Ухвала суду № 27539154, 08.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 року м. Київ К-25198/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010

у справі № 2-а-19086/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ГЕВІС»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Гевіс»(далі по тексту -позивач, ТОВ «СП Гевіс») звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі по тексту -відповідач, ДПІ у м. Краматорську Донецької області) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2009 №0002691502/0/65942 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 27079,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 30.10.2009 №0002701502/0/65943, про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8322,00 грн. від 30.10.2009, податкове повідомлення-рішення від 09.12.2009 №0003601502/74352 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2576,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 09.12.2009 №0003591502/74353, про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 138258,90 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2010, яка залишена без змін Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010, позовні вимоги задоволено повністю з огляду на їх правомірність.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ДПІ у м. Краматорську Донецької області в період з 16.09.2009 по 16.10.2009 проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року ТОВ «СП ГЕВІС», за результатами якої складено акт перевірки від 16.10.2009 №2602/15-2-14324054, яким встановлено порушення пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон №168/97-ВР).

Підставою для такого висновку податкового органу стало те, що плановою виїзною перевіркою та відділом податкової міліції не встановлено фактичного власного виробництва ТОВ «СП Гевіс», а тому підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 42160,00 грн. за липень 2009 року та 69144,00 грн. за серпень 2009 року, сплачені у вартості ТМЦ, оренди, послуг, електроенергії, оскільки придбаває матеріальні та нематеріальні активи( послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, сума податку за такі послуги не включається до складу податкового кредиту. В зв'язку з цим, податковим органом встановлено заниження податкового зобов'язання за серпень 2009 року в розмірі 6935,00 грн., а також завищення податкового кредиту за серпень 2009 року на 27079,00 грн.

30.10.2009 на підставі вказаного акту перевірки та згідно з підпунктами «б», «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон №2181-III) відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення №0002691502/0/65942, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 27079,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002701502/0/65943, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8322,00 грн., у т.ч. за основним платежем 6935,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1387,00 грн.

У період з 20.10.2009 по листопад 2009 року ДПІ у м. Краматорську проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року ТОВ «СП ГЕВІС», за результатами якої складено акт перевірки від 19.11.2009 №2881/15-2-14324054, встановлено порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Підставою для такого висновку податкового органу стало те, що плановою виїзною перевіркою та відділом податкової міліції не встановлено фактичного власного виробництва ТОВ «СП Гевіс», а тому підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту за вересень 2009 року суми ПДВ в розмірі 72788,00 грн., також сплачені у вартості ТЦМ, оренди, послуг, електроенергії, які підприємством не використовувались в господарській діяльності підприємства. В зв'язку з цим, податковим органом встановлено заниження податкового зобов'язання за вересень 2009 року в розмірі 106353,00 грн., а також завищено податковий кредит за вересень 2009 року на 2576,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та згідно з підпунктами «б», «в»пп. 4.2.2 ст. 4 Закону №2181-III відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 09.12.2009: №0003601502/74352, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2576,00 грн.; №0003591502/74353, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 138258,90 грн., у т.ч. за основним платежем 106353,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31905,90 грн.

Предметом спірних податкових повідомлень-рішень є сума у розмірі 106353,00 грн. на яку зменшену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за порушення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР та підстави прийняття податкових повідомлень-рішень від 09.12.2009№0003601502/74352, від 09.12.2009 №0003591502/74353, які повністю співпадають з підставами прийняття податкових повідомлень-рішень від 30.10.2009 №0002701502/0/65643, від 30.10.2009 №0002691502/0/65942.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ста. 1 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, визначальною умовою для отримання платником права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість по придбаним товарам є використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, податковий кредит за липень, серпень, вересень 2009 року сформовано у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), використання яких направлено виключно на отримання доходу, а отже у межах господарської діяльності позивача.

Крім того, відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Матеріалами справи підтверджено наявність належної позивачу суми бюджетного відшкодування за звітний податковий період.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров