Ухвала суду № 27538806, 08.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 року м. Київ К-24590/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010

у справі № 2а-40664/09/2070

за позовом Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування»(далі по тексту -позивач, ДП «Харківський завод транспортного устаткування») звернулося до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) від 16.03.2009 №0000571702/0, від 10.04.2009 №0000571702/1, від 17.06.2009 №0000571702/2, від 14.07.2009№0000571702/3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2009, яка залишена без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010, позовні вимоги задоволено повністю з огляду на їх правомірність.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів за 2007-2008 роки ДП «Харківський завод транспортного устаткування», за результатами якої складено акт перевірки від 24.02.2009 №776/172/14309764.

За висновками акту перевірки встановлено, що підприємство несвоєчасно сплатило суму узгодженого податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів за 2007-2008 рік згідно розрахунків суми податку з власників транспортирних засобів та інших самохідних машин та механізмів від 09.02.2007 №2985, від 07.02.2008 №3048 на строк, що перевищує 90 календарних днів.

На підставі зазначених висновків акту перевірки та в результаті процедури адміністративного оскарження податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання підприємству нараховано штраф у розмірі 6690,03 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звітував до податкового органу податковими деклараціями з податку на додану вартість та сплачував податкові зобов'язання, визначені податковими деклараціями, що відображено у обліковій картці.

Спірна сума податкового боргу виникла у зв'язку з тим, що податковим органом за даними облікової картки здійснений перерозподіл сум ПДВ, що самостійно сплачені позивачем за платіжними дорученнями, без врахування «Призначення платежу».

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту - Закон №2181) податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», пп. 5.3.1 ст. 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків, згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону №2181, визнаються будь-які власні кошти та інші активи. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України).

З врахуванням зазначеного, є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум ПДВ його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився.

Як на підставу здійснення відповідачем самостійного перерозподілу (зарахування) сплачених позивачем сум у погашення податкового боргу за інші податкові періоди ніж ті, що визначив платник у платіжних документах, податковий орган, посилається на п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначена норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону №2181, або іншими законами з питань оподаткування.

Натомість до визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податків шляхом вчинення безпосередньо податковим органом як органом стягнення дій, передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону №2181.

З огляду на зазначене, суди правомірно дійшли висновку, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначено самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров