Ухвала суду № 27489667, 14.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 р. Справа № 33985/10 /9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.09.2010р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод газового обладнання «Альфа-Газпромкомплект» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

25.08.2010р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Завод газового обладнання «Альфа-Газпромкомплект» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ № 404630000022301/0 від 09.07.2010р. та № 404600000092309/0 від 09.07.2010р. (а.с.3-6).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.09.2010р. заявлений позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 404630000022301/0 від 09.07.2010р. та № 404600000092309/0 від 09.07.2010р. (а.с.159-160).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Тернопільська ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.162-166).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що вироком суду доведена винність ОСОБА_3, який проводив господарські операції від імені контрагента МПП «Діана»; у вказаного підприємства були відсутні наймані працівники, складські приміщення, що вказує на відсутність реального здійснення господарських операцій; також видана податкова накладна підписана не уповноваженою особою.

Окрім цього, факт оприбуткування та відображення товарно-матеріальних цінностей в карточках складського обліку та їх подальше використання не може підтверджувати правомірність віднесення вартості придбаних товарів до складу валових витрат та податкового кредиту; позивачем не надано й документів про транспортування товарів.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом 22.06.2010р.-29.06.2010р. ревізорами Тернопільської ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Завод газового обладнання «Альфа-Газпромкомплект» з питань взаєморозрахунків з МПП «Діана» за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 6279/23-01/21131678 від 29.06.2010р. (а.с.14-20).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 13837 грн. 50 коп.

Також вказаний Акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на суму 11070 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 404630000022301/0 від 09.07.2010р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 7605 грн., з яких 5070 грн. за основним платежем та 2535 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.10);

№ 404600000092309/0 від 09.07.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 20756 грн. 25 коп., з яких 13837 грн. 50 коп. за основним платежем та 6918 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань скарги позивача на здійснені донарахування податкових зобов'язань були відхилені (а.с.23-27, 30-32).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з МПП «Діана», на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку. Також надані позивачем документи можуть мати силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій; окрім цього, первинні документи підписані не уповноваженою особою.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що розглядувані господарські операції підтверджуються належними первинними документами, які складені з дотриманням вимог чинного законодавства. Між контрагентами проведені безготівкові розрахунки, в тому числі із використанням кредитних рахунків. Дані про відвантаження товарів стверджуються накладними та податковими накладними, карточками складського обліку; отримані товари (регулятори тиску газу) використані для виробництва шафових газорегулюючих установок, які в подальшому були відчужені ТзОВ «Софі». Також податкові накладні підписані ОСОБА_3, що діяв від імені директора МПП «Діана» ОСОБА_4.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про невідповідність представлених бухгалтерських документів вимогам закону, а також відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Згідно видаткових накладних позивачу поставлено контрагентом МПП «Діана» товар наступні товари:

по накладній № 081/05 від 08.05.2007р. - регулятори тиску газу РДГ-150Н в кількості 2 шт. загальною вартістю 36000 грн. (в тому числі ПДВ);

по накладній № 162/07 від 16.07.2007р. - регулятори тиску газу РДБК-100/70 в кількості 3 шт. загальною вартістю 15660 грн. (в тому числі ПДВ);

по накладній № 083/08 від 08.08.2007р. - регулятори тиску газу РДГ-50Н в кількості 3 шт. загальною вартістю 14760 грн. (в тому числі ПДВ).

По результатам проведеної операції МПП «Діана» видані позивачу податкові накладні № 081/05 від 08.05.2007р., № 162/07 від 16.07.2007р. та № 083/08 від 08.08.2007р. (а.с.37-39), які віднесено позивачем до складу податкового кредиту відповідно за травень, липень та серпень 2007 року.

Оплата придбаного товару проведена позивачем згідно платіжних доручень від 11.05.2007р., 31.05.2007р., 22.06.2007р., 02.07.2007р., 28.09.2007р., 31.10.2007р., 01.11.2007р. (а.с.130-143).

При цьому, під час перевірки та судового розгляду справи позивачем не було представлено товарно-транспортні накладні, наявність яких є обов'язковими відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затв. спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Також позивачем не надані документи, які б засвідчували якість придбаного товару та джерело його походження.

Окрім цього, згідно окремої постанови Кролевецького районного суду Сумської обл. від 07.12.2009р. встановлено, що вироком цього ж суду ОСОБА_3 засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України; під час розгляду кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_3, одноособово представляючи інтереси МПП «Діани» та діючи на підставі доручення, виданого власником даного підприємства ОСОБА_4, використовуючи установчі документи та печатку МПП «Діана» з метою ухилення від сплати податків ПП ПКФ «ПриватПостачСервіс» виготовляв документи від імені МПП «Діана», які могли підтвердити проведення господарських операцій для вказаного підприємства, де він обіймав посаду директора. При цьому, первинний бухгалтерський облік ним не проводився, в МПП «Діана» відсутні касова книга підприємства, наймані працівники, складські приміщення, що свідчить про безтоварність господарських операцій (а.с.59).

Також вирок Кролевецького районного суду Сумської обл. від 07.12.2009р. долучений до матеріалів справи (а.с.97-112).

Зазначений вирок колегія суддів приймає до уваги з метою об'єктивного вирішення розглядуваного спору і враховує в порядку ч.4 ст.72 КАС України в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У розглядуваній справі, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивач фактично товари у контрагента МПП «Діана» не придбавав, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, через що вказані операції були нікчемними. На підтвердження своїх доводів Тернопільська ОДПІ надала суду письмові документи про те, що позивач товари не придбавав, а фактично співпрацював з фіктивним суб'єктом господарювання.

Окрім цього, оскільки МПП «Діана» є фіктивним підприємством, тому видані ним первинні документи позивачу слід вважати такими, що не мають юридичної сили. Вищевказаними вироком суду надано оцінку документації, яка оформлялася від імені МПП «Діана», як неправдивій, складеній з метою маскування безтоварних операцій, що оформлялися з метою мінімізації податкових зобов'язань.

За таких обставин податковий орган підставно прийшов до висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій з МПП «Діана» по поставці регуляторів тиску газу.

При цьому, факт оприбуткування та відображення товарно-матеріальних цінностей в карточках складського обліку та їх подальше використання не може підтверджувати правомірність віднесення вартості придбаних товарів до складу валових витрат та податкового кредиту; виписані первинні документи МПП «Діана» не можуть прийматися до уваги, оскільки такі виписані не уповноваженою особою.

Також матеріалами кримінальної справи стверджується про відсутність ведення МПП «Діана» первинного бухгалтерського обліку, у вказаного підприємства відсутні касова книга підприємства, наймані працівники, складські приміщення, що у своїй сукупності свідчить про безтоварність розглядуваних господарських операцій.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом МПП «Діана» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди. За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств та ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними і помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції задоволити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.09.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод газового обладнання «Альфа-Газпромкомплект» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний