Постанова № 27486254, 06.02.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

06.02.2012 р. Справа № 2а-6783/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складi суддi Малих О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Котенко О.В.,

представників:

позивача: 1. Рижий В.Ф., довіреність б/н від 30.05.2011 року;

2. Цимбалюк А.Л., довіреність б/н від 26.08.2011 року;

відповідача: Моторний А.С., довіреність № 2068/9/10-021 від 28.11.2011 року;

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні справу за

за адміністративним позовом Миколаївського підприємства «Термінал - Укрхарчозбутсировина»товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Велика Морська, 63, м. Миколаїв, 54001)

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень від 25.05.2011 року № 0000290037, від 25.05.2011 року № 0000300037,

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 25.05.2011 №0000290037 та №0000300037.

3. Відшкодувати Миколаївського підприємства «Термінал - Укрхарчозбутсировина» товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Велика Морська, 63, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 13857469) понесені судові витрати у сумі 6,80 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2012 року № 2а-6783/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складi суддi Малих О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Котенко О.В.,

представників:

позивача: 1. Рижий В.Ф., довіреність б/н від 30.05.2011 року;

2. Цимбалюк А.Л., довіреність б/н від 26.08.2011 року;

відповідача: Моторний А.С., довіреність № 2068/9/10-021 від 28.11.2011 року;

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні справу за

за адміністративним позовом Миколаївського підприємства «Термінал - Укрхарчозбутсировина»товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Велика Морська, 63, м. Миколаїв, 54001)

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень від 25.05.2011 року № 0000290037, від 25.05.2011 року № 0000300037,

встановив

Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина»Товариство з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ МП «Термінал-УХЗС») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - СДПІ у м. Миколаєві) щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2011 №0000290037 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 785 207,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1 грн., від 25.05.2011 №0000300037 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 16 833,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 1 грн.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ МП «Термінал-УХЗС» посилалося на те, що: по-перше, ним не порушено вимоги підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК), оскільки податковий кредит сформовано ним правомірно та обґрунтовано заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за лютий 2011 року, нараховані у зв'язку з придбанням товару з метою його подальшого використання у своїй діяльності, на підставі податкових накладних і первинних бухгалтерських документах, оформлених належних чином відповідно до норм податкового законодавства; по-друге, витрати підприємства на озеленення та благоустрій території підприємства є обов'язковими згідно норм законодавства України та пов'язані з провадженням ТОВ МП «Термінал-УХЗС»господарської діяльності.

Заперечуючи проти позову, СДПІ у м. Миколаєві вказало на те, що: по-перше, у позивача відсутнє право на податковий кредит та сформоване з урахуванням відповідних сум, бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за операціями з придбання товарів (послуг) через ланцюги постачальників - платників податку (посередників), які свої податкові зобов'язання зі сплати цього податку до бюджету не виконали, укладені між ними угоди, є нікчемними, оскільки укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, без настання реальних наслідків, а саме - ухилення від сплати податків, штучного формування податкового кредиту і його наступного відшкодування з бюджету; по-друге, витрати підприємства з придбання послуг по озелененню територій не мають мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тому віднесення їх до складу податкового кредиту суперечить п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI зі змінами та доповненнями»(далі -ПКУ).

У судовому засіданні представники ТОВ МП «Термінал-УХЗС»позов підтримали та просили суд задовольнити його повністю.

Представник СДПІ у м. Миколаєві позов не визнав та просив суд у його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні 06.02.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ МП «Термінал-УХЗС»є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на податковому обліку в СДПІ у м. Миколаєві як платник податків.

СДПІ у м. Миколаєві у період з 21.04.2011р. по 10.05.2011р. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ МП «Термінал-УХЗС»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2011 по 31.01.2011 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 16.05.2011 № 589/37/13857469 (далі - акт перевірки), у якому, зокрема, встановлено порушення платником податків вимог:

- підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 ПК, що призвело до завищення податкового кредиту за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., у сумі 785 207грн., у результаті чого завищено задеклароване за лютий 2011р. відшкодування з бюджету ПДВ;

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, що призвело до завищення податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ за лютий 2011 р. у сумі 16 833грн.

На підставі цього акту перевірки, СДПІ у м. Миколаєві прийняті податкові повідомлення - рішення від 25.05.2011 №0000290037 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 785 207,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1 грн., від 25.05.2011 №0000300037 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 16833,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 1 грн.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що у січні 2011 року між ТОВ МП «Термінал-УХЗС»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пека»(далі -ТОВ «Пека») існували господарські операції щодо постачання товару (олії рослинної нерафінованної) на виконання укладеного між ними договору від 22.12.2010р. № 221210/1 (т. 1 арк.спр. 184-187), виконання і реальність яких підтверджено відповідними первинними документами: податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, виписками обслуговуючого банку платників податків (т. 1 арк. спр. 188-213), посвідченнями про якість, експлуатаційним дозволом виробника тощо (т. 2 арк. спр. 7-17).

Проте, з посиланням на відомості, наявні в акті перевірки, відповідач вказує на те, що ТОВ «Пека»у перевіряємому періоді мало господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Волєо-трейд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооіл груп», стосовно яких встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, достатніх трудових ресурсів, що свідчить про наявність в укладених угод ознак нікчемності. З зазначених підстав укладені угоди не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Пека».

Для розгляду судом та оцінки правових наслідків надано копії первинних документів, які підтверджують, що у січні 2011 року між ТОВ МП «Термінал-УХЗС»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волєо-трейд»(далі -ТОВ «Волєо-трейд») існували господарські операції щодо постачання товару (олії рослинної нерафінованої) на виконання укладеного між ними договору від 20.01.2011 р. №200111/1 (т. 1 арк. спр. 177-180). Фактичне здійснення зазначених операцій підтверджено відповідними первинними документами: податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними (т. 1 арк.спр. 181-183), платіжними дорученнями, виписками обслуговуючого банку платників податків, посвідченнями про якість, експлуатаційним дозволом виробника тощо.

Відповідач, посилаючись на акт перевірки, заперечує факт здійснення ТОВ МП «Термінал-УХЗС»взаємовідносин з ТОВ «Волєо-трейд», вказуючи на те, що відповідно до службової записки відділу податкової міліції ДПІ у Суворовському районі м.Одеси від 18.03.2011 №293 не встановлено місцезнаходження ТОВ «Волєо-трейд», що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності. У зв'язку з цим податковий орган дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Волєо-трейд».

До розгляду суду надано копії первинних документів і судом досліджено факт постачання на адресу ТОВ МП «Термінал»товарів (абразивний порошок ) Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИЛЕНА»(надалі -ТОВ «ДИЛЕНА»). Виконання і реальність постачання товарів підтверджено відповідними первинними документами: податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями, виписками обслуговуючого банку платників податків тощо (т. 1 арк. спр. 225-227).

Незважаючи на викладене та з посиланням на акт перевірки відповідач вказує на те, що ТОВ «ДИЛЕНА»у перевіряємому періоді мало господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька Деревообробна Группа», стосовно якого відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «ДИЛЕНА».

Судом розглянуто та матеріалами справи підтверджено, що у січні 2011 року між ТОВ МП «Термінал-УХЗС»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплотехкомплект»(далі -ТОВ «Теплотехкомплект») існували господарські операції щодо постачання запасних частин та комплектуючих, реальність здійснення яких підтверджено відповідними первинними документами: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, виписками обслуговуючого банку платників податків тощо (т. 1 арк.спр. 214-224).

Однак, з посиланням на відомості, наявні в акті перевірки, відповідач вказує на те, що ТОВ «Теплотехкомплект»у перевіряємому періоді мало господарські відносини з ПП Фірма «Авіста», стосовно якого направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, встановлено розбіжність, не відображає податкові зобов'язання, по взаєморозрахункам, не подано декларацію за січень 2011р., що не підтверджує взаємовідносини і не дає змогу перевірити сплату в бюджет, та унеможливлює в свою чергу включення до податкового кредиту ПДВ на підставі податкових накладних наданих ТОВ «Теплотехкомплект».

Суд враховує те, що ТОВ МП «Термінал-УХЗС», отримавши у встановленому порядку від ТОВ «Пека», ТОВ «Волєо-трейд», ТОВ «ДИЛЕНА», ТОВ «Теплотехкомплект» податкові накладні, які містили всі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством, правомірно включило суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту і на час укладення та виконання господарських операцій, зазначені контрагенти позивача включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Таким чином, встановлені судом обставини, свідчать про те, що дії ТОВ МП «Термінал-УХЗС»як платника податку є добросовісними, вчинені ним господарські операції сумніву в їх реальності не викликають та відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються достатніми і наявними у матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.

Суд також вважає за необхідне зазначити і те, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Тобто, відповідач взяв до уваги лише обставини господарських взаємовідносин ТОВ «Пека», ТОВ «Волєо-трейд», ТОВ «ДИЛЕНА», ТОВ «Теплотехкомплект» та його контрагентів, і висновки, викладені ним в акті перевірки, фактично ґрунтуються лише на інформації та даних, викладених в листах та актах перевірок органів державної податкової служби, які безпосереднього відношення до ТОВ МП «Термінал-УХЗС», його діяльності як платника податків та формування ним податкового кредиту з метою подальшого відшкодування з бюджету податку на додану вартість, не мають.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Суд вважає, що у випадку не виконання підприємствами по другому та подальших ланцюгах постачання своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, які контрагентами ТОВ МП «Термінал-УХЗС»не є, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих юридичних осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права формування податкового кредиту і наступне відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит сформовано та обґрунтовано заявлено відшкодування з бюджету та від'ємне значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року, нарахованих у зв'язку з придбанням товару з метою їх подальшого використання у своїй діяльності, на підставі податкових накладних і первинних бухгалтерських документах, оформлених належних чином відповідно до норм податкового законодавства.

Посилання відповідача на те, що понесені ТОВ МП «Термінал-УХЗС»витрати на придбання послуг по озелененню території не мають мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту, зважаючи на вимоги п.198.3 ст.198 ПКУ, не відповідають вимогам діючого законодавства зважаючи на наступне.

Відповідно до вимог статей 15,19, 22 Закону України від 24.02.94 №4004 -ХІІ «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», статей 15,18,24,28 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів, підпункту 6.1.1 пункту 6 Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними та біологічними речовинами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я від 09.07.97 №201 передбачено зобов'язання підприємств стосовно здійснення заходів з благоустрою та озеленення територій. З метою дотримання зазначених вимог генеральним директором ТОВ МП «Термінал-УХЗС»видано відповідний наказ. Здійснені ТОВ МП «Термінал-УХЗС»витрати з озеленення території підтверджені належним чином оформленими договором, укладеним з ПМП «Евроторг», актом виконаних робіт, податковою накладною.

Позивачем надані до суду копії робочого проекту «Розширення Миколаївського підприємства «Термінал-Укрхарчозбутсировина»та висновки відповідних державних органів, які передбачають обов'язковість здійснення витрат на озеленення терміналу в складі витрат капітального характеру, пов'язаних з будівництвом комплексу.

Крім викладеного, суд вважає за доцільне при розгляді справи врахувати можливість застосування при розгляді питання правомірності віднесення до складу податкового кредиту витрат з озеленення принципу презумпції правомірності рішень платника податку (підпункт 4.1.4 пункт 4.1 стаття 4 ПКУ) зважаючи на те, що у випадку вирішення вказаного питання норми різних законів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, завдання адміністративного судочинства ґрунтуються на положеннях статті 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення частини 1 статті 9 КАС відповідають приписам частини 2 статті 19 Конституції України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).

Враховуючи викладені норми матеріального і процесуального законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ МП «Термінал-УХЗС»про скасування податкових повідомлень - рішень СДПІ у м. Миколаєві від 25.05.2011 №0000290037 та №0000300037 є обґрунтованими і слід задовольнити повністю.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 25.05.2011 №0000290037 та №0000300037.

3. Відшкодувати Миколаївського підприємства «Термінал - Укрхарчозбутсировина»товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Велика Морська, 63, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 13857469) понесені судові витрати у сумі 6,80 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В.Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.. 163 КАС України

та підписана суддею 10 лютого 2012 року.