Ухвала суду № 27489130, 13.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 р. Справа № 4916/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області до відділу Державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції Львівської області про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови, -

встановив:

28 січня 2011 року позивач - УПФУ в Сокальському районі звернувся в Сокальський районний суду Львівської області із адміністративним позовом до відповідача - ВДВС Сокальського районного управління юстиції у якому просив визнати неправомірними дії та скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС Сокальського районного управління юстиції від 12.01.2011 року про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постанова державного виконавця від 12.01.2011 року про накладення на боржника штрафу у розмірі 680 грн. за повторне не виконання рішення суду, є протиправною, оскільки рішення суду УПФУ в Сокальському районі не виконало з поважних причин. Постанова про відкриття виконавчого провадження до відповідача надійшла 03.11.2010 року, а 09.11.2010 року він звернувся із заявою до суду про роз'яснення судового рішення, про що було повідомлено державного виконавця. Копія ухвали суду від 23.11.2010 року прийнятої за наслідками розгляду вказаного клопотання, на адресу відповідача надійшла 18.01.2011 року, а 19.01.2011 року УПФУ в Сокальському районі подало на неї апеляційну скаргу. Крім того, позивач, як поважність причин не виконання судового рішення, вказує на відсутність бюджетних асигнувань на відповідні виплати.

Ухвалою Сокальського районного суду від 23.06.2011 року дану адміністративну справу, в порядку ст. 22 КАС України передано до Львівського окружного адміністративного суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із даною постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржена постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував те, що відповідач звертався до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, яке підлягає виконанню. Копія ухвали від 23.11.2011 року, якою відмовлено у задоволенні цього клопотання, на адресу відповідача надійшла 18.01.2011 року, у зв'язку з чим 19.01.2011 року на неї подано апеляційну скаргу. Крім того, апелянт посилається на те, що відповідачем проводився збір документів для нарахування та виплати соціальної допомоги дитині війни ОСОБА_1.

Враховуючи те, що справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою державного виконавця ВДВС Сокальського районного управління юстиції від 03.11.2010 року відкрито виконавче провадження ВП № 22321549 за виконавчим листом № 2а-81 виданим Сокальським районним судом, згідно з яким зобов'язано УПФУ в Сокальському районі провести нарахування та виплату в користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року, у розмірі визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вказаною постановою боржнику надано строк для добровільного виконання судового рішення - до 10.11.2010 року.

У зв'язку з невиконанням боржником добровільно судового рішення, 03.12.2010 року державним виконавцем винесено постанову про наведення штрафу на УПФУ в Сокальському районі у розмірі 340 грн..

12.01.2011 року державним виконавцем винесено постанову, якою на боржника накладено штраф у подвійному розмірі - 680 грн., у зв'язку з повторним невиконанням судового рішення.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що у відповідності до ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений повноваженнями накладати штраф на боржника за невиконання та повторне невиконання в установлений державним виконавцем строк судового рішення без поважних причин. Оскільки боржник повторно не виконав судове рішення в установлений державним виконавцем строк без поважних причин, суд прийшов до висновку про правомірність дій та постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону N 606-XIV, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 5 цієї статті, копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Частиною першою статті 27 Закону N 606-XIV визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Як вбачається із матеріалів справи, державний виконавець ВДВС Сокальського районного управління юстиції 03.11.2010 року виніс постанову, якою відкрив виконавче провадження ВП № 22321549 за виконавчим листом № 2а-81 виданим Сокальським районним судом, згідно з яким зобов'язано УПФУ в Сокальському районі провести нарахування та виплату в користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року, у розмірі визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Даною постановою державний виконавець встановив строк для добровільного виконання боржником - УПФУ в Сокальському районі судового рішення - до 10.11.2010 року.

Копію вказаної вище постанови про відкриття виконавчого провадження, як зазначає сам позивач, УПФУ в Сокальському районі отримало 03.11.2010 року, а тому з цього моменту боржник знаючи про відкриття виконавчого провадження та встановлений строк для виконання судового рішення, повинен був вживати усіх можливі та передбачені заходи для добровільного його виконання в установлений строк.

Однак, як встановив державний виконавець із заяви стягувача - ОСОБА_1, боржник не виконав судове рішення в установлений державним виконавцем строк без поважних причин, у зв'язку з чим державним виконавцем 30.12.2010 року винесено постанову, якою на боржника у порядку визначеному ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф у розмірі 340 грн..

Статтею 76 Закону N 606-XIV визначено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону N 606-XIV, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Згідно ч. 2 цієї ж статті, постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.

Позивачем до матеріалів справи не долучено доказів про те, що постанова про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду від 30.12.2010 року, оскаржувалась ним в досудовому чи судовому порядку, а тому вона є чинною та підлягала до виконання.

Оскільки станом на 12.01.2011 року, боржником без поважних причин повторно не виконано рішення суду в установлений державним виконавцем строк, 12.01.2011 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі - 680 грн..

Частиною 3 ст. 87 Закону N 606-XIV визначено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

Враховуючи викладені вище правові положення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що державний виконавець наділений правом виносити постанови, якими накладати штрафи на боржника, у зв'язку з невиконанням, в тому числі повторним, судового рішення у строк визначений державним виконавцем.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що у відповідності до ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» штраф на боржника державним виконавцем може бути накладений тільки у разі невиконання судового рішення без поважних причин. Тобто, у разі наявності поважних причин, з який рішення суду не може бути виконано боржником у строк встановлений державним виконавцем, боржник зобов'язаний повідомити про ці обставини державного виконавця. Однак, позивачем не надано суду доказів того, що УПФУ в Сокальському районі повідомляло державного виконавця про причини, у зв'язку з наявністю яких судове рішення боржником не може бути виконане в установлений строк.

УПФУ в Сокальському районі, у адміністративному позові так і в апеляційній скарзі, як на причини невиконання судового рішення посилається на те, що управління зверталося до суду із заявою про роз'яснення судового рішення та вживало заходи по збору всіх необхідних документів для виконання рішення суду. Однак, УПФУ в Сокальському районі на підтвердження своїх доводів не надало ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної жодних доказів, які б свідчили про вживання боржником, будь-яких заходів спрямованих на виконання судового рішення в установлений державним виконавцем строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, позивач не довів суду належними та допустимими доказами того, що судове рішення ним не виконано з поважних причин та те, що про ці причини він повідомляв державного виконавця. Більше того, представник позивача в судові засідання для дачі пояснень, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не з'явився та не повідомив про причини неявки, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи те, що боржник повторно не виконав судове рішення в установлений державним виконавцем строк та не повідомив державного виконавця про поважність причин його невиконання, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що дії державного виконавця є правомірними, а постанова про накладення штрафу від 12.01.2011 року державним виконавцем винесена з дотриманням вимог Законом України «Про виконавче провадження», а тому у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області - залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року у справі № 2а-12743/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін