Ухвала суду № 27539091, 08.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 року м. Київ К-24774/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2010

у справі №2-а-40357/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіта Сам»

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіта Сам»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Авіта Сам») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Балаклійському районі Харківської області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2009 №0002402301/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 14.05.2009 по 03.07.2009 відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складений акт перевірки від 03.07.2009 №503/23-104/34393067, яким встановлені порушення ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки ДПІ у Балаклійському районі Харківської області прийняте податкове повідомлення - рішення від 16.07.2009 №0002402301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 118103,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 59051,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи висновки відповідача про нікчемність договору ґрунтуються на результатах, проведеної ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова комплексної планової перевірки контрагента позивача - ПП «УСБ СТРОЙ», на підставі якої правочини з придбання та реалізації ТМЦ даним підприємством визнанні нікчемними. Так, при перевірці ПП «УСБ СТРОЙ»не виявлено підтверджуючих документів щодо руху товару від продавця (постачальника) до перевізника, покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ. Також, в ході перевірки встановлено, що операції із придбання та реалізації товарів мали безтоварний характер (фактично товар не перевозився). Відповідно до наявних на час проведення перевірки документів неможливо було встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла витрати, оперативність проведення операцій та віддаленість контрагентів один від іншого. В той же час, умови для зберігання продукції (соняшника, олії) відсутні.

Відповідач робить висновок про нікчемність договорів на підставі ст. 228 ЦК України, оскільки на думку відповідача, вказані договори суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Проте, відповідачем не наведено визначених ЦК України ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів.

Колегія суддів стосовно висновків відповідача про нікчемність правочину від 23.02.2008 у формі договору поставки №23/02/08 укладеного між позивачем та ПП «УСБ СТРОЙ»зазначає наступне.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст. 228 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228).

Також, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судами при розгляді справи, відповідачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували його доводи щодо відсутності у позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, які стали підставою вважати укладені ним правочини фіктивними.

При цьому господарські операції між позивачем та ПП «УСБ СТРОЙ» підтверджені первинними документами, у тому числі податковою накладною, яка відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій, також, реальність здійснення господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рахунків-фактур, податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями, прибутковими ордерами

Отже, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій вірно зроблені висновки щодо реальності здійснення господарської операції відповідача, на підставі якої ним були сформовані дані податкового обліку. При цьому судами надано належну правову оцінку первинним документам, які підтверджують виконання сторонами договору поставки від 23.02.2008 №23/02/08, а отже і правомірність включення сум податку на додану вартість за даною операцією до податкового кредиту відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова