Ухвала суду № 27538591, 13.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року м. Київ К-16814/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуПокровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009 рокуу справі№ 17/102за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін»доПокровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2005 року у справі № 17/102 в задоволенні позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін»задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2005 року у справі № 17/102 скасовано. Прийнято нову постанову. Позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 08.10.2004 року.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.5 п. 7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У відзиві на касаційну скаргу позивач проти вимог та доводів скаржника заперечує, просить залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем за результатом проведеної тематичної документальної перевірки ЗАТ «АТ «Дніпро Каолін» з питання правомірності заявленого до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за квітень 2004 року, складено акт № 20/23-24228943 від 08.10.2004 року.

На підставі вищевказаного акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 08.10.2004 року, яким визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2004 року на суму 32 175,00 грн.

На думку податкового органу неможливо підтвердити суму податкового кредиту по податковій накладній, отриманій від ПП «Експохім», оскільки по другому ланцюгу постачання товарів ПП «Рік»(постачальник ПП «Експохім») відсутнє за юридичною адресою.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що з бюджету може бути відшкодовано лише суми, які фактично до нього надійшли. Оскільки підтвердження податкових зобов'язань у звітному періоді позивача і його контрагентів-постачальників товару не встановлено, тому формування позивачем податкового кредиту є неправомірним.

Апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки матеріалами справи підтверджена правомірність включення суми до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування за спірний період.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в спірних операціях контрагентом позивача, який є покупцем товарів (послуг), виступає ПП «Експохім».

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Погоджуючись з доводами позивача про правомірність формування податкового кредиту, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з встановлених обставин про підтвердження відповідними бухгалтерськими документами реальності операції позивача та враховуючи те що, право позивача на податковий кредит виникло з дати отримання ним податкових накладних, виданих контрагентом (ПП «Експохім»), яке на момент здійснення господарської операції було внесено до Єдиного державного реєстру, було платниками податку на додану вартість.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що відсутність доказів сплати платниками податку на додану вартість по ланцюгу господарських відносин відповідних сум податку до Державного бюджету України має наслідком відсутність права на податковий кредит і права на бюджетне відшкодування у позивача.

Дані доводи підлягають відхиленню, оскільки невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог у зв'язку з безпідставністю тверджень податкового органу щодо допущення позивачем порушень п. п. 1.3, 1.7, 1.8 ст. 1, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Решта доводів касаційної скарги підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Покровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009 року у справі № 17/102 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак