Ухвала суду № 27480271, 31.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/84535/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представників відповідача - Звичайної Г.М., Насєки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року

у справі № 2-а-4951/10/2170

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сигма»

до Державної податкової інспекції у місті Херсоні

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Сигма», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Сигма»(далі -позивач), звернулось до суду з позовами до Державної податкової інспекції у місті Херсоні, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у місті Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі -відповідач), про визнання протиправними дій ДПІ у м. Херсоні по зменшенню АТ «Сигма»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 805580,00 грн., у розмірі 420623,67 грн. та у розмірі 144026,00 грн.; визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні від 05 серпня 2010 року № 00022500700/0, від 09 грудня 2009 року № 0005492301/0, від 26 лютого 2010 року № 0005502301/0, від 21 грудня 2010 року № 0004960700/0, від 28 липня 2010 року № 0002110700/0.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року було об'єднано в одне провадження справу № 2а-4951/10/2170 зі справами № 2а-2611/10/2170, № 2а-4944/10/2170, № 2а-833/11/2170 та присвоєно об'єднаній справі № 2а-4951/10/2170.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 09 грудня 2009 року № 0005492301/0, від 26 лютого 2010 року № 0005502301/0, від 05 серпня 2010 року № 00022500700/0, від 28 липня 2010 року № 0002110700/0, від 21 грудня 2010 року № 0004960700/0. В решті вимог закрито провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Сигма», посилаючись на те, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Херсоні провела невиїзну документальну перевірку АТ «Сигма»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків -Селянським (фермерським) господарством «Росток-Агро»за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 3536/23-2/14120788 від 27 листопада 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених АТ «Сигма»з ФГ «Росток-Агро»; перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим дані, наведені в декларації з податку на додану вартість про обсяги поставок на суму 4542659,94 грн. та податковий кредит на суму 757109,69 грн. не є дійсними; позивачем були порушені вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 757101,69 грн., у тому числі: за березень 2008 року на 35866,67 грн., за квітень 2008 року на 39320,63 грн., за вересень 2008 року на 116090,00 грн., за травень 2009 року на 34054,00 грн., за червень 2009 року на суму 273352,36 грн., за серпень 2009 року на суму 149828,33 грн., за вересень 2009 року на суму 108589,70 грн.; позивачем були порушені вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 663589,00 грн. та завищено від'ємне значення по податку на прибуток на загальну суму 397028,00 грн. та несвоєчасно сплачено податок на прибуток на загальну суму 145112,00 грн., у тому числі: занижено податок на прибуток за 4 квартал 2008 року у сумі 45855,00 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 150277,00 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 467457,00 грн.; завищено від'ємне значення по податку на прибуток за 3 квартал 2008 року на суму 397028,00 грн.; несвоєчасно сплачено податок на прибуток за 3 квартал 2008 року у сумі 145112,00 грн.

09 грудня 2009 року ДПІ у м. Херсоні на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005492301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила АТ «Сигма»податкові зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у сумі 893061,40 грн., з яких 663589,00 грн. -за основним платежем, 229472,40 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

26 лютого 2010 року ДПІ у м. Херсоні на підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням рішення від 10 лютого 2010 року № 2220/10/25-013 «Про результати розгляду первинних скарг»прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005502301/1, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила АТ «Сигма»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 757101,69 грн., у тому числі: за березень 2008 року на 35866,67 грн., за квітень 2008 року на 39320,63 грн., за вересень 2008 року на 116090,00 грн., за травень 2009 року на 34054,00 грн., за червень 2009 року на суму 273352,36 грн., за серпень 2009 року на суму 149828,33 грн., за вересень 2009 року на суму 108589,70 грн., визначила податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язала сплатити суму податку у розмірі 498683,66 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 249341,83 грн.

ДПІ у м. Херсоні провела позапланову невиїзну перевірку обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість АТ «Сигма»за листопад, грудень 2009 року, січень та березень 2010 року, за результатами якої був складений акт № 3299/07-0/14120788 від 22 липня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених АТ «Сигма»з СФГ «Вереск»; позивачем були порушені вимоги статей 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на суму 2276248,00 грн., у тому числі: по декларації за листопад 2009 року на 2800,00 грн., по декларації за грудень 2009 року на 2273448,00 грн.; позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 1440269,00 грн., у тому числі: по декларації за січень 2010 року -на 12884,00 грн., по декларації за березень 2010 року -на 1427385,00 грн.

28 липня 2010 року ДПІ у м. Херсоні на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002110700/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила АТ «Сигма»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 1440269 грн., у тому числі: за січень 2010 року на 12884,00 грн., за березень 2010 року на 1427385,00 грн.

ДПІ у м. Херсоні провела позапланову виїзну перевірку АТ «Сигма»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в грудні 2009 року, та за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в грудні 2009 року та січні 2010 року, за результатами якої був складений акт № 3401/07-0/14120788 від 29 липня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за квітень 2010 року, на 487000,00 грн., та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за травень 2010 року, на 318580,00 грн.

05 серпня 2010 року ДПІ у м. Херсоні на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002250700/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила АТ «Сигма»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 805580,00 грн., у тому числі: за квітень 2010 року на 487000,00 грн., за травень 2010 року на 318580,00 грн.

ДПІ у м. Херсоні провела невиїзну документальну перевірку АТ «Сигма»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період: грудень 2009 року, січень, лютий, травень 2010 року, за результатами якої був складений акт № 5418/07-0/14120788 від 17 грудня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на загальну суму 420623,67 грн., у тому числі: за грудень 2009 року -на 199500,00 грн., за січень 2010 року -на суму 115567,00 грн., за лютий 2010 року -на суму 74666,67 грн., за травень 2010 року -на суму 30890,00 грн.

21 грудня 2010 року ДПІ у м. Херсоні на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004960700/0, яким згідно з підпунктами «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила АТ «Сигма»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 420623,67 грн., у тому числі: за грудень 2009 року -на 199500,00 грн., за січень 2010 року -на суму 115567,00 грн., за лютий 2010 року -на суму 74666,67 грн., за травень 2010 року -на суму 30890,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновок судово-економічної експертизи № 251/11 від 23 березня 2011 року, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними бухгалтерськими та податковими документами, в зв'язку з чим позивач правомірно включив до валових витрат вартість придбаних у ФГ «Росток-Агро», СФГ «Вереск», ФГ «Південний хлібороб -2008»товарно-матеріальних цінностей, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, -до податкового кредиту відповідного податкового періоду. При цьому, суд виходив з того, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками, а також від отримання податковим органом результатів проведення зустрічних перевірок. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Також суд виходив з того, що вироків суду щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, які б підтверджували вину, що виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, ДПІ м. Херсоні не надано, не надано податковим органом також і доказів звернення до суду із позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податковим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу, викладені в актах перевірки, про те, що: договір купівлі-продажу від 01 листопада 2009 року, укладений між СФГ «Вереск»та АТ «Сигма», не спричиняє реального настання правових наслідків, оскільки згідно даних податкового органу у контрагента позивача відсутні матеріальні та трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності, а отже є нікчемним та, як наслідок, не дає позивачу права на формування податкового кредиту на загальну суму 2276248,00 грн.; договори купівлі-продажу № 6 від 21 лютого 2008 року, від 01 лютого 2009 року № 29 від 10 червня 2008 року, укладені між ФГ «Росток-Агро»та АТ «Сигма», є нікчемними, оскільки в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, сертифікатів якості, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товарів, та, як наслідок, не дають позивачу права на формування валових витрат у розмірі 4542659,94 грн. та податкового кредиту у розмірі 757109,99 грн.; оскільки неможливо провести зустрічну перевірку та підтвердити відносини між АТ «Сигма»та ФГ «Південний хлібороб -2008», оскільки підприємство має стан 9 -направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, з урахуванням того, що свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 29 квітня 2010 року, неможливо підтвердити факт надмірної сплати податку на додану вартість позивачем по вказаному постачальнику у листопаді 2009 року на суму 199500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФГ «Росток-Агро»(продавець) та АТ «Сигма»(покупець) були укладені договори купівлі-продажу № 6 від 21 лютого 2008 року, від 01 лютого 2009 року № 29 від 10 червня 2008 року (в редакції додаткових угод), відповідально до умов яких продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар - сільськогосподарську продукцію, ціна і кількість якого узгоджуються сторонами та зазначаються в товарних накладних (статті 1 договорів); поставка товару здійснюється за домовленістю сторін транспортом покупця (пункти 2.9 статей 2 договорів).

На виконання умов вказаних договорів АТ «Сигма»у період з лютого 2008 року по липень 2009 року придбало у ФГ «Росток-Агро»сільськогосподарську продукцію за номенклатурою, визначеною в накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.7 арк. справи 86-132, т.8 арк. справи 192-194), на загальну суму 4542659,94 грн., у тому числі податок на додану вартість 757109,99 грн.

В свою чергу, ФГ «Росток-Агро»виписало позивачу податкові накладні, перелік та реквізити яких наведено на 19-20 аркушах акту перевірки № 3536/23-2/14120788 від 27 листопада 2009 року (т.7 арк. справи 29-30), на загальну суму 4542659,94 грн., у тому числі податок на додану вартість 757109,99 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.7 арк. справи 86-132, т.8 арк. справи 192-194).

В свою чергу, позивач розрахувався з ФГ «Росток-Агро»за придбаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.8 арк. справи 195-198, т.10 арк. справи 214-219).

Фактичне здійснення господарських операцій було підтверджено і керівником ФГ «Росток-Агро», що знайшло своє відображення на 6, 8 аркушах акту перевірки № 3536/23-2/14120788 від 27 листопада 2009 року (т.7 арк. справи 16,18).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, сільськогосподарська продукція придбавалась позивачем у ФГ «Росток-Агро»з метою подальшого експорту на виконання умов міжнародних контрактів, що підтверджується також переліком продукції, відвантаженої АТ «Сигма»на експорт та одержаної від ФГ «Росток-Агро», та митних декларацій (т.9 арк. справи 97-99).

Транспортування товару та вивезення його за межі митної території України підтверджується міжнародними транспортними та вантажними митними деклараціями (т.8 арк. справи 199-205, т.9 арк. справи 1-93, 100-198, т.10 арк. справи 1-213).

Наведеними доказами спростовуються доводи податкового органу про безтоварність операцій.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно приписів пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Абзацами 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість придбаного у ФГ «Росток-Агро» товару, а суму податку на додану вартість, сплачену у складі такої вартості, -до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2009 року між СФГ «Вереск»(продавець) та АТ «Сигма»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідально до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар -сільськогосподарську продукцію, ціна і кількість якого узгоджуються сторонами та зазначаються в товарних накладних (статті 1 договору); поставка товару здійснюється за домовленістю сторін транспортом покупця (стаття 2 договору).

На виконання умов вказаного договору в АТ «Сигма»у листопаді - грудні 2009 року придбало у СФГ «Вереск»сільськогосподарську продукцію за номенклатурою, визначеною в накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 арк. справи 63-84, т.2 арк. справи 156).

В свою чергу, СФГ «Вереск»виписало позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 арк. справи 84-102, т.2 арк. справи 137-155), на загальну суму податку на додану вартість 2276248,00 грн.

В свою чергу, позивач розрахувався з СФГ «Вереск»за придбаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.2 арк. справи 118-136, т.10 арк. справи 214-219).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, сільськогосподарська продукція придбавалась позивачем у СФГ «Вереск»з метою подальшого експорту на виконання умов міжнародних контрактів.

Транспортування товару та вивезення його за межі митної території України підтверджується товарно-транспортними накладними, міжнародними транспортними та вантажними митними деклараціями (т.2 арк. справи 157-158, т.3 арк. справи 1-224, т.4 арк. справи 1-200, т.5 арк. справи 1-249, т.6 арк. справи 1-160).

Вказані докази підтверджують реальність операцій.

Матеріали справи містять також висновок судово-економічної експертизи № 251/11 від 23 березня 2011 року, проведеної на виконання вимог ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року, у якому вказано, що проведеними дослідженнями підтверджуються належним чином оформленими документами податкового та бухгалтерського обліку АТ «Сигма»проведення господарських операцій з придбання товарів у СФГ «Вереск»у листопаді -грудні 2009 року та січні 2010 року.

Також у висновку експертизи вказано, що проведеними дослідженнями підтверджуються, що в акті перевірки ДПІ у м. Херсоні від 29 липня 2010 року № 3401/07-01/14120788 відсутні висновки щодо завищення АТ «Сигма»сум податкового кредиту по деклараціям за березень, квітень 2010 року і наявність такого завищення дослідженням не підтверджується. Дослідженнями не підтверджуються висновки акту перевірки ДПІ у м. Херсоні від 29 липня 2010 року № 3401/07-01/14120788 в частині завищення АТ «Сигма»сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за квітень та травень 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2009 року між ФГ «Південний хлібороб -2008»(продавець) та АТ «Сигма»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідально до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар -сільськогосподарську продукцію, ціна і кількість якого узгоджуються сторонами та зазначаються в товарних накладних (статті 1 договору); поставка товару здійснюється за домовленістю сторін транспортом покупця (стаття 2 договору).

На виконання умов вказаного договору в АТ «Сигма»у жовтні -листопаді 2009 року придбало у ФГ «Південний хлібороб -2008»сільськогосподарську продукцію за номенклатурою, визначеною в накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.13 арк. справи 51, 56, 70, 79, 88, 113, 130, 139, 148, 153, 162).

В свою чергу, ФГ «Південний хлібороб -2008»виписало позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.13 арк. справи 188-191).

В свою чергу, позивач розрахувався з ФГ «Південний хлібороб -2008»за придбаний товар, що підтверджується виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.13 арк. справи 40-50).

Як вказано у акті перевірки від 17 грудня 2010 року № 5418/07-0/14120788, всього у листопаді 2009 року ФГ «Південний хлібороб -2008»поставило товару на загальну суму 69030,00 грн., у тому числі податок на додану вартість, разом з цим АТ «Сигма»у листопаді 2009 року було здійснено погашення кредиторської заборгованості перед ФГ «Південний хлібороб -2008», яка станом на 30 листопада 2009 року становила 1581980,52 грн..

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, сільськогосподарська продукція придбавалась позивачем у СФГ «Вереск»з метою подальшого експорту на виконання умов міжнародних контрактів.

Транспортування товару та вивезення його за межі митної території України підтверджується міжнародними транспортними та вантажними митними деклараціями (т.13 арк. справи 52-50, 55-69, 80-87, 89-112, 114-129, 131-138, 140-147, 149-152, 154-161).

Вказані докази підтверджують реальність операцій.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»(пункт 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Таким чином, продавець товарів (послуг) відповідає за утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість, а тому несплата цих зобов'язань при фактичному здійснені господарських операцій не впливає на податковий кредит покупця та його право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на момент укладення та виконання господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та, як наслідок право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Слід зазначити, що податковим органом не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідачем також не заперечується та не спростовується факт оплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних правомірно визнано судами попередніх інстанцій обґрунтованим, у зв'язку з чим позивач має право на бюджетне відшкодування.

Колегія суддів також погоджує висновки судів попередніх інстанцій про те, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вироків у кримінальних справах матеріали справи не містять, не додано таких доказів і до касаційної скарги. Доказів звернення податковим органом до суду з позовом про визнання угод, укладених між позивачем із вказаними вище контрагентами, нікчемними та стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, податковим органом також не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна