ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/20196/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е.
Федорова М.О.
при секретарі Хомініч С.В.
за участю представника відповідача Сиротної О.Б..
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Господарського суду міста Києва від 19.04.2011
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012
у справі № 25/498
за позовом Публічного акціонерного товариства «Інститут транспортування нафти»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Інститут транспортування нафти» (далі по тексту -позивач, ПАТ «Інститут транспортування нафти») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.05.2004 №591/23-2/00148423.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Господарського суду міста Києва від 19.04.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.04.2003 по 01.01.2004, за результатами якої складено акт перевірки від 24.05.2004 №83/281/232/00148429.
В акті перевірки встановлено позивачем вимог пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало в заниженні податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2003 року на суму 2649015,00 грн.
На підставі висновку акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.05.2004 №591/23-2/00148429, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 3973522,50 грн., з яких 2649015,00 грн. -сума основного платежу, а 1324507,50 грн. -сума штрафних санкцій з цього податку.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно вимог п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.
Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.
Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено.
Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Трейд»було укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №30-05/03, відповідно до якого продавець - ТОВ «Трейд»продав, а покупець - позивач у свою чергу придбав кабельну продукцію згідно специфікації договору на суму 13689999,97 грн., в тому числі ПДВ 2281666,66 грн. Виконання договору підтверджується актом прийому-передачі від 02.06.2003 та накладними від 02.06.203 №2/06 на суму 13689999,97 грн., в тому числі ПДВ 2281666,66 грн. та №12 на суму 13689999,97 грн., в тому числі ПДВ 2281666,66 грн.
При цьому, згідно з протоколом-угодою від 27.06.2003 №1, який є додатком до укладеного договору та відповідно до п. 2.4 цього договору ТОВ «Трейд», надало позивачу послугу по відстроченню платежу за договором на умовах товарного кредиту, згідно з яким загальна сума відсотків за користування послугами товарного кредиту у грошовому вираженні складала 2204090,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 367348,33 грн. А всього остаточна ціна товару, враховуючи послуги товарного кредиту склала 15894089,97 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2649015,00 грн.
ТОВ «Трейд»27.06.2003 надавши позивачу остаточні послуги за вказаним договором, надало податкову накладну від 27.06.2003 №12/1 на суму 2204090,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 367348,33 грн.
Згідно додаткової угоди від 27.06.2007 №1 до укладеного договору, сторони прийшли до згоди провести розрахунок за товар шляхом передачі позивачем простих векселів на загальну суму 15894089,97 грн., які були передані згідно акту прийому-передачі простих векселів від 27.06.2003, 14.07.2003 та 14.07.2003.
Судами зазначено, що така операція купівлі-продажу включена до книги обліку придбання товарів, а загальна сума ПДВ 2649015,00 грн. -до податкового кредиту, що було відображено позивачем в податковій декларації з ПДВ за червень 2003 року.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення перевірки позивач на підтвердження суми податкового кредиту мав податкові накладні, отримані від ТОВ «Трейд», які містять всі необхідні реквізити, визначені вимогами п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.
Судами зазначено, що податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ «Трейд»(в цей період ТОВ «Трейд»було зареєстрованим платником ПДВ, і мало відповідне свідоцтво), є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту несплати до бюджету контрагентом позивача, перерахованих йому у складі вартості придбаного товару сум податку на додану вартість або не включення цих сум до податкових зобов'язань за відповідні звітні податкові періоди. При цьому, в матеріалах справи відсутні акти перевірок, рішення податкових органів про донарахування податкових зобов'язань, податкові повідомлення, податкові вимоги, що підтверджували б наявність податкового боргу у контрагента позивача - ТОВ «Трейд»саме внаслідок здійснення вищевказаних господарських операцій.
Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що сума податкового кредиту позивача сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних отриманих від ТОВ «Трейд», зареєстрованого платником податку на додану вартість, сума податку на додану вартість сплачена в ціні придбаного товару правомірно віднесено позивачем до складу податкового кредиту.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду міста Києва від 19.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меншикова
Судове рішення № 27538606, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 01.11.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 25/498. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: