Ухвала суду № 27539190, 17.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/18117/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: cекретаря - Хомініч С.В.

представника позивача - Лазаренка І.В.

представників відповідача - Аліфанова Г.Ю., Воєводіна Р.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року по справі №2-а-19158/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(далі-ТОВ «Євро Лізинг», позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі- ДПІ у Святошинському районі міста Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2009 №0001942310/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3151520,00грн., у тому числі 1575760,00грн. основного платежу та 1575760,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2011 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано правомірністю визначення позивачеві податкових зобов'язань з огляду на те, що місцем поставки товарів (зображення «Авто Лізинг Зручний»та знаку для товарів і послуг (торговельна марка) «Авто Лізинг Зручний») є митна територія України, а тому спірні операції є об'єктами оподаткування згідно з положеннями п. п. 3.1.1, п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2011 року - скасовано в частині відмови в задоволенні позову щодо донарахування ТОВ «Євро Лізинг»зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу в розмірі 1055759,20грн. та 1315759,60 грн. штрафних санкцій. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. В решті постанову першої інстанції залишено без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місце поставки за спірними господарськими операціями знаходиться поза межами митної території України, а тому, зазначені господарські операції не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 06.03.2012 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 03.05.2012 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 3.1.3 п.3.1 ст.3, пп. 6.1.1 п.6.1 та пп. «б»п.6.4 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №161/23-80/32774741 від 31.07.2009, складеного за результатом планової виїзної перевірки ТОВ «Євро Лізинг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2009 №0001942310/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3151520,00грн., у тому числі 1575760,00грн. основного платежу та 1575760,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 1.4. ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1, п.п. 6.4 ст. 6, п.п. 7.3.1, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при визначенні об'єкта оподаткування за господарськими операціями з нерезидентом щодо передачі виключних майнових прав на об'єкт авторського права зображення «Авто Лізинг Зручний»та майнових прав на знак для товарів і послуг (торговельна марка) «Авто Лізинг Зручний», що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 1575760,00грн.

Суть спірних правовідносин зводиться до того, що позивач вважає, що місце поставки об'єктів поставки за спірними договорами знаходиться за місцем знаходження нерезидента, тобто за межами митної території України, а відповідач, з огляду на положення договорів, актів приймання передачі, наполягає, що фактично поставка за обома договорами відбулась на митній території України, у зв'язку з чим сторони по різному визначають для себе режим оподаткування зазначених операцій.

Судом встановлено, що між ТОВ «Євро Лізинг»(Власник знаку) та компанією Чанеро Лімітед (Кіпр) (Правонаступник) 17.12.2008 був укладений договір про оплатну передачу виключних права на знак для товарів і послуг (далі-договір № 1), згідно з умовами якого ТОВ «Євро Лізинг»передає компанії Чанеро Лімітед всі виключні права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торгівельна марка) «Авто Лізинг Зручний»(комбінований) у повному складі та стосовно усіх класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП), а компанія «Чанеро Лімітед»приймає усі виключні права інтелектуальної власності на Знак та зобов'язується виплатити ТОВ «Євро Лізинг»винагороду.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що Власник знаку передає Правонаступнику Знак (право власності на Знак) повністю.

Відповідно до п. 1.3. цього договору, під Знаком розуміється знак для товарів та послуг «Авто Лізинг Зручний»(комбінований), зареєстрований для товарів і послуг 36 класу (фінансування; фінансовий лізинг) Міжнародної класифікації товарів і послуг, дата реєстрації 25.11.2008, свідоцтво на знак для товарів і послуг № 99681, дата публікації відомостей про видачу свідоцтва та номер бюлетеня 25.11.2008, бюлетень № 22.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що моментом переходу всіх прав на Знак, що передаються за цим договором (моментом передачі знаку), є день підписання сторонами акту приймання-передачі майнових прав на Знак.

Згідно акту від 23.12.2008 приймання-передачі виключних майнових права на знак для товарів і послуг ТОВ «Євро Лізинг»передало, а компанія Чанеро Лімітед прийняла виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг «Авто Лізинг Зручний»(комбінований), у т.ч. виключне право дозволяти використання знаку, виключне право перешкоджати неправомірному використанню знаку, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (право власності на Знак) повністю.Місцем складання акту приймання-передачі є м. Київ, Україна. Крім того, між ТОВ «Євро Лізинг»та компанією Чанеро Лімітед (Кіпр) укладений інший договір від 17.12.2008 (далі-договір №2) про передання виключного майнового права на об'єкт авторського права, згідно з умовами якого ТОВ «Євро Лізинг»(Сторона-1) за оплату в повному обсязі передає компанії Чанеро Лімітед (Сторона-2) виключні майнові права на об'єкт авторського права - зображення «Авто Лізинг Зручний»(Зображення), а Чанеро Лімітед зобов'язується сплатити ТОВ «Євро Лізинг»за це плату.

Згідно п. 1.2. договору сторони домовились визначити Зображення, що передається за цим договором, в акті приймання-передачі, який є додатком № 2 до договору.

Пунктом 1.3. визначено, що виключне майнове право на використання Зображення охоплює усі дії (способи), що визначені як використання обєкта інтелектуальної власності у чинному в Україні законодавств, зокрема: (1) право на використання Зображення, шляхом його опублікування, відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, переробки тощо; (2) виключне право дозволяти використання Зображення; (3) право перешкоджати неправомірному використанню Зображення, в тому числі забороняти таке використання.

Пунктом 1.4. встановлено, що виключні майнові права на Зображення, які передаються за цим Договором, вважаються переданими Стороні-2 (Сторона-2 набуває виключні майнові права на Зображення) з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі.

Пунктом 1.6. договору визначено, що Сторона-2 зазначає, що за автором Зображення зберігаються авторські особисті немайнові права на Зображення.

Згідно акту від 23.12.2008 приймання-передачі виключного майнового права ТОВ «Євро Лізинг»передало, а компанія «Чанеро Лімітед»прийняла виключні майнові права на зображення, зокрема: (1) право на використання Зображення, шляхом його опублікування, відтворення будь-яким способом та у будь-які формі, переробки тощо; (2) виключне право дозволяти використання Зображення; (3) право перешкоджати неправомірному використанню Зображення. Місцем складання акту приймання-передачі є м. Київ, Україна. Правовідносини, повязані з укладанням та виконання договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, регулюються ст. 1117 Цивільного кодексу України, за змістом якої за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. На відміну від ліцензійного договору, договір про передання прав інтелектуальної власності спрямований на повну уступку (відчуження) майнових прав на твір, винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку чи інший об'єкт інтелектуальної власності.

З аналізу наведених норм законодавства та умов вищезгаданих договорів вбачається, що об'єктом одночасної поставки за вищенаведеними договорами є власне торговельна марка (знак для товарів і послуг) та майнові права інтелектуальної власності, які поставляються за цими договорами на користь нерезидента та які відповідно до Актів приймання-передачі поставлені нерезиденту у м. Києві, тобто на митній території України.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування підприємств», яка застосовується до спірних відносин в силу положень п. 1.17 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єкти інтелектуальної власності, в даному випадку - торговельні марки (знаки для товарів і послуг, Зображення), є нематеріальним активом, а останній в силу приписів п. 1.6 ст. 1 цього ж Закону з метою оподаткування є товаром.

Оскільки предметом поставки (передачі у власність) за договором №11 є об'єкт інтелектуальної власності - знак для товарів і послуг (торгівельна марка), зазначена операція є операцією з поставки товару до якої застосовуються правила визначення місця поставки відповідно до п/п. «б»п. 6.4. Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким місцем поставки в даному випадку є митна територія України.

Відповідно до положень п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість» під поставкою послуг розуміються, зокрема, будь-які операції цивільно-правового характеру з надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами.

При цьому, поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування, розпорядження або інші способи передачі права на авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Виходячи з аналізу умов договору №2, предметом якого є надання виключних прав на використання обєкта права інтелектуальної власності, з урахуванням наведених вище норм законодавства, у т.ч. положень ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України, об'єктом поставки за договором №2 є майнові права інтелектуальної власності (право використання, розпорядження), які супроводжують об'єкт поставки за договором №1, та з метою оподаткування кваліфікуються як послуги.

Разом з тим, враховуючи, що за умовами обох договорів та згідно з актами приймання-передачі всі права переходять з дати підписання актів приймання-передачі і цими актами прямо визначено фактичне місце передачі обєктів поставки - м. Київ і, при цьому, поставка послуг (майнових прав), взаємоповязаних з товаром (обєктом поставки за договором №1), відбулась одночасно з передачею права власності на торговельну марку, наведені вище операції є операціями з поставки товарів/послуг на митній території України.

Згідно з підпунктом 3.1.1. Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Отже, оскільки фактично передача вищенаведених обєктів поставки за обома договорами відбулась на митній території України, до зазначених операцій застосовується загальний режим оподаткування податком на додану вартість.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2011 року.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року скасувати, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 -238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І.Бившева ________А.М. Лосєв