Постанова № 27486369, 25.04.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

25.04.2012 р. Справа № 2а-6565/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Асафової О.Д.,

представників:

позивача: Бурмака С.А., довіреність б/н від 27.09.11;

відповідача: Іващенко А.В., довіреність № 2042/10/10-001 від 04.04.12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Публічного акціонерного товариства «Первомайський молочноконсервний комбінат »(пр. Праці, 12, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200)

до відповідача: Первомайської Об'єднаної Державної податкової інспекції (вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222301 від 09.06.2011 року,

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської Об'єднаної Державної податкової інспекції № 0000222301 від 09.06.2011 року.

3. Відшкодувати Публічному акціонерному товариству «Первомайський молочноконсервний комбінат» (пр. Праці, 12, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200, код ЄДРПОУ 00418107) понесені судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

25 квітня 2012 р. справа № 2а-6565/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,

за участю секретаря судового засідання Асафової О.Д.,

представників

від позивача: Бурмака С.А., довіреність б/н, від 27.09.11;

від відповідача: Іващенко А.В., довіреність № 2042/10/10-001, від 04.04.12;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Публічного акціонерного товариства «Первомайський молочноконсервний комбінат»(пр. Праці, 12, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200)

до відповідача: Первомайської Об'єднаної Державної податкової інспекції (вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213)

про: визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення № 0000222301 від 09.06.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Первомайський молочноконсервний комбінат»(далі - ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат») звернулося до суду з позовом до Первомайської Об'єднаної Державної податкової інспекції (далі - Первомайської ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000222301 від 09.06.2011 року, про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість ( з урахуванням штрафних санкцій ) у сумі 1 118 317 грн.

В обґрунтування своїх вимог, ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат»посилалося на те, що: ним не порушено вимоги підпунктів 198.1, 198.6 статті 198, Податкового кодексу України, оскільки податковий кредит сформовано ним правомірно та обґрунтовано заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за лютий 2011 року, нарахування відбулися на підставі податкових накладних і первинних бухгалтерських документах, оформлених належних чином відповідно до норм податкового законодавства.

Заперечуючи проти позову, Первомайська Об'єднана Державна податкова інспекція вказала на те, що у позивача відсутнє право на податковий кредит так як бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за операціями з придбання товарів (послуг) сформоване через ланцюги постачальників - платників податку (посередників), які свої податкові зобов'язання зі сплати цього податку до бюджету не виконали, укладені між ними угоди, є нікчемними, оскільки укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, без настання реальних наслідків, а саме - ухилення від сплати податків, штучного формування податкового кредиту і його наступного відшкодування з бюджету.

У судовому засіданні представник ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат»позов підтримав та просив суд задовольнити його повністю.

Представник Первомайської Об'єднаної Державної податкової інспекції позов не визнала та просила суд у його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні 25.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат»є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Первомайської міської Ради та перебуває на податковому обліку в Первомайської Об'єднаної Державної податкової інспекції як платник податків.

Первомайською Об'єднаною Державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Кіровоград-Хліб-200» та з ТОВ «Етна-Постач»за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., за наслідками якої складено акт від 02.06.2011 р. № 895/23/00418107 (далі - акт перевірки), у якому, зокрема, встановлено порушення платником податків вимог:

- підпункту 198.1, 198.6 статті 198, Податкового Кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 р.

На підставі цього акту перевірки, Первомайською Об'єднаною Державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.06.2011 р. № 0000222301, яким позивачу визначено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1118317 грн. (у т.ч. основний платіж -1118316 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.).

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198,6 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням товарів та послуг і які підтверджені податковими накладними та іншими первинними документами).

Судом установлено і матеріалами справи підтверджено, що на виконання укладених між ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат»та ТОВ «Кіровоград-Хліб-200»(далі ТОВ «Кіровоград-Хліб-200») , а також ТОВ «Етна-Постач» ( далі ТОВ «Етна-постач») існували господарські операції щодо постачання сировини ( сухого молока ) договорів від 17.02.2011 р. № 393/11 (а.с. 65), від 24.02.2011 р. б/н з лютого 2011 року між ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат»та ТОВ «Кіровоград-Хліб-200»(далі ТОВ «Кіровоград-Хліб-200») та ТОВ «Етна-Постач» ( далі ТОВ «Етна-постач») існували господарські операції щодо постачання сировини ( сухого молока ) , виконання і реальність яких підтверджено відповідними первинними документами: податковими накладними (а.с. 74,89,94,97,101,105), товарно - транспортними накладними (а.с. 66-72,90-91,94-95, 98-99,102-103,106) , платіжними дорученнями (а.с. 76-87) а також видатковими накладними та приходними ордерами.

Проте, з посиланням на відомості, наявні в акті перевірки, відповідач вказує на те, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Кіровоград-Хліб-200»стосовно якого направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Кіровоград-Хліб-200».

В акті перевірки також зазначено , що позивач мав господарські відносини з ТОВ«Етна-Постач» стосовно якого направлено повідомлення про неможливість фактичного здійснення ТОВ«Етна-Постач»господарський операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Етна-Постач».

Суд враховує те, що ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат», отримавши у встановленому порядку від ТОВ «Кіровоград-Хліб-200»та ТОВ «Етна-Постач»податкові накладні, які містили всі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством, правомірно включило суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту і час укладення та виконання господарських операцій, зазначений контрагент позивача включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 148-149, 184-185).

Таким чином, установлені судом обставини, свідчать про те, що дії ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат»як платника податку є добросовісними, вчинені ним господарські операції сумніву в їх реальності не викликають та відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються достатніми і наявними у матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на постанову про порушення кримінальної справи від 03 січня 2012 року не може прийматися судом належним доказом того, що угоди між позивачем та ТОВ «Кіровоград-Хліб-200»та ТОВ «Етна-Постач»є нікчемними, оскільки укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, без настання реальних наслідків. Оскільки дана постанова взагалі не стосується ТОВ «Кіровоград-Хліб-200»та ТОВ «Етна-Постач».

Посилання відповідача на нікчемність правочинів суд також вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і

суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки Позивача не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені позивачем правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що жодних доказів, які б належним чином підтверджували факт вчинення позивачем нікчемного правочину - суду не надано. Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Таким чином, відповідачем на надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним або на вчинення без наміру створення правових наслідків, тощо.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону «Про державну податкову службу»та ст.20 ПКУ.

В свою чергу, позивачем надано суду достатньо доказів реальності господарської операції між ними та необхідності отримання зазначеного товару для здійснення господарської діяльності позивача.

Позивач своєчасно перерахував податки та надав звітність щодо їх оплати. Відповідачем в акті не наведено даних про порушення позивачем цих вимог Закону.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що:

- на момент здійснення правочинів між Позивачем та ТОВ «Кіровоград-Хліб-200»та ТОВ «Етна-Постач»сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності й були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі (кожен з учасників був зацікавлений у здійсненні робіт, оскільки операція була спрямована на отримання прибутку обома сторонами, жоден з учасників не здійснював операцію примусово);

- правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

- кожен із учасників був зареєстрований на момент укладення та виконання договору як платник податку на додану вартість.

Згідно із положеннями ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача такими, що підлягають судовому захисту.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської Об'єднаної Державної податкової інспекції № 0000222301 від 09.06.2011 року.

3. Відшкодувати Публічному акціонерному товариству «Первомайський молочноконсервний комбінат»(пр. Праці, 12, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200, код ЄДРПОУ 00418107) понесені судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В.Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 28.04.2012 року