Постанова № 27486268, 16.03.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

16.03.2012 р. Справа № 2а-10051/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складi суддi Малих О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Котенко О.В.,

представників:

представників позивача: 1. Матвійчук В.О., довіреність № 159 від 30.01.2012 року, 2. Мишеніна Л.М., довіреність № 158 від 30.01.2012 року,

3. Плохотнюк Н.В., довіреність б/н від 13.02.2012 року,

представника відповідача: Боненко О.В., довіреність № 1665/9/10-021 від 22.09.2011 року;

представника третьої особи: Колбунова І.А., довіреність № 88/03 від 16.03.2012 року,

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом Публічного товариства «Коблево»(вул. Одеська, 6, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453)

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-Виробничо-Комерційна Фірма «Каскад»(вул.. Польова, 3 А, с. Калинівка, Жовтневий район, Миколаївська область)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000210040 від 25.05.2011 року,

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000210040 від 25.05.2011 року, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, - повністю .

3. Відшкодувати Публічному товариству «Коблево» (вул. Одеська, 6, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453, код ЄДРПОУ 00413966) понесені судові витрати у сумі 2 008,00 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2012 року № 2а-10051/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складi суддi Малих О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Котенко О.В.,

представників:

представників позивача: 1. Матвійчук В.О., довіреність № 159 від 30.01.2012 року, 2. Мишеніна Л.М., довіреність № 158 від 30.01.2012 року,

3. Плохотнюк Н.В., довіреність б/н від 13.02.2012 року,

представника відповідача: Боненко О.В., довіреність № 1665/9/10-021 від 22.09.2011 року;

представника третьої особи: Колбунова І.А., довіреність № 88/03 від 16.03.2012 року,

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом Публічного товариства «Коблево»(вул. Одеська, 6, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453)

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-Виробничо-Комерційна Фірма «Каскад»(вул.. Польова, 3 А, с. Калинівка, Жовтневий район, Миколаївська область)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000210040 від 25.05.2011 року,

встановив

Публічним товариством "Коблево ", пред'явлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві з вимогою визнати визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000210040 від 25.05.2011 року

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях та наданих доказах (а.с.3-7).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві № 0000210040 від 25.05.2011 року прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с.61-65).

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробничо-Комерційна Фірма "Каскад" надав до суду докази реальності (товарності) здійсненої господарської операції просив суд позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні 16.03.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

29.04.2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості та сільського господарства управління податкового супроводження підприємств сфери матеріального виробництва СДПІ ВПП у м. Миколаєві, інспектором податкової служби П рангу Назаренко О.О. була проведеною невиїзна документальна перевірка Публічного товариства «Коблево», з питань правових відносин з платником податків ТОВ НВКФ "Каскад" за січень 2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт №531/40/00413966 від 29.04.2011 року (а.с.9-25), у якому, зокрема, встановлено порушення платником податків вимог:

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2011 року у сумі 215 521,67грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, пунктів 200.1, 200.2, статті 200 ПК України що призвело до заниження податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ за січень 2011 року у сумі 215 522 грн.

На підставі вказаного Акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення -рішення № 0000210040 від 25.05.2011 року, про застосування збільшення суми грошового зобов'язання - 215 522,00 грн. за платежем "Податок на додану вартість" та сплату штрафних санкцій в сумі 1 грн. (а.с.8).

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що у січні 2011 року між

Публічним товариством "Коблево" та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-Вирочничою-Комерційною-фірмою «Каскад»існували господарські операції щодо постачання товару ( обладнання) , а також монтаж та наладка цього обладнання ,на виконання укладеного між ними договору від 20.12.2010р. № 0712-К8 (а.с. 28-36).

Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-Вирочничим-Комерційноюд-фірмою «Каска» виконано лише частина укладеного договору в частині постачання товару (обладнання) - виконання і реальність якого підтверджено відповідними первинними документами: податковою накладною № 1 від 05.01.2011 року, видатковою накладною (а.с. 48) № ФК-0000006 від 29.04.2011 року, товарно-траднспортною накладною (а.с. 49) № 01АА від 29.04.2011р., платіжним дорученням (а.с. 37) № 4381 від 05.01.2011 року.

Відповідач , з посиланням на відомості, наявні в акті перевірки, вказує на те, що ТОВ НВКФ «Каскад»у перевіряємому періоді мало господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Технострой-99», стосовно якого встановлено відсутність за юридичною адресою , а також відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, достатніх трудових ресурсів, що свідчить про наявність в укладених угод ознак нікчемності. З зазначених підстав укладені угоди не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, на підставі податкової накладної, виданою ТОВ НВКФ «Каскад».

Суд вважає за необхідне зазначити , що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того ТОВ НВКФ «Каскад»мало господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Технострой-99»щодо монтажу системи технологічного холоду, опалення, вентиляції, договір від 22.12.2010 року № 0112-ПР. Відповідно до умов зазначеного договору поставка обладнання даним договором не передбачена.

Тобто, відповідач взяв до уваги лише обставини господарських взаємовідносин ТОВ НВКФ «Каскад»з його контрагентам ТОВ «Технострой-99», і висновки, викладені ним в акті перевірки, фактично ґрунтуються лише на інформації та даних, викладених в листах та актах перевірок органів державної податкової служби, які безпосереднього відношення до Публічного товариства "Коблево" , його діяльності як платника податків та формування ним податкового кредиту з метою подальшого відшкодування з бюджету податку на додану вартість, не мають.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Суд вважає, що у випадку не виконання підприємствами по другому та подальших ланцюгах постачання своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, які не є контрагентами Публічного товариства "Коблево", тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих юридичних осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права формування податкового кредиту і наступне відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та обґрунтовано заявлено відшкодування з бюджету та від'ємне значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року, нарахованих у зв'язку з придбанням товару з метою їх подальшого використання у своїй діяльності, на підставі податкових накладних і первинних бухгалтерських документах, оформлених належних чином відповідно до норм податкового законодавства.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що фінансово-господарські операції позивача є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, у зв'язку з цим суд зазначає, що згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є один із перелічених у ст.228 ЦК України напрямків.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Таким чином, відповідачем на надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним або на вчинення без наміру створення правових наслідків, тощо.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 ПК України.

В свою чергу, позивачем та третьою особою надано суду достатньо доказів реальності господарських операцій між ними.

Позивач повністю оплатив контрагенту -ТОВ НВКФ «Каскад»обладнання та одержав від нього податкову накладну, яка містять усі необхідні реквізити, передбачені положеннями п. п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України .

Позивач своєчасно перерахував податки та надав звітність щодо їх оплати. Відповідачем в акті не наведено даних про порушення позивачем цих вимог Закону.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що

- на момент здійснення правочинів між позивачем та ТОВ НВКФ "Каскад" всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності й були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі (кожен з учасників був зацікавлений у здійсненні робіт, оскільки операція була спрямована на отримання прибутку обома сторонами, жоден з учасників не здійснював операцію примусово);

- правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- кожен із учасників був зареєстрований на момент укладення та виконання договору як платник податку на додану вартість.

Таким чином, суд також дійшов висновку, що відповідачем не доведено в акті перевірки неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, не надано суду доказів безтоварності або нереальності господарських операцій позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що у сукупності призвело до прийняття протиправного повідомлення-рішення.

Крім того, слід зазначити, що вимоги щодо оформлення податкових накладних встановлені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями норм, встановлених податковим законодавством.

В той же час, актом перевірки підтверджено і це не заперечено відповідачем у судовому засіданні, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, що надають право на віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно із положеннями ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача -такими, що підлягають судовому захисту.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000210040 від 25.05.2011 року, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, -повністю .

3. Відшкодувати Публічному товариству «Коблево»(вул. Одеська, 6, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453, код ЄДРПОУ 00413966) понесені судові витрати у сумі 2 008,00 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В.Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.. 163 КАС України

та підписана суддею 20 березня 2012 року.