Ухвала суду № 27489649, 31.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 р. Справа № 20531/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Большакової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року у справі за позовом державної податкової інспекції в м. Рівне до відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот», приватного підприємства «Укрпромрегіон» про визнання недійсним господарського зобов'язання ,-

В С Т А Н О В И В :

державна податкова інспекція в м. Рівне(на даний час державна податкова інспекція в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби) звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот», приватного підприємства «Укрпромрегіон» в якому просила визнати недійсними господарські зобов'язання, що виникли на підставі укладеного між ВАТ «Рівнеазот» та ПП «Укрпромрегіон» договору поставки за № 03/06-1 від 03.06.2008 р., та стягнути в доход держави з ВАТ «Рівнеазот» вартості придбаного обладнання в сумі 60 200 000 грн. та коштів в сумі 55 900 000 грн., які ВАТ «Рівнеазот» зобов'язане перерахувати ПП «Укрпромрегіон» на відшкодування отриманого обладнання та стягнути з ПП «Укрпромрегіон» коштів отриманих від ВАТ «Рівнеазот» у сумі 4 300 000 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція в м. Рівне оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права

В апеляційній скарзі зазначає, що 03.06.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот» (Покупець) та приватним підприємством «Укрпромрегіон» (Постачальник) укладено Договір поставки за № 03/06-1. Предметом договору є: п. 1.1 Постачальник зобов'язується поставити Покупцю бувше у користуванні технологічне обладнання комплексних ліній по виробництву слабкої азотної кислоти та сховище слабкої азотної кислоти згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору. Найменування, кількість та ціна товару: п. 2.1 Найменування, кількість та ціна Товару визначається згідно Специфікації (Додаток за № 1), яка підписується Сторонами та є невід'ємною частиною даного Договору. Загальна сума Договору та порядок розрахунків: п. 3.1 Загальна сума Договору складає: 60 200 000 грн. 00 коп. (шістдесят мільйонів двісті тисяч гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ - 20 % - 10 033 333 грн. 33 коп. (десять мільйонів тридцять три тисячі триста тридцять три гривень 33 коп.).

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» за № 15 від 08 жовтня 2004 року ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Пунктом 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що «правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним».

Апелянт вважає, що враховуючи відсутність документів, які підтверджують отримання бувшого у використанні технологічного обладнання (технічної документації (інструкції, формуляри та паспорти на обладнання), акт прийому-передачі, документи, що підтверджують транспортування даного обладнання, непредставлення даного обладнання для візуального огляду) Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот», а також незнаходження за юридичного адресою приватного підприємства «Укрпромрегіон» та не відображення показників господарської діяльності у податковій звітності дають підстави стверджувати щодо неможливості виконання договору поставки. Зазначені обставини свідчать про те, що господарське зобов'язання, що виникли на підставі укладеного відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот» та приватним підприємством «Укрпромрегіон» договору поставки за № 03/06-1 від 03 червня 2008 року укладене з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки умисел цих двох сторін був спрямований на ухилення від сплати податків, так як внаслідок вчинення зазначених зобов'язань відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот» безпідставно сформувало валові витрати (занизило податкове зобов'язання) та податковий кредит, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 Бюджетного кодексу України податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж:), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також: будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений приватним підприємством «Укрпромрегіон» податок на прибуток підприємств, а також занижений податок на прибуток підприємств відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот» внаслідок порушення встановленого порядку формування валових витрат та безпідставно сформований податковий кредит, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Враховуючи вищевикладене, відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, завищення бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим дії товариства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Враховуючи вище викладене просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що підтверджено матеріалами справи, що 16.04.2009 р. складено акт № 476/23-100/05607824 позапланової документальної виїзної перевірки ВАТ «Рівнеазот» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Укрпромрегіон» та ТзОВ «Данвер Трейд Груп» за період з 01.06.2008 р. по 16.04.2009 р., згідно якого 03.06.2008 р. між ПП. «Укрпромрегіон» та ВАТ «Рівне азот» було укладено договір поставки № 03/06-1 бувшого у використанні технологічного обладнання комплексних ліній по виробництву слабої азотної кислоти та сховища слабої азотної кислоти. Загальна сума договору складає 60 200 000 грн. в т.ч. ПДВ 10 033 333,33 грн. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі по орієнтовному графіку на протязі 2009-2010 рр. Поставка товару здійснювалась на умовах EХW (згідно Інкотермс 2000) з підприємства, яке знаходиться за адресою: Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Гірнича, 2 «Новороздільний завод складних матеріалів» у строк не пізніше 30.10.2008 р. Демонтаж обладнання та його перевезення проводився покупцем за власний рахунок на протязі 200 днів з моменту підписання договору. Згідно подорожніх листів перевезення демонтованого обладнання здійснювалося транспортними засобами ВАТ «Рівнеазот» на протязі листопада 2008 р. - лютого 2009 р. ПП «Укрпромрегіон» було виписано для ВАТ «Рівнеазот» видаткову накладну № 281 від 28.10.2008 р., податкову накладну за № 28102 від 28.10.2008 р. та оформлено акт прийому передачі б/у технологічне обладнання комплексних ліній по виробництву слабої азотної кислоти та сховище азотної кислоти. На момент проведення перевірки розрахунки з ПП «Укрпромрегіон» проведено на суму 4 300 000 грн. через розрахунковий рахунок згідно платіжних доручень від 24.11.2003 р. та 16.12.2008 р. Сума кредиторської заборгованості ВАТ «Рівнеазот» перед ПП «Укрпомрегіон» становила 55 900 000 грн. Відповідно до інформації отриманої з Ленінської МДПІ м. Луганська, лист № 7316/23-722 від 04.03.2009 р., ПП «Укрпромрегіон» не знаходиться за юридичною адресою, кількість працюючих на підприємстві, згідно довідки за формою 1-ДФ становить 4 чол. Обсяг валового доходу отриманого в 2008 р. ПП «Укрпромрегіон» становить 896 356 грн. На підставі вище викладеного в акті перевірки № 476/23-100/05607824 ДПІ у м. Рівне стверджує про нікчемність правочинів укладених між ВАТ «Рівнеазот» та ПП «Укрпромрегіон» на підставі ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням, хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд першої інстанції в даній спірній ситуації правильно вважав, що положення ч.1 ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

ДПІ у м. Рівне вважала нікчемним договір поставки № 03/06-1 від 03.06.2008 р. укладений між ВАТ «Рівнеазот» та ПП «Укрпромрегіон» з підстав його спрямованості на отримання сторонами податкової вигоди.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно виходив з того, що з точки зору цивільного права усі учасники цивільних правовідносин є добросовісними і їх вина визнається тільки при умові порушення будь-ким з них цивільно-правових обов'язків. Мета, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства може проявлятися включно в умисних винних діях посадових осіб юридичної особи через яких реалізується дієздатність такої особи. При цьому вина є умовою кримінальної відповідальності, для посадових осіб суб'єктів підприємницької діяльності. Вона міститься у відношенні їх органів або посадових осіб до своєї протиправної поведінки. Умисел, як одна з форм вини, передбачає, що порушник розумів неправомірність своїх вчинків, передбачав їх несприятливі наслідки, бажав або свідомо допускав їх настання.

З наявних у справі доказів вбачається, що посадові особи ВАТ «Рівнеазот» та ПП «Укрпромрегіон» до кримінальної відповідальності не притягувались. Тому суд першої інстанції вірно вважав, що позивачем не доведено умислу у сторін на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави. При цьому судом першої інстанції не встановлено, а позивачем не доведено, що особи, які уклали та виконують договір поставки свідомо направляли свої дії на досягнення несприятливих наслідків, або свідомо передбачали настання таких наслідків, причинили збитки державі та мали намір спотворити бухгалтерську звітність з метою ухилення від сплати податків.

Оціночна вартість майна згідно звіту про оцінку від 31.05.2009 р. дорівнює 59 202 000 грн. без ПДВ. Придбано майно було ВАТ «Рівнеазот» по ціні 60 200 000 грн. з ПДВ, тобто по ціні нижче оціночної., а отже суд підставно прийшов до висновку, що твердження податкового органу про намагання отримати ВАТ «Рівнеазот» податкової вигоди є надуманими та такими, що не заслуговують на увагу. Крім того ПП «Укрпромрегіон» було долучено до матеріалів справи копії уточнюючих податкових розрахунків, з яких вбачається, що ним збільшено за 4 кв. 2008 р. валові доходи по податку на прибуток підприємств та за жовтень 2008 р. податкові зобов'язання по ПДВ, що відповідає розміру доходу отриманого від реалізації обладнання для ВАТ «Рівне азот».

Враховуючи недоведеність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства при вчиненні відповідачами господарського зобов'язання по поставці б/у обладнання та дійсність даних господарських зобов'язань в цілому, суд першої інстанції правильно вважав, що за таких обставин відсутні правові підстави для застосування наслідків передбачених ст. 208 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Рівне - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року у справі № 2а-4669/09/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

О.О. Большакова

Повний текст ухвали виготовлений 05.11.2012 року