справі 4/108-12 було порушено провадження та призначено до розгляду на 22.10.2012 р.

Ухвалою суду від 22.10.2012р. розгляд справи було відкладено на 12.11.2012р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподання ним витребуваних судом документів.

12.11.2012р. представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не подав, хоча про час та місце наступного судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень № 0103235768171 від 12.10.2012р. та № 0103235769577 від 30.10.2012р.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Враховуючи те, що ухвала суду була отримана відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином та завчасно.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 12.11.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

14 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське будівельне підприємство №3»(замовник) був укладений Договір про виготовлення та поставку товару №3, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити замовнику товар (бетон, бетонні вироби і конструкції ,інший товар, відповідно до прас-листа виконавця) по узгодженню сторін виконати його доставку, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, кількість товарів, що підлягають виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках замовника, рахунках-фактурах виконавця та накладних (товарно-транспортних, фактичних або видаткових).

Загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається на підставі письмових заявок замовника, в яких вказується: дата поставки, кількість товару, номенклатура товару, точна адреса доставки, при необхідності погодинний графік поставок (п. 2.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору, загальна вартість договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних виконавцем і прийнятих замовником заявок протягом терміну дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, накладних, товарно-транспортних накладних, на виконання вимог договору, позивач поставив, а відповідач прийняв будівельні матеріали на загальну суму 8 118 791, 86 грн. за період з 16.05.2007р. по 01.03.2011р.

Відповідно до п. 7.5 договору, замовник зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки, згідно умов п. 5 договору.

Пунктом 5.2 передбачено, що товар вважається поставленим замовнику з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення представником одержувача, який вказується замовником, на підставі товарно-транспортних накладних.

Однак, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач належним чином та у встановлені договором строки не розрахувався за отриманий товар, здійснивши лише часткову оплату в сумі 7 932 000,00 грн.

Таким чином, за словами позивача, за Договором №3 від 14.05.2007р. за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 186791,86 грн. за період з 16.05.2011р. по 01.03.2011р.

Факт наявного боргу в сумі 186 791,86 грн., підтверджується також актом узгодження за період з 01.01.2007р. по 05.09.2012р., який підписаний і скріплений печатками підприємств.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати суду не надав, доводів позивача не спростував. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті неоспорений відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 186791,86 грн. заборгованості за послуги за період з 16.05.2011р. по 01.03.2011р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 42058,88 грн. пені (за період з 01.04.2011р. по 22.08.2012р.) за договором №3 від 14.05.2007р.

Відповідно до п. 8.2. Договору №3, за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У відповідності до поданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня в сумі 42 058,88 грн., нарахована позивачем за період, який перевищує встановлений законодавством граничний термін нарахування неустойки (п. 6 ст. 232 ГК України), а тому судом було здійснено власний розрахунок та встановлено, що заявлена до стягнення пеня за період з 01.04.2011р. по 22.08.2012р. підлягає частковому задоволенню в сумі 14595,35 грн. за період з 01.04.2011р. по 01.10.2011р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 6724,49 грн. (квітень 2011р. по вересень 2012р.) та 8 229,00 грн. 3% річних (01.04.2011р. по 17.09.2012р.).

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 8 229,00 грн.

Щодо вимог про стягнення збитків від інфляції, слід зазначити наступне.

Як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку збитків від інфляції не було враховано, що у період з липня по серпень 2011 року інфляційні нарахування мали від'ємне значення, а в жовтні процес інфляції не спостерігався взагалі, що є помилковим, оскільки не відповідає вимогам законодавства.

Поняття дефляції наведене в «Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін», затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519, та у «Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін», затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу (на відміну від інфляція -зростання).

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), "Резолюції щодо індексів споживчих цін", прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку "Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика" (2004).

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Саме такий спосіб розрахунку інфляційних запропонований судам у Листі ВС України від 03.04.97р. № 62-97р «Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел».

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок збитків від інфляції слід проводити:

Сума збитків від інфляції за квітень 2011р. становить -2428,29 грн., за травень 2011р. -1494,33 грн., за червень 2011р. -747,17 грн., за липень 2011р. -(-2428,29 грн.), за серпень 2011р. (-747,17 грн.), за вересень 2011р. -186,79 грн., за жовтень 2011р. -0,00 грн., за листопад 2011р. -186, 79 грн., за грудень 2011р. -373, 58 грн., за січень 2012 р. -373, 58 грн., за лютий 2012р. -373, 58 грн., за березень 2012 р. -560, 38 грн., у зв'язку з чим загальна сума збитків від інфляції за спірний період становить -3 549,03 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає до стягнення 186 791, 86 грн. суми основного боргу, 8 229, 00 грн. 3% річних, 3 549, 03 грн. інфляційних втрат, 14 595, 35 грн. пені. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство №3" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Новопромислова, б.7/8, код ЄДРПОУ 32156847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудкомплекс - К " (01032, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 33999954 -186 791 (сто вісімдесят шість тисяч сімсот дев'яносто одну) грн. 86 коп. основного боргу, 8 229 (вісім тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 00 коп. 3% річних, 3 549 (три тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 14 595 (чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 35 коп. пені, 4 263 (чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 30 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 15.11.2012р.

Суддя О.В. Щоткін