Постанова № 27537945, 22.10.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2012 р. 14 год.01 хв.Справа № 2-а-2808/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Лошкарьова Л.А., за участю представника позивача Омельченко Т.Й., представника відповідача Мікули Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Поліекспо" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Поліекспо" (позивач, ПП "Поліекспо") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (відповідач, ДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 23.01.12 № 0000150700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 211 599 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 52 899 грн. Податкове повідомлення-рішення було прийняте за висновками акту ДПІ у м. Херсоні від 13.01.12 №105/07-0/19236745 документальної позапланової невиїзної перевірки.

На підставі ст. 55 КАС України здійснено заміну позивача з товариства з обмеженою відповідальністю "Поліекспо" на приватне підприємство "Поліекспо", в зв'язку з реорганізацією.

Позивач надав заяву про зміну позовних вимог, за якою відмовляється від вимоги про визнання неправомірними дій ДПІ у м. Херсоні по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Поліекспо" та складанню акту від 13.01.2012 №105/07-0/19236745.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення неправомірним, та таким, що прийняте податковою інспекцією з порушенням чинного законодавства, не відповідає фактичним обставинам справи та підлягає скасуванню. Фактично в акті перевірки викладено зміст актів перевірок інших підприємств-контрагентів позивача (ТОВ "Торгінвест Плюс", ТОВ "Ділкорн"), без посилання на норми законодавства, які були порушені саме позивачем при укладанні правочинів, складанні первинних бухгалтерських та податкових документів, висновки перевірок ґрунтуються на припущеннях відповідача. Факти викладені не об'єктивно, неповно, не наведені регістри бухгалтерського обліку товариства, реальність здійснення господарських операцій, рух придбаного товару податковою інспекцією не досліджувалось. Висновки щодо нікчемності правочинів суперечать дійсним обставинам господарської діяльності, не вказано які норми цивільного, господарського законодавства порушені позивачем, чи є вирок суду щодо скоєння злочинів конкретними посадовими особами. На момент вчинення позивачем правочинів з ТОВ "Торгінвест Плюс", ТОВ "Ділкорн" останні були зареєстровані як юридичні особи, були також платниками податку на додану вартість, видали позивачу податкові накладні, які були оформлені належним чином, подавали звітність до податкових інспекцій з показниками господарської діяльності. Позивач звертає увагу суду на те, що до компетенції податкової інспекції не входить встановлення нікчемності угод при проведенні перевірок платників податків. Тільки відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів є підставою для не включення витрат по придбанню газу до складу валових витрат, а наявність належним чином оформлених документів не заперечує і податкова інспекція. Законом України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) не передбачено можливості зменшення суми податкового кредиту в разі неможливості перевірити контрагента платника податків внаслідок його відсутності за юридичною адресою. Відсутність постачальника за юридичною адресою не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару.

Придбання товару (рапс продовольчий, соя) позивачем підтверджується договорами купівлі-продажу, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому автотранспорту, платіжними документами про сплату вартості товару. Дійсність операцій купівлі-продажу за участю ТОВ "Торгінвест Плюс", ТОВ "Ділкорн", які спричиняють реальне настання правових наслідків, підтверджується договорами зберігання сої та рапсу, контрактом від 19.05.2010 №356/114-10. Доказом реальності постачання ТОВ " Торгінвест Плюс " та ТОВ "Ділкорн" продовольчого рапсу та сої, а також отримання товару позивачем є акти приймання автомобільного транспорту та товарно-транспортні накладні.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

ДПІ заперечує проти позову, мотивуючи отриманням акту від 22.10.10 №3652/231-00/35639425 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Торгінвест Плюс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків з квітня 2008 по грудень 2009р.р., яким встановлено відсутність поставок товарів контрагентами постачальниками у перевіряємий період, відсутність поставок контрагентам покупцям за перевіряємий період, такі угоди носять фіктивний характер. В зв'язку з відсутністю майна та матеріальних ресурсів, відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутністю технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів зроблено висновок про нікчемність всіх укладених угод за перевіряємий період.

Крім того, відповідачем отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва акт перевірки від 07.03.11 по ТОВ "Ділкорн", яким встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Також зазначено про відсутність первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій. Операції з купівлі-продажу даним контрагентом продукції не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", яким є в даному випадку позивач. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Приватне підприємство "Поліекспо" є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні.

У січні 2012 головним державним податковим ревізором - інспектором відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість ДПІ у м. Херсоні Федорків С.Ю. на підставі наказу від 30.12.11 № 3197 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Поліекспо" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період липень 2009 та березень 2010 р.р., за результатами якої було складено акт № 105/07-0/19236745. В акті перевірки зазначено про вчинення позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ "Торгінвест Плюс", ТОВ "Ділкорн" нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, порушення п.1.8 ст.1 пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року та завищено суму податкового кредиту по декларації за липень 2009 року на суму 77 194,00 грн. - по господарській операції з ТОВ "Торгінвест Плюс". Аналогічні порушення призвели до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за березень 2010 року та завищено суму податкового кредиту по декларації за лютий 2010 року на суму 134 405,00 грн. - по господарській операції з ТОВ "Ділкорн".

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.01.12 № 0000150700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 211 599 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 52 899 грн. Правомірність даного повідомлення-рішення є предметом судового розгляду.

Позивач не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до Державної податкової служби у Херсонській області зі скаргою від 30.03.2012р., в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000150700. Але скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. Оскарження до Державної податкової служби України також не дало позитивного результату.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд не погоджується з твердженнями ДПІ про нікчемність правочинів між позивачем та його постачальниками виходячи з наступного. Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Належне встановлення умислу можливе лише в межах кримінального процесу. Доказом вини може бути вирок суду постановлений у кримінальній справі або інше судове рішення, яке підтверджує вину особи. Разом з тим акт перевірки не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб позивача на порушення публічного порядку, не пояснює, в чому саме таке порушення полягає. Суду не надано вироку відносно керівників ТОВ "Торгінвест Плюс", ТОВ "Ділкорн", чи інших осіб, або доказів порушення кримінальної справи за фактами вчинених угод. Не надано письмових пояснень керівників товариств-постачальників продовольчого рапсу та сої щодо обставин господарської діяльності, отже суд вважає, що при проведенні перевірок, їх не опитували про обставини укладання та виконання договорів. Суд приймає до уваги, що постачальники позивача на момент здійснення перевірки їх діяльності не були ліквідовані. ТОВ "Ділкорн" і на день розгляду справи не припинено та не ліквідовано. ТОВ "Торгінвест Плюс" на момент укладання договору не перебувало в процедурі банкрутства, свідоцтво платника податку на додану вартість №100093907 від 29.01.2008 анульовано лише 29.04.2010 року, а правочин відбувся в липні 2009 року..

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення. Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору основних фондів, приміщень, чисельності персоналу, наявності транспорту. ДПІ не наведено жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочини між позивачем та його постачальниками є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

Статтею 9 Закону України № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягав сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначались на час здійснення господарських операцій Законом України "Про податок на додану вартість".

Виходячи із положень пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на час декларування позивачем бюджетного відшкодування) бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом, на момент здійснення господарських відносин визначались пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР. Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення цієї суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Порядок перевірки податковим органом задекларованого платником податків бюджетного відшкодування передбачався підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону. Підпунктом "в" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту забороняється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) - чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ визначено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Згідно пункту 9.6 статті 9 Закону №168/97-ВР свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку діє до дати його анулювання.

Отже з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту, а витрат до складу валових витрат є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплачених витрат та ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості формування валових витрат та декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до валових витрат та податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку або ж призначення останніх для такого використання.

З огляду на викладене, податкова інспекція повинна аналізувати реальність господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Єдиною підставою висновків відповідача про порушення ПП "Поліекспо" податкового законодавства, завищення валових витрат та податкового кредиту, є акти невиїзних перевірок контрагентів позивача - ТОВ "Торгінвест Плюс" та ТОВ "Ділкорн". Надані суду акти перевірок цих контрагентів суд оцінює критично, оскільки акти перевірок контрагентів позивача по ланцюгу свідчать про те, що перевірки відбувались тільки на підставі податкової звітності цих платників податків, без дослідження бухгалтерських та податкових документів, що унеможливлює віднесення даної перевірки до документальної. Відомості про відсутність юридичної особи за адресою її реєстрації підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру і лише за цієї умови такі відомості можуть бути використані у спорі відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців". Податкова інспекція не довела, що на час здійснення поставки продовольчого рапсу та сої позивачеві його постачальники були відсутні за юридичними адресами і позивач був обізнаний з цією обставиною. Доказів реєстрації ТОВ "Торгінвест Плюс" та ТОВ "Ділкорн" з порушенням законодавства або на підставну особу за винагороду, суду не надано. Позивач, як покупець, не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавця, за умови необізнаності щодо неї. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Наведені в актах перевірки обставини діяльності постачальників позивача не можуть бути причинами для відмови у включенні сум ПДВ, сплаченого у ціні товару, до складу податкового кредиту. ТОВ "Торгінвест Плюс" та ТОВ "Ділкорн" були зареєстровані платниками ПДВ, відобразили отриманий в ціні газ податок на додану вартість в податкових деклараціях в розділі "податкові зобов'язання". Податкові накладні підписані уповноваженими особами.

З урахуванням викладеного, акти перевірок контрагентів позивача не є беззаперечними доказами відсутності реальних поставок продовольчого рапсу та сої позивачу та нікчемності укладених правочинів.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності або недостатності ресурсної бази у ТОВ "Торгінвест Плюс" та ТОВ "Ділкорн" для здійснення господарської діяльності, так як дане твердження є виключно декларативним і відповідач не зміг обґрунтувати, яким саме чином дані обставини були встановлені, відсутня оцінка в сукупності фізичних, технічних, технологічних можливостей контрагентів до вчинення господарських операцій продажу газу природного. Посилання в актах перевірок на неможливість контрагентами позивача здійснювати господарську діяльність мають характер припущень. Не конкретизовано які обставини заважали зазначеним підприємствам здійснювати вищенаведені господарські операції з позивачем, враховуючи використання для поставки продовольчого рапсу та сої абсолютно конкретизованих транспортних засобів. Вагомим аргументом на підтвердження реальності господарських операцій позивача з цими юридичними особами є те, що зазначений товар був використаний позивачем у господарській діяльності, продавався за кордон та на території України. Але ці обставини ДПІ не перевіряла, податкові зобов'язання, які позивач задекларував з подальшого продажу продовольчого рапсу та сої, та отриманий від цього продажу валовий дохід не зменшено.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції придбання продовольчого рапсу та сої є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність. Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нереальність правочинів, міг керуватися лише припущеннями, його позиція не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відповідачеві не надано право визначати реальність господарських операцій в залежності від можливості перевірити те чи інше підприємство. Наведені в акті перевірки позивача обставини діяльності його постачальників не можуть бути причинами для зменшення податкового кредиту позивачу.

На думку суду, податковий орган при визначені права платника податку на формування податкового кредиту зобов'язаний керуватись лише тими обставинами, які мали місце та мали бути відомими платникові під час здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Діючим законодавством України не передбачений обов'язок покупця товарів (робіт, послуг) слідкувати за подальшою діяльністю свого постачальника та про стан його оподаткування. Обов'язок стосовно контролю за оподаткуванням суб'єктів господарювання покладений на податкові органи, а не на покупця товарів (робіт послуг). На думку суду, придбавач товарів (робіт, послуг) провадячи господарську діяльність вправі сподіватись на легітимність господарської діяльності продавця товарів та належне виконання податкових обов'язків цим суб'єктом підприємницької діяльності у зв'язку з належною організацією роботи з боку податкового органу.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню з Державного бюджету в повному обсязі. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

постановив:

Задовольнити позов приватного підприємства "Поліекспо".

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 23.01.12 № 0000150700.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь ПП "Поліекспо" (вул. Червонофлотська, 30, м. Херсон, код ЄДРПОУ 19236745) витрати по сплаті судового збору в сумі 2115 (дві тисячі сто п'ятнадцять) грн. 99 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 листопада 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1