Рішення № 27500806, 26.10.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2508/792/2012 Провадження № 22-ц/2590/3032/2012 Головуючий у I інстанції - Іванюк Т.І.Категорія - цивільна Доповідач - Бойко О. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБойко О.В.суддів:Квача М.О., Шитченко Н.В.при секретарі:Зіньковець О.О.за участю:апелянта ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, представника позивача Комлика І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Козелецького районного суду від 03 серпня 2012 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства „Зоря" до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

В лютому 2012 року Закрите акціонерне товариство „Зоря" в особі керуючого санацією Комлика І.С. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.05.2011 року порушена справа про банкрутство ЗАТ „Зоря" та введена процедура санації з призначенням Комлика І.С. арбітражним керуючим.

При здійсненні повноважень, арбітражним керуючим були виявлені збитки, завдані підприємству колишнім директором ЗАТ „Зоря" ОСОБА_5.

Зокрема, було встановлено, що 20.08.2009 року відповідач отримав за дорученням від ТОВ „ОЦ Профекс" овес у кількості 66 т та жито 3 класу у кількості 25 т. Після проведення інвентаризації, зазначені виробничі засоби були відсутні на підприємстві.

В усній розмові відповідач повідомив, що передав виробничі запаси іншому підприємству без укладення будь-якого договору.

Своїми діями ОСОБА_5 завдав ЗАТ „Зоря" значної матеріальної шкоди, розмір якої суттєво впливає на фінансове становище підприємства і на ту обставину, що підприємство не може розрахуватись з іпотечними кредиторами в повному обсязі.

Отже, посилаючись на положення п.2 ст.134 та ч.2 ст.135-3 КЗпП України, позивач просив стягнути з відповідача на користь ЗАТ „Зоря" 167 100 грн. майнової шкоди та 3 219 грн. судового збору.

Рішенням Козелецького районного суду від 03 серпня 2012 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь Закритого акціонерного товариства „Зоря" 167 100 грн. майнової шкоди та 3 219 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Доводи скарги зводяться до того, що суд не взяв до уваги його пояснення про те, що він не отримував зерна від ТОВ „ОЦ „Профекс", а його нестача не могла підтверджуватись матеріалами інвентаризації, адже це зерно взагалі не обліковувалось на рахунках бухгалтерського обліку ЗАТ „Зоря". Крім того, зерно не було власністю ЗАТ „Зоря", оскільки відсутні документи, що підтверджують факт набуття його у власність.

Звертає увагу на те, що між ЗАТ „Зоря" і ТОВ „ОЦ "Профекс" укладався договір на збереження урожаю до 20 жовтня 2009 року. На виконання умов цього договору ОСОБА_5 підписав накладні, але фактично зерно передано на зберігання не було, і в той же день сторони договору підписали накладні про передачу зерна від ЗАТ „Зоря" до ТОВ "ОЦ „Профекс", що підтверджується накладними № 100, № 101 від 20.08.2009 року та довіреністю серії ЯКШ № 860595 від 19.08.2009 року, які є в матеріалах справи.

Також, на думку апелянта, позивач не надав відповідних доказів, які б підтверджували вартість майна: жита 3 класу в кількості 66 т і вівса кількістю 25 т.

Отже, задовольняючи позовні вимоги позивача, суд безпідставно і необгрунтовано притягнув його до матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди, наявність якої в ході судового розгляду доведена не була.

Не погоджується апелянт і зі стягнутим з нього розміром судових витрат, а саме з тим, що суд стягнув 3219 грн. судового збору, який сплатив позивач при зверненні до суду з позовною заявою, адже, з врахуванням п/п 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" ставка судового збору підлягала оплаті в сумі 1671 грн..

У судовому засіданні відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав, просив в її задоволенні відмовити, залишити без зміни рішення суду 1 інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ „Зоря", суд першої інстанції виходив з того, що факт отримання ОСОБА_5 виробничих запасів і факт нестачі цих запасів повністю підтверджується матеріалами проведеної на підприємстві інвентаризації, в зв"язку з чим є всі підстави для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди, як це передбачено ст. 134 КЗпП України.

Проте, з таким висновком апеляційний суд не погоджується, оскільки він не відповідає обставинам даної справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2011 року господарським судом Чернігівської області порушено провадження у справі про банкрутство боржника - ЗАТ „Зоря", а 05.09.2011 року ухвалою господарського суду введена процедура санації боржника та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого - Комлика І.С. (а.с. 5, 6).

Як зазначає представник позивача, ним при здійсненні своїх повноважень, як керуючим санацією, були виявлені збитки, завдані колишнім директором ЗАТ „Зоря" - ОСОБА_5, а саме: на підприємстві були відсутні виробничі запаси - овес у кількості 25 т та жито у кількості 66 т, які 20.08.2009 року були передані йому за дорученням від ТОВ „ОЦ „Профекс", що підтверджується накладними № 1, 2 від 20.08.2009 року, на підставі яких і був складений інвентаризаційний опис основних засобів.

Так, 20.08.2009 року ЗАТ „Зоря" в особі директора ОСОБА_5 і ТОВ „ОЦ „Профекс" уклали договір на збереження зерна 2009 року, а саме: жита у кількості 66 т 3 класу та вівса у кількості 25 т, яке ТОВ „ОЦ „Профекс" передало ЗАТ „Зоря" на збереження терміном до 20.10.2009 року.

Зазначене підтверджується договором на збереження зерна, довіреністю серії ЯКШ № 860578 від 20.08.2009 року та накладними № 1, № 2 від 20.08.2009 року (а.с. 7-9, 47).

Також, як свідчать матеріали справи, в той же день - 20.08.2009 року, сторони договору підписали накладні про передачу цього ж зерна від ЗАТ „Зоря" до ТОВ "ОЦ „Профекс", що підтверджується накладними № 100, № 101 від 20.08.2009 року та довіреністю серії ЯКШ № 860595, які є в матеріалах справи.

Отже, станом на 20.08.2009 року вказані виробничі запаси на балансі підприємстві ЗАТ „Зоря" рахуватись не могли, бо були відсутні.

Відповідно до положень п.5 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуванням матеріалів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні.

Виходячи з того, що виробничі запаси у вигляді вівса у кількості 25 т та жита у кількості 66 т передавались ЗАТ „Зоря" від ТОВ „ОЦ „Профекс" тимчасово для збереження, це майно не є і не могло бути майном ЗАТ „Зоря" і відповідно не повинно обліковуватись та перебувати на балансі як актив підприємства.

З зазначеного випливає, що покладення на ОСОБА_5, як колишнього директора ЗАТ „Зоря", повної матеріальної відповідальності в зв"язку з нестачею майна, є незаконним, бо в даному випадку ніякої шкоди підприємству заподіяно не було, оскільки це майно підприємству не належало.

Отже, беручи до уваги вищезазначене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, в зв"язку з чим безпідставно поклав повну матеріальну відповідальність на відповідача, стягнувши з нього на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 167 100 грн.

Крім того, посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про стягнення судових витрат, також заслуховують на увагу.

Так, відповідно до положень п/п 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України „Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлюється в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги позивача, суд повинен був вірно визначити розмір судового збору, який мав сплатити позивач та стягнути його з відповідача.

Стягуючи 3219 грн., суд вийшов за межі встановлених Законом розмірів ставок і стягнув більшу, ніж потрібно було б стягнути з відповідача суму судового збору.

Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до приписів ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, ст.ст. 134, 135-3 КЗпП України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Козелецького районного суду від 03 серпня 2012 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства „Зоря" до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: