Постанова № 27491806, 10.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року Справа №5004/635/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Пількевич В.В. (довіреність №14-353 від 16.03.2012р.)

відповідача - Запотоцька Т.М. (довіреність №7739/08 від 27.12.2011р.)

розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 19 червня 2012 року у справі №5004/635/12 (суддя Шум М.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

про стягнення 9252881,26 грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2012 року, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Крейбух О.Г., було внесено зміни до складу колегії суддів, визначивши її у наступному складі: Дужич С.П. - головуючий, Філіпова Т.Л., Саврій В.А.

19 червня 2012 року, рішенням господарського суду Волинської області було частково задоволено позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Луцьктепло" про стягнення 9 252 881,26 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 8 087 994,53 грн. - боргу, 45291,71 грн. - пені, 58 353,18 грн. - збитків, завданих інфляцією, 87 456,84 грн. - 3% річних, а всього 8 279 096,26 грн., 57 607,22 грн. - судового збору, та було відмовлено в частині стягнення 407 625,39 грн. - пені і 566 159,62 грн. - 7% штрафу.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення пені об'єктивно не оцінив, чи дані причини є винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. В суді відповідачем не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових обставин, а тому вважає, що суд не мав право зменшувати розмір нарахованої пені та штрафу, які нараховані, виходячи з умов Договору та чинного законодавства України.

Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Зазначає, що суд вірно дослідив усі обставини по справі та правомірно зменшив розмір нарахованої пені та відмовив у стягненні 7% штрафу.

13 серпня 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 10 жовтня 2012 року.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:

30 вересня 2011 року, між НАК "Нафтогаз України", як продавцем, та ДКП "Луцьктепло", як покупцем, було укладено Договір №14/2404/11 на купівлю-продаж природного газу, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року імпортований природний газ для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями в обсязі 112 267, тис. м3, по ціні 1309,20 грн. за 1000 м3 (з ПДВ), оплата якого здійснюється шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, з остаточним розрахунком 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. (а.с. 13-18)

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов оплати, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

11 жовтня 2011 року, між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору на купівлю-продаж природного газу №14/2404/11, якою було узгоджено ціну газу в залежності від теплоспоживачів. (а.с. 19)

Протягом жовтня 2011 року відповідач імпортував позивачеві природний газ на загальну суму 9 764 937,25 грн., що підтверджується актом прийому-передачі, який сторонами підписано та скріплено печатками. (а.с. 20)

18 січня 2012 року, територіальною комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу області Волинської ОДА було проведено засідання, на якому було узгоджено обсяг заборгованості, що утворилася у 2011 році, з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню державним комунальним підприємством "Луцьктепло", яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, у розмірі 40 956 500,00 грн. (а.с. 54-57)

01 березня 2012 року, позивач направив відповідачу вимогу про необхідність протягом трьох днів сплатити основний борг та пеню, яка нарахована відповідно до п.7.2. Договору №14/2404/11, за період з 30 вересня 2011 року по 29 лютого 2012 року і складає 377 355,50 грн.

Відповідач частково провів оплату за отриманий газ у розмірі 1 678 613,90 грн., і його борг, станом на 23 березня 2012 року, по Договору №14/2404/11 склав 8 087 994,53 грн. (а.с. 22, 23)

Крім основного боргу по Договору №14/2404/11 на купівлю-продаж природного газу, позивач нарахував 452 917,10 грн. - пені за період з 30 вересня 2011 року по 23 березня 2012 року, 566 159,62 грн. - 7% штрафу, 87 456,84 грн. - 3% річних за період з листопада 2011 по лютий 2012 року та 58 353,18 - суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що загалом склало 9 252 881,26 грн. (а.с. 12)

29 травня 2012 року, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до КП "Луцьктепло" про стягнення 9 252 881,26 грн., а саме 8 087 994,53 грн. - боргу, 58 353,18 грн. - збитків, 87 456,84 грн. - 3% річних, 452 917,10 грн. - пені та 566 159,62 грн. - 7% штрафу. (а.с. 3-5)

19 червня 2012 року, рішенням господарського суду Волинської області даний позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 8 087 994,53 грн. - заборгованості, 45291,71 грн. - пені, 58 353,18 грн. - збитків, завданих інфляцією, 87 456,84 грн. - 3% річних, а всього 8 279 096,26 грн. та 57 607,22 грн. - судового збору, відмовлено в частині стягнення 407 625,39 грн. - пені та 566 159,62 грн. - 7% штрафу . (а.с. 75-78)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід частково задоволити, а рішення скасувати в частині відмови у задоволенні пені та 7% штрафу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи видно, що між сторонами спору було укладено Договір №14/2404/11 на купівлю-продаж природного газу, згідно з яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціям, а покупець в свою чергу -прийняти та оплатити газ на умовах договору. Надалі позивачем в жовтні 2011 року було поставлено відповідачу 7458,733 тис. м3 природного газу на загальну суму 9 764 973,25 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року, підписаними та скріпленими печатками сторін.

Відповідач, взяті на себе зобов'язання по оплаті за отриманий природний газ, виконав лише частково, у розмірі 1 678 613,90 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 8 087 994,53 грн., а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу, які в цій частині підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення стягнення 3% річних та інфляційних втрат та задоволення у повному обсязі вимог позивача у цій частині у розмірі 87 456,84 грн. - 3% річних та 58 353,18 грн. грн. - інфляційних втрат.

За приписами ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2. укладеного Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів погоджується з перерахунком проведеним господарського судом першої інстанції в нарахуванні пені, по періодах, в межах шестимісячного строку та штрафу за прострочення розрахунку понад 30 днів, та висновком суду про вірне нарахування цих сум у розмірах, визначених позивачем.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до п.1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України№18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011року, роз'яснено, що вирішуючи питання зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що при розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, суд першої інстанції встановив істотні обставини справи та об'єктивні причини, що провели до виникнення боргу, врахував ступінь виконання боржником зобов'язання по Договору та прийшов до висновку про зменшення пені до 10%, тобто з 452 917,10 грн. до 4529,71 грн. та повністю до відмови у стягненні штрафу, розмір якого складає 566 159,62 грн.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, мав право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов Договору та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 549, 551, п.3 ст. 611 ЦК України, п.7.2 Договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції вправі був скористатись наданим йому правом, відповідно до ч.3 ст. 83 ГПК України.

Проте, при прийнятті такого рішення господарським судом Волинської області не було дотримано принцципу розумності і співрозмірності та не враховано майновий стан позивача, необхідність придбання ним газу, який споживається відповідачем, із-за кордону, а також те, що з 9 766 608,43 грн. - боргу за поставлений газ, відповідач оплатив лише 1 678 613,90 грн., і тому господарський суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати, відповідно до ст. 101, п.2 ч.1 ст. 103 ГПК України, в цій частині рішення господарського суду першої інстанції та зменшити на 50% заявлені позовні вимоги щодо стягнення 452 917,10 грн. - пені та 566 159,65 грн. - 7% штрафу.

Судова колегія вважає, що посилання відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не знайшли свого підтвердження під час її розгляду в апеляційній інстанції.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задоволити частково, рішення господарського суду Волинської області - скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 407 625,39 грн. та стягнення 7% штрафу у розмірі 5666 159,62 грн. і прийняти у цій частині рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 226 458,55 грн. - пені та 283 079,81 грн. - 7% штрафу, в стягненні іншої частини пені та 7% штрафу, заявлених позивачем - відмовити. В решті рішення залишити без змін.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 9 738,00 грн., у зв'язку з частковим її задоволенням покласти на сторони в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задоволити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 19 червня 2012 року №5004/635/12 - скасувати в частині відмови у задоволенні пені та 7% штрафу.

В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача - Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (код ЄДРПОУ 30391925, м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20) на користь позивача - публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 226 458,55 (двісті двадцять шість тис. чотириста п'ятдесят вісім грн. 55 коп.) грн. - пені та 283 079,81 (двісті вісімдесят три тис. сімдесят дев'ять грн. 81 коп.) грн. - 7% штрафу.

В стягненні іншої частини пені у розмірі 226 458,55 грн. та іншої частини 7% штрафу у розмірі 283 079,81 грн. - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (код ЄДРПОУ 30391925, м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) 4869,00 (чотири тис. вісімсот шістдесят дев'ять грн.) судового збору сплаченого позивачем за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5004/635/12 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Саврій В.А.