Ухвала суду № 27480288, 18.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2012 р. м. Київ К-26730/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенко М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року

по справі №2а-7769/09/1070

за позовом Державного підприємства "Димерське лісове господарство" (надалі -ДП "Димерське лісове господарство")

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (надалі -ДПІ у Вишгородському районі Київської області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2009р. позивач звернувся до суду із позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Вишгородському районі №№0000332300/0, 0000322300/0 від 28.05.2007р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.072009р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010р., позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі №№0000332300/0, 0000322300/0 від 28.05.2007р.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Вишгородському районі Київської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Вишгородському районі Київської області було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог законодавства в частині оподаткування збитків, отриманих власниками землі та землекористувачами за період з 01.04.2005р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт від 19.05.2009р. №446/23-1/00992036.

На підставі зазначеного акта відповідачем 28.05.2007р. було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000322300/0 та №0000332300/0.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення -рішення, суди попередніх інстанції з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України виходили з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваних податкового повідомлення - рішення.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Так, в акті перевірки зазначено, що ДП «Димерське лісове господарство»за період з 01.04.2005р. по 31.12.2008р. отримувало, кошти, як відшкодування збитків, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 «Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2004р. №21. Кошти за збитки, понесені лісовим господарством при вилученні земельних ділянок юридичним та фізичним особам, надходили в касу підприємства та на розрахунковий рахунок в сумі 3159390,87грн., а саме: за 9 місяців 2005р. в сумі 138037,54грн., за 2006р. в сумі 870716,10грн., за 2007р. в сумі 1601984,78грн., за 2008р. в сумі 548652,45грн.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно п.4.1 ст.4 цього Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

З урахуванням наведеного, податковий орган вважає, що позивачем в порушення зазначених норм права не включено до бази оподаткування суми, отримані підприємством за відшкодування збитків, понесених лісовим господарством при вилученні земельних ділянок юридичним та фізичним особам (відповідно проведених розрахунків підприємства) за вказаний період на спірну суму.

У відповідності до п.п.11.3.1 п.11.3 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Крім цього, відповідач вказує на те, що підприємством в порушення даної норми Закону включено до складу валового доходу за півріччя 2008р. суму збитків лісогосподарського виробництва земельної ділянки лісового фонду (Камя'нське лісництво, квартал 84, виділ 12, площа 8,6 га, соснове насадження І групи лісів), отриманих в результаті продажу ТОВ «Дилерське дослідно-спеціалізоване господарство «Фазан»земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 8,6410 га відповідно до розпорядження Вишгородської РДА від 20.02.2008 №114 в розмірі 544961грн., по даті сплати відповідно до банківської виписки від 10.04.08 №76.

Однак, досліджуючи та надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відносно ДП "Димерське лісове господарство", що в свою чергу позбавляє суд касаційної інстанції можливості погодитись чи навпаки спростувати висновки податкового органу щодо вказаних вище порушень, оскільки згідно ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень -рішень, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток та додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкції.

При цьому, згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Отже, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області -задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко