Ухвала суду № 27538281, 13.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року м. Київ К-26472/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Акорд»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року

у справі № 2а-46396/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Акорд»

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області,

Державної податкової адміністрації у Полтавській області

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Акорд»(позивач) звернулось до суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (відповідач-1) та Державної податкової адміністрації у Полтавській області (відповідач-2) про визнання нечинним рішення № 0001852303 від 27 липня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «ТД «Акорд», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року та прийняти нове рішення, яким визнати нечинним рішення № 0001852303 від 27 липня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідачі просять залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-2 проведено перевірку магазину, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0192/16/18/23/22536422 від 07 липня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0001852303 від 27 липня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 993,20 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 9, 11, 12, 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з незабезпеченням друкування фіскальних звітних чеків (Z-звітів) на реєстраторі розрахункових операцій, незабезпеченням виконання режиму попереднього програмування найменування та ціни товару, незабезпеченням обліку товарних запасів за місцем реалізації у встановленому порядку на загальну суму в розмірі 776,96 грн., а також невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму в розмірі 666,86 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно з частинами 7, 8 статті 11-1 Закону № 509-XII позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках -за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до статті 11-2 Закону № 509-XII посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення як планових так і позапланових перевірок, за умови надання суб'єкту господарської діяльності під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки. Ненадання зазначених документів суб'єкту господарської діяльності є підставою для недопущення перевіряючих до проведення перевірки.

Отже, у разі ненадання працівниками податкового органу направлень та наказу на проведення перевірки суб'єкт господарювання має право не допустити таких осіб до її проведення. Разом з тим, недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, що виявлені в ході її проведення.

При цьому, судами встановлено, що позивачем посадових осіб ДПА у Полтавській області до проведення перевірки допущено.

Крім того, згідно з пунктами 9, 11, 12, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт порушення позивачем вимог пунктів 9, 11, 12, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР підтверджується актом перевірки № 0192/16/18/23/22536422 від 07 липня 2009 року, описом грошових коштів на місці проведення розрахунків, власноручно складеним продавцем магазину, що належить ТОВ «ТД «Акорд», ОСОБА_3, копією Х-звіту за 07 липня 2009 року, копією книги обліку розрахункових операцій, копією журналу обліку ремонту, обслуговування і перевірок конструкцій та програмного забезпечення реєстратора розрахункових операцій, а також описом залишків товару № 8566 від 07 липня 2009 року.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Акорд» відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.