Рішення № 27504508, 16.11.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження № 22-ц-2090/6816/2012

Справа №2-6499/12 Головуючий 1 інстанції:Блага І.С.

Категорія: право власності Доповідач: Бобровський В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

С у д д і в Шевченко Н.Ф.,

Кокоші В.В.,

При секретарі Мерзлікіній А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 28 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання за набувальною давністю права власності на 1/3 частину житлового будинку по АДРЕСА_1

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з часу народження у 1964 році вона разом з батьками мешкає в зазначеній частині будинку, з 1982 зареєстрована за його адресою та продовжує з родиною мешкати в будинку, сплачує комунальні послуги.

Позивач зазначала, що власником спірної частини будинку був ОСОБА_5, який помер, правовстановлюючих документів не збереглося, спадкоємці прав не заявляли.

З таких підстав представник позивача з посиланням на норму ст..344 ЦК України просила задовольнити позов.

Представник міської ради не заперечував позовних вимог за умовами відкритого та безперервного володіння позивачем будинком, відсутності претензій третіх осіб.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 28 серпня 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 з посиланням на неповне з'ясування обставин справи, осіб, які мають право власності на житловий будинок та мешкають у будинку, наявність або відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_6, а також на допущені порушення судом вимог процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення районного суду скасувати, у позові ОСОБА_4 відмовити за недоведеності вимог.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на них, колегія вирішила апеляційну скаргу задовольнити, рішення районного суду з підстав ст..309 ЦПК України скасувати, у позові ОСОБА_4 відмовити з наступного.

Згідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім обставин, встановлених ст..61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом, згідно наданих позивачем доказів встановлено, що ОСОБА_4 постійно мешкає в житловому будинку по АДРЕСА_1 та зареєстрована за його адресою з 14 квітня 1982 року. Окрім позивача в будинку мешкають її родина.

За нормою ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державної реєстрації виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, за нормою ч.3 ст.344 ЦК України, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять років.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 у повному обсязі на підставі документів про її реєстрацію за адресою спірного будинку, проживання в ньому з родиною, про перебування на медичному обліку з членами сім'ї в поліклініці, що обслуговує мешканців цього мікрорайону м.Харкова, а також за відсутності інформації в органах РАЦС про реєстрацію смерті ОСОБА_5 за період з 1968 по 1972 роки та те, що спадкова справа на той час Першою Харківською державною конторою не заводилась, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позову.

Проте з таким висновком через ухвалення рішення судом в порушення вимог процесуального права та норм матеріального права погодитись не можна.

Відповідно до ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання: чи мали місце обставини , якими обґрунтовуються вимоги і заперечення. Та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач мешкає та зареєстрована в квартирі № 5 спірного будинку.

Згідно довідки КП «Харківське міське БТІ»від 6.08.2012р. право власності на цей будинок зареєстровано на ім'я: ОСОБА_5 2/6 частин згідно постанови жил комісії по денаціоналізації будинків від 24 серпня 1922 року;

- на Ѕ частин згідно свідоцтв про право на спадщину від 18 серпня 1987 року на ОСОБА_7 та ОСОБА_8; та по 1/6 частин згідно свідоцтв про право на спадщину від 19 березня 1991 року на ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (а.с.52).

Відомостей про реальний поділ між співвласниками житлового будинку справа не містить.

Із доданих до апеляційної скарги ОСОБА_3 документів вбачається, що спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 1917 року був придбаний в рівних частках спільно подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_11 Згідно нотаріально посвідченого договору від 15 лютого 1950 року було поділено, у власність ОСОБА_12 виділені квартири №№ 1, 2, 4, ОСОБА_11 №№ 3, 5, 6. Квартири розташовані у двоповерховому житловому будинку.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. За його життя 22 квітня 1949 року ним було складено заповіт на ОСОБА_11

ОСОБА_11 належну їй Ѕ частину житлового будинку на підставі постанови жил комісії по денаціоналізації будівель при Харківському міськвиконкомі від 24 серпня 1922 року, згідно договору дарування від 17 липня 1959 року подарувала ОСОБА_13. Спадщину після його смерті прийнято по 1/6 частини будинку, в тому числі ОСОБА_3

З огляду на те, що ОСОБА_4 вимагає визнання права власності на 1/3 частину будинку, що зареєстровано на ОСОБА_5, а мешкає у квартирі № 5 передану у власність по договору між ОСОБА_11 від 15 лютого 1950 року ОСОБА_11, колегія вважає, що вирішуючи справу без залучення співвласників житлового будинку, суд був позбавлений можливості з'ясувати дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін. Окрім цього судом не були з'ясовані обставини та підстави вселення батьків, як про те зазначає ОСОБА_4 та виникнення у неї права набуття власності залежно встановлених обставин за нормою ст..344 ЦК України.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

З огляду на викладене, керуючись ст..ст.303, 304, 3009, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 28 серпня 2012 року скасувати.

У позові ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю -відмовити.

Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді