Рішення № 27495683, 16.11.2012, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №812/2852/12

2-п/812/45/12

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

04 жовтня 2012 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Жанжаровій О.О.,

за участі представника позивача Кошман О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та судових витрат, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ «ПроКредит Банк»звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_4, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 14 470 260,21 гривень та судові витрати, посилаючись на те, що відповідно до укладених між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року та Договору №1 від 30.11.2007 року про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року банк зобов'язався здійснювати кредитування ОСОБА_3 у межах лімітів умов кредитування (ліміт суми кредитування -еквівалент 600 000 доларів США, ліміт строку кредитування -240 календарних днів, максимальний розмір процентів -40% річних) у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а ОСОБА_3 зобов'язалась належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно та належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами.

На підставі вищезазначених -Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року та Договору №1 від 30.11.2007 року про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 були укладені:

- договір траншу №16.7958/157 від 26.10.2007 року, за умовами якого позивач надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 51 000 доларів США на строк користування 84 місяців із сплатою відсотків в розмірі 13% річних, а ОСОБА_3 зобов'язалась повернути наданий кредит та виплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії, на умовах та в строки, встановлені договором,

- договір траншу №16.8014/157 від 30.11.2007 року, за умовами якого позивач надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 190 000 доларів США на строк користування 84 місяців із сплатою відсотків в розмірі 12,5% річних, а ОСОБА_3 зобов'язалась повернути наданий кредит та виплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії, на умовах та в строки, встановлені договором,

- договір траншу №16.8183/157 від 12.12.2007 року, за умовами якого позивач надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 200 000 доларів США на строк користування 120 місяців із сплатою відсотків в розмірі 12,5% річних, а ОСОБА_3 зобов'язалась повернути наданий кредит та виплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії, на умовах та в строки, встановлені договором,

- договір траншу №1601.9753/157 від 03.10.2008 року, за умовами якого позивач надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 120 000 доларів США на строк користування 60 місяців із сплатою відсотків в розмірі 15,75% річних, а ОСОБА_3 зобов'язалась повернути наданий кредит та виплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії, на умовах та в строки, встановлені договором.

В якості забезпечення вищезазначеної Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року та Договору №1 від 30.11.2007 року про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року 09.01.2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки №157-ДП4, на підставі якого поручитель ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання належно повністю виконати зобов'язання позичальника ОСОБА_3 у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у зв'язку із порушенням умов кредитного договору, а також неможливістю виконання нею її зобов'язань. Так як ОСОБА_3 порушує вимоги кредитних договорів, а саме, не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредитів та відсотків по них, а ОСОБА_4 відмовляється добровільно виконувати взяті на себе зобов'язання перед банком, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у ньому, та просила суд його задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала. Додатково ОСОБА_9. повідомила, що на цей час Жовтневим та Комунарським районними судами м. Запоріжжя у якості заборгованості за кредитними договорами з ОСОБА_3 (боржника по кредитним договорам) стягнуто 6 895 991,84 грн., з ОСОБА_4 (поручитель за договором поруки у ОСОБА_3.) 14 470 260,21 грн., з ОСОБА_6 (поручитель за договором поруки у ОСОБА_3.) 4 785 720,00 грн., з ОСОБА_7 (поручитель за договором поруки у ОСОБА_3) 4 785 720,00 грн. Разом із тим, рішення на теперішній час в частині стягнення вказаних сум не виконані.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого судом належним чином про час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ч.4 ст.169 Цивільно-процесуального кодексу України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Третя особа -ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Відповідно до вимог ст.169 Цивільно-процесуального кодексу України її неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч.3 ст.10 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

На підставі ст.57 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

07.02.2012 року по даній справі Комунарським районним судом м. Запоріжжя ухвалено заочне рішення, відповідно до якого позов було задоволено повністю та з ОСОБА_4. стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»14 470 260 грн. 21 коп. заборгованості за договорами надання траншів №16.7958/157 від 26.10.2007 року, №16.8014/157 від 30.11.2007 року, №16.8183/157 від 12.12.2007 року, №1601.9753/157 від 03.10.2008 року, укладеними на підставі Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року та Договору №1 від 30.11.2007 року про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року та судові витрати у розмірі 1700 грн. витрат по сплаті позивачем судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

24.04.2012 року ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя вказане заочне рішення було скасовано та справу призначено до розгляду у загальному порядку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

26.10.2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є позивач (кредитор), та ОСОБА_3 (позичальник) була укладена Рамкова угода №157 від 26.10.2007 року, а 30.11.2007 року між ними був укладений Договір №1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року, згідно умов яких банк зобов'язався здійснювати кредитування ОСОБА_3 у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а ОСОБА_3 зобов'язалась належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно та належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами (а.с.5-11).

Відповідно до п.2.2 Договору №1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року були встановлені наступні ліміти умов кредитування: ліміт суми кредитування -еквівалент 600000 доларів США, ліміт строку кредитування -240 календарних днів, максимальний розмір процентів -40% річних. Конкретний розмір процентів за користування кредитом встановлюється у відповідних кредитних договорах та не може перевищувати максимальний розмір процентів, встановлених угодою.

Згідно п.4.2 Договору №1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року якщо інше не передбачено кредитним договором проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.

На підставі п.4.4 Договору №1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року у випадку прострочення погашення кредиту, позичальник зобов'язується кредиторові проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом -факт/360- від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з моменту виникнення заборгованості до моменту повного її погашення, включаючи день повного погашення.

Відповідно до п.5.3 Договору №1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року договори забезпечення повністю забезпечують виконання зобов'язань позичальника, що виникають з угоди та усіх кредитних договорів, які укладені та/чи будуть укладені у майбутньому на підставі угоди.

Згідно п.7.1 Договору №1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року погашення грошових зобов'язань здійснюється у строк, порядку, черговості та розмірі, встановлені угодою та кредитними договорами, шляхом зарахування коштів на визначений кредитором рахунок.

На підставі п.8.2 Договору №1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у випадку прострочення погашення грошових зобов'язань тривалістю більш ніж 3 банківські дні.

Відповідно до п.10.2.2 Договору №1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року у випадку прострочення позичальником строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,7% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень за кожний календарний день існування заборгованості, включаючи день її повного погашення -якщо строк існування заборгованості перевищує 30 календарних днів.

На підставі вищезазначених Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року та Договору №1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди від 30.11.2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 були укладені договори траншу №16.7958/157 від 26.10.2007 року, №16.8014/157 від 30.11.2007 року, №16.8183/157 від 12.12.2007 року, №1601.9753/157 від 03.10.2008 року.

Відповідно до договору траншу №16.7958/157 від 26.10.2007 року позивач надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 51000 доларів США на строк користування 84 місяців із сплатою відсотків в розмірі 13% річних, а ОСОБА_3 зобов'язалась повернути наданий кредит та виплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії, на умовах та в строки, встановлені договором.

Згідно договору траншу №16.8014/157 від 30.11.2007 року позивач надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 190000 доларів США на строк користування 84 місяців із сплатою відсотків в розмірі 12,5% річних, а ОСОБА_3 зобов'язалась повернути наданий кредит та виплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії, на умовах та в строки, встановлені договором.

На підставі договору траншу №16.8183/157 від 12.12.2007 року позивач надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 200000 доларів США на строк користування 120 місяців із сплатою відсотків в розмірі 12,5% річних, а ОСОБА_3 зобов'язалась повернути наданий кредит та виплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії, на умовах та в строки, встановлені договором.

Відповідно до договору траншу №1601.9753/157 від 03.10.2008 року позивач надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 120000 доларів США на строк користування 60 місяців із сплатою відсотків в розмірі 15,75% річних, а ОСОБА_3 зобов'язалась повернути наданий кредит та виплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії, на умовах та в строки, встановлені договором.

Однак, ОСОБА_3 вимоги договорів траншу №16.7958/157 від 26.10.2007 року, №16.8014/157 від 30.11.2007 року, №16.8183/157 від 12.12.2007 року, №1601.9753/157 від 03.10.2008 року не виконує, в обумовлені строки кредити та відповідну платню по них не сплачує. Позивач звертався до неї з вимогою про сплату заборгованості по кредитам, попереджав про звернення до суду, однак остання заходів до погашення заборгованості не вжила.

В якості забезпечення вищезазначеної Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року та Договору №1 від 30.11.2007 року про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року 09.01.2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є позивач (кредитор), та ОСОБА_4 (поручитель) був укладений договір поруки №157-ДП4, на підставі якого поручитель ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання належно і повністю виконати зобов'язання позичальника ОСОБА_3 (позичальник) у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у зв'язку із порушенням умов кредитного договору, а також неможливістю виконання нею її зобов'язань. Так як ОСОБА_3 порушує вимоги кредитних договорів, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредитів та відсотків по них, а ОСОБА_4 відмовляється добровільно виконувати взяті на себе зобов'язання перед банком, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав (а.с.13-15).

Відповідно до п.2.1 договору поруки №157-ДП4 від 09.01.2008 року поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

Згідно п.2.3 договору поруки №157-ДП4 від 09.01.2008 року встановлена договором порука у повному обсязі поширюється на зобов'язання позичальника із врахуванням усіх кредитних договорів, а також змін та/або доповнень до кредитних договорів з моменту набрання ними чинності.

Пунктом 3.9 договору поруки №157-ДП4 від 09.01.2008 року встановлено, що якщо кредитор надіслав поручителю вимогу про погашення заборгованості позичальника і протягом 5-ти банківських днів з моменту її відправлення поручитель не виконає цю вимогу, поручитель сплачує кредитору пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості позичальника за кредитними договорами за кожний день існування заборгованості позичальника, починаючи з шостого банківського дня з дати відправлення поручителю вказаної вимоги. Вимога вих.№1635 від 20.07.2009 року була надіслана позивачем ОСОБА_4, та отримана ним особисто згідно поштового повідомлення 30.10.2009 року, однак у зазначений строк вона не виконана і відповідні суми позивачу не сплачені (а.с.30, 31).

На підставі п.4.5 договору поруки №157-ДП4 від 09.01.2008 року до усіх вимог, що випливають з договору, встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність.

Таким чином, ОСОБА_3 вимоги кредитних договорів не виконує, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ним не сплачує. Позивач звертався до відповідачів з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак останні заходів до погашення заборгованості не вжили.

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01.02.2011 року, частково зміненого рішенням апеляційного суду Запорізької області від 18.08.2011 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «ПроКредит Банк»в частині солідарного стягнення з поручителів та боржника суми заборгованості за кредитними договорами, у зв'язку з тим, що між поручителями не було укладено спільного договору поруки і кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів окремо на підставі відповідного договору (а.с.14-22).

Згідно рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2012 року з ОСОБА_4 (іншого поручителя ОСОБА_3 за розглянутими договорами траншу) на користь ПАТ «ПроКредитБанк»стягнуто заборгованість за кредитами ОСОБА_3 у сумі 14 470 260,21 грн.

Відповідно до рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.05.2012 року з ОСОБА_6 (іншого поручителя ОСОБА_3 за розглянутими договорами траншу) на користь ПАТ «ПроКредитБанк»стягнуто заборгованість за кредитами ОСОБА_3 у сумі 4 785 720,00 грн.

Згідно рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.03.2012 року з ОСОБА_7 (іншого поручителя ОСОБА_3 за розглянутими договорами траншу) на користь ПАТ «ПроКредитБанк»стягнуто заборгованість за кредитами ОСОБА_3 у сумі 4 785 720,00 грн.

Станом на 24.10.2011 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість за договорами траншу №16.7958/157 від 26.10.2007 року, №16.8014/157 від 30.11.2007 року, №16.8183/157 від 12.12.2007 року, №1601.9753/157 від 03.10.2008 року, укладеними на підставі Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року та Договору №1 від 30.11.2007 року про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року, у розмірі 14 470 260,21 гривень, з яких: 4 176 275,44 грн. -загальна заборгованість по капіталу; 501 488,32 грн. -проценти за фактичне неправомірне користування простроченим капіталом; 688 851,16 грн. -проценти по графіку; 9 103 645,29 грн. -пеня.

Так, за договором траншу №16.7958/157 від 26.10.2007 року сума заборгованості складає 1 114 557,15 гривень (з розрахунку за курсом НБУ станом на 24.10.2011 року -7,9757 гривень), а саме 356 878,44 гривень -капітал, 43 400,57 гривень -проценти за фактичне неправомірне користування простроченим капіталом, 714 278,14 гривень -пеня (а.с.23).

За договором траншу №16.8014/157 від 30.11.2007 року сума заборгованості складає 4 765 278,43 гривень (з розрахунку за курсом НБУ станом на 24.10.2011 року -7,9757 гривень), а саме 1 373 314,49 гривень -капітал, 204 567,45 гривень -проценти по графіку, 160159,55 гривень -проценти за фактичне неправомірне користування простроченим капіталом, 3 027 236,94 гривень -пеня (а.с.24).

За договором траншу №16.8183/157 від 12.12.2007 року сума заборгованості складає 5 404 622,49 гривень (з розрахунку за курсом НБУ станом на 24.10.2011 року -7,9757 гривень), а саме 1 510 121,51 гривень -капітал, 390780,67 гривень -проценти по графіку, 148 241,86 гривень -проценти за фактичне неправомірне користування простроченим капіталом, 3 355 478,45 гривень -пеня (а.с.25).

За договором траншу №1601.9753/157 від 03.10.2008 року сума заборгованості складає 3 185 802 гривень (з розрахунку за курсом НБУ станом на 24.10.2011 року -7,9757 гривень), а саме 935 961 гривень -капітал, 93 503,04 гривень -проценти по графіку, 149 686,34 гривень -проценти за фактичне неправомірне користування простроченим капіталом, 2 006 651,76 гривень -пеня (а.с.26-27).

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків»є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, тому вимоги підпункту «в»пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, на думку суду застосовувати недоцільно.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Згідно зі змістом ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

На підставі ст.544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач правомірно надав кредитні кошти ОСОБА_3 у іноземній валюті, відповідач ОСОБА_4 є поручителем перед позивачем за виконання умов кредитних договорів, укладених на підставі Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року та Договору №1 від 30.11.2007 року про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року. У зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_3 вимог зазначеного кредитного договору у позивача виникло право вимагати від ОСОБА_4 виконання зобов'язань за договорами траншу №16.7958/157 від 26.10.2007 року, №16.8014/157 від 30.11.2007 року, №16.8183/157 від 12.12.2007 року, №1601.9753/157 від 03.10.2008 року, які останній ігнорує.

Згідно відповіді начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 22.08.2012 року Щербини А.О. на виконанні відділу примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-31/2011, виданого 21.10.2011 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_3 4 151 878,40 грн. Постановою про арешт майна боржника накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Станом на 22.08.2012 року вказаний виконавчий лист не виконаний.

Відповіддю начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Чорноус В.М. встановлено, що на 17.09.2012 року виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу на користь ПАТ «ПроКредитБанк»у розмірі 14 470 260,21 грн. не надходив і на виконанні не перебуває (а.с. 126).

Під час розгляду справи судом також були оглянуті та їх копії долучені до матеріалів справи оригінали виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості у сумі 14 470 260, 21 грн., з ОСОБА_6 заборгованості у розмірі 4 785 720 грн. та з ОСОБА_7 заборгованості у розмірі 4 785 720,00 грн., які не пред'явлені до відповідних ВДВС.

Таким чином, судом встановлено, що рішення в частині стягнення заборгованості по Рамковій угоді №157 від 26.10.2007 року та Договору №1 від 30.11.2007 року про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року, де боржником є ОСОБА_3, а поручителями ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на цей час не виконані.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом із тим, згідно п.27 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач лише зазначає про те, що розмір пені вдвічі перевищує суму боргу та трактує норму ч.3 ст. 551 ЦК України. На думку суду вказане не є заявою відповідача у розумінні заяви, зазначеної у роз'ясненнях Постави №5 Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року. Крім того, суд звертає увагу на те, що жодної заяви щодо зменшення розміру неустойки у заяві про перегляд заочного рішення, або окремо ні відповідач, ні його представник не заявляли та не надавали до суду, хоча мали реальну можливість це зробити.

Таким чином, суд вважає, що є підстави стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу по несплачених кредитах, процентів за фактичне неправомірне користування простроченим капіталом, процентів по графіку та пені до приведених позивачем розрахунків, які суд визнає належним доказом по справі.

Враховуючи викладене, на думку суду позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.543, 544, 553, 554, 617, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ч.4 ст.169, ст.ст.16, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та судових витрат -задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(п/р290900016.980 у АТ ПроКредит Банк, МФО 320984, ЄДРПОУ 21677333) 14470260 (чотирнадцять мільйонів чотириста сімдесят тисяч двісті шістдесят гривень) 21 копійку заборгованості за договорами надання траншів №16.7958/157 від 26.10.2007 року, №16.8014/157 від 30.11.2007 року, №16.8183/157 від 12.12.2007 року, №1601.9753/157 від 03.10.2008 року, укладеними на підставі Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року та Договору №1 від 30.11.2007 року про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №157 від 26.10.2007 року,

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(п/р290900016.980 у АТ ПроКредит Банк, МФО 320984, ЄДРПОУ 21677333) 1700 (одна тисяча сімсот) гривень витрат по сплаті позивачем судового збору і 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод