Ухвала суду № 27538804, 01.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2012 р. м. Київ К-25332/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Будінженермережа-5»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010

у справі № 2а-2607/09/2670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Будінженермережа-5»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Будінженермережа-5»(далі по тексту -позивач, ЗАТ «Будінженермережа-5») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом (з урахуванням уточнень) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2009 №0006272313/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2009 позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2009, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правових відносин з приватним підприємством «Аміда»за період з 01.01.2007 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт перевірки від 15.07.2008 №372/23-13/04013407.

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 214657,45 грн.

Податковий орган дійшов висновку, що первинні фінансово-господарські документи - податкові накладні не відповідають вимогам п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту. Також відповідач, проаналізувавши договори позивача з ПП «Аміда», прийшов до висновку про їх нікчемність.

Підставою для такої позиції податкового органу став висновок судово-почеркознавчої експертизи від 22.04.2008 №1643, складений за результатами проведення почеркознавчої експертизи.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2008 №0006272313/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 321986,17 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правомірно виходив з наступного, з чим помилково не погодився суд апеляційної інстанції.

При перевірці були використані надані позивачем на запит відповідача наступні документи: установчі та реєстраційні документи, декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2007 року, реєстри отриманих податкових накладних за липень, серпень, вересень 2007 року, платіжні доручення та виписки банків за липень, серпень, вересень 2007 року, протокол виїмки та огляду від 14.02.2008.

Також відповідачем були використані документи, подані СВ ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, а саме постанова про проведення позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ЗАТ «Будінжмережа-5»по взаємовідносинах з ПП «Аміда»за період з 01.01.2007 по 31.03.2008; постанова про проведення почеркознавчої експертизи від 19.02.2008; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 22.04.2008 №1643; постанова про проведення виїмки від 11.02.2008; протокол виїмки та огляду від 14.02.2008; Договір від 12.06.2007 №1206/1/60; Договір від 25.07.2007 №2507/1/78; податкові накладні та видаткові накладні за липень, серпень, вересень 2007 року, протокол допиту свідка від 10.10.2007.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Таким чином, основною ознакою невиїзної документальної перевірки є те, що об'єктом останньої є виключно подані податкові декларації, звіти та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Тобто органи державної податкової служби мають право перевіряти виключно ті документи, які пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, відповідач, здійснюючи невиїзну документальну перевірку, досліджував крім поданих позивачем документів, інші, ніж ті, що можуть бути об'єктом перевірки.

Оскільки відповідач, маючи намір провести невиїзну документальну перевірку позивача, в основу перевірки поклав інші, ніж передбачено ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та п. 1.2 затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, перевірка втратила ознаки невиїзної документальної, тому у позивача виникло право на участь в такій перевірці, яка мала полягати в обов'язковому його повідомленні та можливості надавати документи та пояснення з питань, щодо яких проводилась перевірка.

Як вбачається зі змісту п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податкові накладні, видані ПП «Аміда»та договори з ЗАТ «Будінжмережа-5»підписані не директором, а невстановленою особою, тому позивач не мав права на податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ПП «Аміда».

Проте, вказані обставини, суд апеляційної інстанції визнав встановленими, помилково не врахувавши, що відповідно до ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, податковий орган не довів на підставі належних та допустимих доказів обставин, на які він посилався, заперечуючи проти позову.

Виходячи з викладеного, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2009 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010 та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2009.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Будінженермережа-5»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2009.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров