Ухвала суду № 27539155, 13.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року м. Київ К-21494/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову та ухвалуГосподарського суду міста Києва від 19.03.2007 року Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 рокуу справі№ 35/542-Аза позовомВідкритого акціонерного товариства «Виробничо-наукового підприємства «Укрзооветпромпостач»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду міста Києва від 19.03.2007 року у справі № 35/542-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 30.01.2006 року № 000072301/0.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 3.1.1, 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу, позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної ДПІ у Голосіївському районі м. Києва документальної перевірки позивача на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 року по 30.09.2005 року складено акт від 24.01.2006 року за № 16/1-23-01-23524007, яким зафіксовано порушення ВАТ «Виробничо-наукове підприємство «Укрзооветпромпостач»п. 6.1, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок застосування нульової ставки податку на додану вартість по господарських операціях з нерезидентом - компанією «КоrаlЕntегргіsеs,Іnk»(США) в вересні 2004 року у розмірі 252 670,00 грн.

В акті зазначається, що експорт товарів нерезиденту «КоrаlЕntегргіsеs, Іnk»(США) здійснено на підставі вантажної митної декларації №100120000/4/742128 від 25.09.2004р., фактурна вартість - 1263351,60грн. Відправником/експортером товару згідно графи 2 цієї вантажної митної декларації виступає позивач, а одержувачем/імпортером товару згідно графи 8 - «КоrаlЕntегргіsеs, Іnk»(США) що, на думку, податкового органу, має ознаки «фіктивного»і не міг фактично отримати товар за кордоном, надана до перевірки вантажна митна декларація є неналежно оформленою, тому застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість є необгрунтованою.

На підставі акта перевірки 30.01.2006 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 000072301/0, яким позивачу згідно з пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп.6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 379 005,00 грн., з яких: 252 670,00 грн. - основний платіж, 126 335 грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з відсутності порушення податного законодавства з боку позивача, і, як наслідок, з безпідставності застосування відповідних штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

26.09.2004 року між позивачем та ТОВ «ПромТехімпекс»укладено договір постачання №26/08/02, за яким позивач придбав у останнього біологічно-активну добавку «Еректіум-Форте»вартістю 1 493 688,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -248 948,00 грн.

24.08.2004 року між позивачем та ТОВ «Українська промислова експортна компанія»укладено договір комісії № 27/08/02, за яким позивач (комітент) доручив ТОВ «Українська промислова експортна компанія»(комісіонеру) здійснити за винагороду продаж біологічно-активної добавки «Еректіум-Форте»за межі України.

На виконання договору комісії ТОВ «Українська промислова експортна компанія»реалізувало товар позивача нерезиденту - компанії «КогаlЕntегргіsеs, Іnk»згідно з контрактом від 21.09.2004 року №D-25.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія вантажної митної декларації № 100120000/4/742128, з якої вбачається, що у вересні 2004 року позивачем здійснено експорт товару компанії «КоrаlЕntегргіsеs, Іnk».

Про виконання договору комісії комісіонером свідчать також наявні в справі податкові накладні від 27.09.2004 року №№ 63, 64, а також звіт комісіонера від 30.09.2004 року, відповідно до якого за вересень 2004 року комісіонером реалізовано товар на суму 1 263 351,60 грн., сума комісійної винагороди складає 1 000,00 грн., винагорода за делькредере -1 000, грн.

Положеннями пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку на додану вартість становить «0»відсотків до бази оподаткування. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що митне оформлення експортованого вантажу було здійснено без порушень ст. ст. 40, 70 Митного кодексу України.

Допустимих доказів, передбачених Положенням «Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення», затвердженого наказом Державної митної служби України № 771 від 08.12.1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.1999 року за № 42/3335, на підтвердження фактів порушення митного законодавства, зокрема, не здійснення фактичного експорту (вивезення) товару, відповідачем до справи не надано.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наявна в матеріалах справи вантажна митна декларація № 100120000/4/742128 на підтвердження вивезення (експорту) товару відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції»від 01.03.2002 року № 243.

Крім того, в акті перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не зазначено жодних обставин та конкретних доказів, які б підтверджували факт безтоварності здійснених позивачем експортних операцій.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що порушення контрагентом порядку здійснення діяльності тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, а не позивача.

Враховуючи наведене та положення пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність порушення податкового законодавства з боку позивача, і відповідно, відсутність підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначених спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи відповідача з посиланням на обставини діяльності суб'єктів, що є постачальниками товару, придбаного позивачем у ТОВ «ПромТехімпекс»по другому та третьому ланцюгу, відхиляються, оскільки вони були предметом дослідження суду першої інстанції, яким вони обґрунтовано відхилені.

Решта доводів касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

Постанову Господарського суду міста Києва від 19.03.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 року у справі № 35/542-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак