Ухвала суду № 27480133, 06.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/41611/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2011р.

у справі №2а/0570/4032/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайдер»(надалі -ТОВ «Слайдер»)

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька (надалі -ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька від 03.08.2011р. №0000272342/25113283/406 та №0000262342/25113283/407.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2011р., позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька від 03.08.2011р. №0000272342/25113283/406 та №0000262342/25113283/407. Судові витрати стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Слайдер»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р., за наслідками проведення якої був складений акт №307/23-2/25113283 від 17.02.2011р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 та п.п.11.3.1 п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А саме, під час перевірки податковий орган поставив під сумнів правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та складу податкового кредиту за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Триєст-Дон», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Провімакс-Торг»та ТОВ «Донтрансторг». Підставою для такого висновку податковий орган вказав те, що під час перевірки позивача не встановлено факту передачі товарів від продавця - ТОВ «Триєст-Дон»та ФОП ОСОБА_1 до покупця - ТОВ «Слайдер»та від продавця - ТОВ «Слайдер»до покупців - ТОВ «Провімакс-торг»та ТОВ «Донтрансторг», у зв'язку із відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.03.2011р.: №0000272342/25113283/406, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в сумі 89870,00грн., у т.ч. за основним платежем - 71896,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17974,00грн.; №0000262342/25113283/407, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 101126,00грн., у т.ч. за основним платежем - 80901,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20225,00грн.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток та валових витрат на час виникнення цих правовідносин були врегульовані ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

При чому, згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Натомість, на підтвердження правомірності відображення у декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний період сум витрат, сплачених зазначеним контрагентам, позивачем подано відповідні первинні бухгалтерські документи. При чому, допущені порушення в ході складання таких документів не можуть бути належними та допустимими доказами щодо нікчемності укладених угод, якщо податковим органом не доведено недостовірність цих документів.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підтвердження використання придбаних позивачем паливо - мастильних матеріалів за умовами укладених із ТОВ «Триєст-Дон»та ФОП ОСОБА_1 договорів, у власній господарській діяльності позивач надав договори, укладені із ТОВ «Провімакс-Торг»та ТОВ «Донтрансторг», якими підтверджено подальший продаж придбаних товарів та відображення такого продажу в податковому обліку, що свідчить про пов'язаність здійснених позивачем витрат на придбання цих товарів із здійснюваною ним господарською діяльністю. Отже, виходячи із змісту укладених між позивачем його контрагентами договорів вбачається, що сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів, а результат господарської діяльності безпосередньо вплинув на вартісні показники задекларованих зобов'язань.

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів, оскільки відсутні документи на транспортне перевезення обумовленого договорами, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не є переконливими.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов