Рішення № 27495652, 17.09.2012, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

17.09.2012

Справа № 2/0808/1359

2012 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 рокум. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Васецької В.В., при секретарі Андрієнко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи КП ВРЕЖО-2, Запорізька міська рада про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні власністю,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2012 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні власністю. В обґрунтування позову зазначила, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. У дворі їх будинку розташовано погріб, який згідно викопіровки із схеми плану будівельного кварталу значиться під літерами ПГ-ПГ-1. Зазначений погріб зі слів ОСОБА_3 належав їй на праві власності за договором купівлі-продажу квартири № 17 в цьому ж будинку. Погріб перебував у зруйнованому стані, завалений сміттям, зваленими деревами та не використовувалися ОСОБА_2 ОСОБА_4 2006 року в усному вигляді в присутності свідків вона домовилась з відповідачем про купівлю-продажу спірного погребу. Потім позивач за власні кошти відновила погріб на суму 5100 грн. Погріб позивач купила у відповідача за 200 грн, що підтверджується розпискою 25 травня 2006 року та з цього часу позивач є власником погребу. Але з 27.04.2009 року по 02.05.2009 року відповідач за допомогою членів своєї сімї без її дозволу встановила металевий паркан, яким загороджено доступ до належного їй погребу. Крім того, 02.05 .09 року відповідач викинула з погребу її речі та повністю заволоділа ним. У звязку з чим позивач просить визнати право власності на погріб ПГ-ПГ-1, розташований біля будинку по вулиці Анголенка, 22, яке виникло на підставі угоди купівлі-продажу від 25.05.2006 року, оскільки її право власності на нього не визнається відповідачем, витребувати погріб ПГ-ПГ-1, розташований біля будинку по вул. Анголенка, 22 із чужого незаконного володіння на її користь, зобовязати відповідача усунути перешкоди у користуванні належним їй майном, а саме зобовязати відповідача прибрати встановлений металевий паркан, що перешкоджає проходу до погребу та звільнити погріб від належного відповідача майна.

Позивач уточнила свої позовні вимоги, при обґрунтуваннях зазначених в позові та просила суд визнати документ-розписку від 25 травня 2006 року договором купівлі-продажу погреба ПГ-ПГ1 від 25 травня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Анголенко, 22. Крім того, позивач просила зобовязати ОСОБА_2 повернути погріб ПГ-ПГ1 ОСОБА_1, усунути перешкоди для користування ним позивачкою, зобовязавши ОСОБА_2 знести зроблену нею перешкоду для користування погребу- металевий паркан, витрати по справі стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги при обґрунтуваннях, зазначених в позові, просила його задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували просили відмовити в його задоволенні, оскільки він є недоведений.

Представник третьої особи Запорізької міської ради в судовому засіданні просить розглянути справу на розсуд суду.

Представник третьої особи КП ВРЕЖО-2 в судове засідання не зявився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з розписки, то 25 травня 2006 року ОСОБА_2 не заперечувала проти користування погребом ОСОБА_1, який знаходиться біля її квартири АДРЕСА_1, продав його їй за 200 грн.(арк..с 6)

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 30.11.2000 року власником спірного погребу є ОСОБА_2І.(арк. с. 43) та відповідно до википіровки з схеми плану будівельного кварталу будинку 22 по вул. Анголенко, 22 (на арк. с. 13) під літерами пг та пг1 зазначено погреб, який до самочинно збудованих не відноситься.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що ОСОБА_2 продала свій погріб її сестрі ОСОБА_1 за 50 грн. Крім того, пояснила, що ОСОБА_1 відбудовувала спірний погреб за власні кошти.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що сусідка ОСОБА_2 погодилася продати свій погреб ОСОБА_1 за 200 грн. У звязку з чим була написана розписку, яку вона підписала, хто саме її писав їй не відомо. Погріб увесь був зруйнований та ОСОБА_1 його відновила за власні кошти. На даний час ОСОБА_1 не може користуватися своїм погребом.

Суд не бере до уваги пояснення вищезазначених свідків, оскільки виходячи з вимог ст.. 59 ЦПК України, вони є недопустимими в даному випадку.

Суд також не бере до уваги список витрачених коштів та перелік будівельних матеріалів, та товарні чеки, які надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог щодо витрачених коштів позивачем на реконструкцію погребу, оскільки самі по собі достеменно не доводять що вони були витрачені на будування погребу. (арк.с. 37-42)

Відповідно до ст. 10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства а також моральним засадам суспільства.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 208 ЦК України в письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує у двадцять та більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У тексті договору повинні бути вказані його сторони, предмет і зміст угоди, інші істотні умови договору.

На підставі ч.2 ст.220 ЦК суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального оформлення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна із сторін повністю або частково виконала її, а друга ухиляється від нотаріального оформлення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Обєкти нерухомого майна мають особливий правовий режим, який полягає, зокрема, у тому, що дані обєкти, а також права на них підлягають спеціальній державній реєстрації відповідними органами, що встановлено ст.182 ЦК та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Відповідно до ст.2 зазначеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.

Отже виходячи з вищевикладених норм Законів, факт наявності розписки позивача ОСОБА_1 щодо продажу спірного підвалу не може вважитися набутим правом власності у відповідності з законом, більш того, не може визнаватися взагалі договором купівлі-продажу як того просить позивач. У звязку, з чим всі інші позовні вимоги позивача є похідними, то вони також не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки є недоведеними та такими, що не ґрунтуються на законі.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, 316, 317, 321, 376, 391 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.В. Васецька