Постанова № 27491812, 14.11.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року Справа № 5019/1012/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Шамрай В.Я.

відповідача: представник Ковальчук І.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Костопільський райавтодор" на рішення господарського суду Рівненської області від 17.08.12р. у справі № 5019/1012/12 (суддя Пашкевич І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД"

до відповідача Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Костопільський райавтодор"

про стягнення 34 856 грн. 70 коп.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2012 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Сініциної Л.М. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 5019/1012/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г.

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/1012/12 від 17.08.12р. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" 31365грн.04коп. суму основного боргу, 2421грн.95коп. - пені, 720грн.71коп. - 3% річних, 345грн.02коп. - інфляційних витрат та 1 609грн.50коп. - судового збору..

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо поставки товару за договором та неповерненням передоплати, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 31365,04 грн. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у вказаному вище розмірі, пені у сумі 2421,95грн., 3% річних в сумі 720,71грн. та інфляційних втрат у розмірі 345,02грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 17.08.12р. у справі 5019/1012/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що воно є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно та не в повній мірі встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів. Адже не може оцінюватися як належний та допустимий доказ договір поставки, який був підписаний представником відповідача - керівником структурного підрозділу. У подальшому необхідно було схвалення його юридичною особою, чого зроблено ні директором філії, ні директором облавтодору не було.

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги.

Просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 17.08.12р. у даній справі слід скасувати, а апеляційну скаргу скаржника - задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 серпня 2011 року між ТОВ "Новотрейд ЛТД" (надалі по тексту судової постанови також - Постачальник) та Філією "Костопільський райавтодор" (надалі по тексту судової постанови також - Покупець) було укладено Договір поставки № 16/08 (далі - Договір) (а.с. 8-9).

За змістом договору (п.1.1.) постачальник зобов'язався здійснити поставку полімерно-в'яжучих матеріалів (далі-Товар), найменування, марка та кількість яких зазначена в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно із п. п. 2.1., 3.3., 4.1. договору ціна та кількість товару вказується в видаткових накладних, поставка товару підтверджується підписаними накладними на фактично поставлений товар.

Із наявних у справі письмових доказів прослідковується, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 31365,04грн., відповідно до накладної № НТ-0000020 від 17.08.11р.

Відповідачем, через уповноваженого представника Кошудька В.В. (довіреність № 119 від 17.08.11р.) отримані товарно-матеріальні цінності від позивача - полімерно-в'яжучі матеріали у кількості 7,65тн.

Відповідно до п. 6.1. договору сторони узгодили що, покупець здійснює оплату згідно виставленого рахунку постачальником. Термін оплати поставленого товару складає 14 календарних днів з моменту постачання Товару.

В порушення умов договору та чинного законодавства України, Відповідач не здійснив оплату за поставлений Товар у зв'язку з чим у дочірнього підприємства в особі філії виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 31 365, 04 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу (ЦК) України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором чи законом або не випливає з характеру правовідносин сторін.

За змістом ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, продавець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Під час розгляду спору у суді першої інстанції відповідач доказів сплати вартості отриманого ним товару суду не надав, обставин, на які посилається позивач у позовній заяві, не спростував.

У суді апеляційної інстанції доказів оплати товару також не надано.

За умовами п.8.3 договору за прострочення терміну оплати, вказаного в п.6.1 договору для кожної партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення, діючої у період прострочення платежу.

З цих підстав за несвоєчасну оплату за поставлений товар, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.09.2011 року по 29.02.2012 року в розмірі 2 424 грн. 24 коп. (а.с. 31), а на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов'язання - нарахував відповідачу збитки від інфляції за період 01.09.2011р. по 30.04.2012р. в розмірі 345 грн. 02 коп. та 3% річних за період з 01.09.2011р. по 07.06.12р. (див. розрахунок: а.с.7. Період по 07.02.2012р., який відображений в розгорнутому розрахунку, є помилковим) в розмірі 722 грн. 40 коп. (а.с. 7, 131)

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 456 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Судом першої інстанції частково змінена сума пені та 3% річних, при цьому коли (на якому судовому засіданні) і чим керувався суд при такій зміні у рішенні, що оскаржується не відображено, як не відображено і у протоколах судових засідань.

З огляду на такі обґрунтування місцевий господарський суд прийшов до висновку про стягнення із відповідача основної суми боргу в розмірі 31365,04 грн., пені у сумі 2421,95грн., 3% річних в сумі 720,71грн. та інфляційних втрат у розмірі 345,02грн. вважаючи їх обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, відтак підлягають задоволенню.

Що стосується посилань відповідача у апеляційній скарзі (аналогічні посилання містилися і у відзиві на позов) на те, що договір №16/18 від 16.08.2011 року був укладений з філією "Костопільський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" в особі начальника Майданця (а не Майланця) В.І. з перевищення повноважень останнім, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вони не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Правила щодо філії юридичної особи встановлені ст. 95 ЦК України, згідно ч.ч. 1,3,4 якої філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Керівник філії може діяти від імені саме юридичної особи на підставі виданої юридичною особою довіреності, отже і представляти у цивільних правовідносинах саме юридичну особу.

Згідно п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Частиною 4 ст. 64 ГК України встановлено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Пунктами 3.3, 5.8, 6.1 Положення філії "Костопільський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" встановлено, що філія може від імені і за дорученням директора підприємства, зокрема, укладати договори відповідно до предмета діяльності філії. Відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються підприємством, і доручень підприємства. Управління філією здійснює начальник, призначений на посаду директором підприємства.

Як встановлено судами, начальник філії "Костопільський райавтодор" діяв на підставі довіреності від 04.01.2011 року № 11-11.

Відповідно до Положення про філію, згідно приписів ст. 95 ЦК України, керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності, а тому твердження дочірнього підприємства про те, що Договір підписано неналежною особою є безпідставним, оскільки начальнику філії - Майданцю В. І. довіреність видавалась при призначенні його на відповідну посаду, а видача окремої довіреності на укладання конкретного договору від юридичної особи не вимагається.

Вищезазначене свідчить, що керівник філії мав повноваження на укладання та виконання договору поставки № 16/08 від 16.08.2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно п. 3.2 Положення про філію підприємство несе відповідальність по зобов'язаннях філії.

Таким чином доводи апелянта, викладені ним у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими, та колегією суддів відхиляються.

Поряд з тим, в силу частини 1-2 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо поставки товару за договором та неповерненням передоплати, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 31 365, 04 грн. За невиконання зобов'язання позивачем нараховано для відповідача пеню, 3% річних, інфляційні втрати.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду вище у цій постанові зазначалося, що судом першої інстанції змінено в сторону зменшення нараховані суми 3% річних та пені, без обґрунтування такої дії та, як наслідок, задоволено позов частково.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позову відповідача в частині нарахованих 3% річних та пені.

Як зазначено у розрахунку позивача (а.с.7), факсовій копії уточненого (розгорнутого) розрахунку (а.с.62) та його оригіналі (а.с.131), розрахунок 3% річних здійснювався за 280 днів (період з 01.09.2011р. по 07.06.2012р.). Період, який зазначений у факсовій копії уточненого (розгорнутого) розрахунку (а.с.62) та його оригіналі (а.с.131), зазначений помилково, оскільки цей період дорівнює 160 дням і розмір 3% річних (виходячи із кількості днів у році - 365) становив би 412,47грн.

Період, який зазначений у розрахунку (а.с.7) охоплює період прострочення заборгованості аж до дня складання позовної заяви -07.06.12р.

Судом апеляційної інстанції перевірено як розрахунок так і уточнення до нього, та встановлено, що кількість днів за період з 01.09.2011р. по 07.06.2012р. -281 (а не як 280 у розрахунку та уточнених розрахунках), оскільки 2012 рік є високосним роком і кількість днів у лютому місяці становить 29.

Для розрахунків штрафів, пені, інших видів відповідальності, а також вирахування середнього арифметичного числа у фінансово-бухгалтерській сфері кількість днів у році визначається як 365, незважаючи на те чи розрахунок проводиться у високосному році чи ні.

Відтак у даній справі розмір 3% річних, з огляду на те, що борг підтверджується у сумі 31365,04грн. становить 724грн.40коп. (31365,04 х 3% : 365 х 281 = 724,4035).

Позивач обрахував 3% річних у розмірі 722грн.40коп., що знаходиться у межах розрахованої (перерахованої) апеляційним судом суми.

Розмір пені позивачем обрахований у сумі = 2 424,24грн., який розрахований за період з 01.09.2011 р. по 29.02.2012 р., що становить 182 дні (або шість місяців), та з урахуванням встановленої облікової ставки постановою правління Національного банку України від 09.08.2010р. № 377 у розмірі 7,75 % річних.

Судом апеляційної інстанції перевірено правомірність нарахування цієї пені, та встановлено, що розмір пені має становити 2424грн.13коп. (31365,04 х 15,5% : 365 х 182 = 2424,131).

Позивачем нараховано пеню на 11 копійок більше.

Колегія суддів, встановивши таку розбіжність, вважає, що вона жодним чином не впливає на суттєве збільшення відповідальності відповідача у даних правовідносинах, а відтак і на предмет спору, а з урахуванням того, що 3% річних обраховані позивачем у дещо меншому розмірі (на дві гривні), то задоволенню підлягає пеня у розмірі 2424грн.24коп.

Суд першої інстанції у своєму рішенні (провівши відповідний перерахунок самостійно) не відобразив у судовому рішенні власне такого розрахунку, за наслідками чого 3% річні та пеня зменшилися на 1,69грн. та 2,29грн. відповідно. Матеріалами справи не підтверджується подання відповідних перерахунків чи позивачем чи відповідачем у сторону зменшення цих сум відповідальності, відсутні будь-які обґрунтування, чому зазначені суми місцевим судом поставлені під сумнів та зменшений їх розмір.

Відтак висновок про те, що "…вимоги позивача щодо з стягнення …пені у сумі 2 421,95грн., 3% річних в сумі 720,71грн., є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи…" є передчасний та помилковий.

Оскільки мотивувальна та резолютивна частини оспорюваного рішення не містять висновку суду першої інстанції щодо решти позовних вимог, які є різницею між сумою позову та сумою, яка задоволена судом і присуджена до стягнення, так як позов задоволений частково, Рівненський апеляційний господарський суд позбавлений права щодо зміни рішення.

Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

Поряд з тим ті суми, які зазначені у резолютивній частині у зміненому вигляді у сторону зменшення (3%річних та пеня) місцевим судом визначені (невідомо яким чином) у мотивувальній частині.

У даному випадку, висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи (п.3 ст.104 ГПК України), а також допущено господарським судом Рівненської області порушення норм процесуального права (п.4 ст.104 ГПК України), зокрема статті 84 ГПК України.

Відповідно до пункту 4 статті 84 ГПК України резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

З огляду на викладене рішення господарського суду підлягає до скасування повністю із прийняттям нового рішення, відповідно до якого із відповідача на користь позивача слід стягнути 31365,04грн. - суму основного боргу, 722,40грн. - 3% річних, 2424,24грн. - пені, 345,02грн. - інфляційних, а також 1609,50грн. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Апеляційну скаргу, з огляду на висновок суду апеляційної інстанції, слід задовольнити частково, а витрати по сплаті судового збору за її подання слід віднести на відповідача.

Видачу наказу слід доручити місцевому господарському суду.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України в особі філії "Костопільський райавтодор" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 17.08.12р. у справі № 5019/1012/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Костопільський райавтодор" (33028, м. Рівне, вул. Остафова, 7, код ЄДРПОУ 31994540) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 20/4, код ЄДРПОУ 34889044) 31365,04 грн. - суму основного боргу, 722,40 грн. - 3% річних, 2424,24 грн. - пені, 345,02 грн. - інфляційних, 1609,50 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Видачу наказу доручити господарському суду Рівненської області.

Справу №5019/1012/12 повернути господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.