Ухвала суду № 27479984, 06.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/53038/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011р.

у справі №2а/1570/646/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Любашівський елеватор» (надалі -ВАТ «Любашівський елеватор»)

до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (надалі -Любашівська МДПІ Одеської області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2011р. позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень Любашівської МДПІ Одеської області від 17.08.2010р. №000742300/0, від 20.09.2010р. №000742300/1, від 26.10.2010р. №000742300/2, від 05.01.2011р. №000742300/3.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011р., позов було задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Любашівської МДПІ Одеської області від 17.08.2010р. №000742300/0, від 20.09.2010р. №000742300/1, від 26.10.2010р. №000742300/2, від 05.01.2011р. №000742300/3.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування судом норм процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р., про що складений акт перевірки №535/2300/00955153 від 06.08.2010р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4,5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А саме, під час перевірки податковий орган поставив під сумнів правомірність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Миколаїі-Будконсультсервіс», оскільки за даними зустрічної перевірки щодо підтвердження відомостей стосовно відносин з контрагентом, ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва підтверджено факту взаємовідносин позивача із ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс»у березні 2010р. У зв'язку з цим, відповідач стверджує, що у березні 2010р. ВАТ «Любашівський елеватор»неправомірно завищено податковий кредит на 115914грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №000742300/0 від 17.08.2010р., яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 173871,00 грн., у т.ч. основного платежу - 115914,00грн. та 57957,00грн. штрафних санкцій.

Отже, підставою для визначення податкового зобов'язання з ПДВ є висновок податкового органу про нікчемність договорів, укладених позивачем із ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс».

Суди попередніх інстанцій встановили, що у перевіреному періоді позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформленої податкової накладної №25 від 04.03.2010р. виданої ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс».

Матеріали справи свідчать, що укладені між ВАТ «Любашівський елеватор»та ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс»договір складського зберігання зерна №58-С/ЗБ/2009 від 02.03.2010р. та договір купівлі-продажу зерна №3775 від 04.03.2010р. були фактично виконанні. Товар (зерно) передано у власність позивача, вартість придбаного зерна сплачена, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами. На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс»було зареєстровано платником ПДВ та мало достатню правосуб'єктність для надання податкових накладних і, як наслідок, ВАТ «Любашівський елеватор»мало достатні правові підстави для формування податкового кредиту у розмірі 115914грн. за отриманими податковими накладними.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, сплативши вартість отриманого товару та послуг від ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс», позивач повністю виконав свої зобов'язання по договорам №58-С/ЗБ/2009 від 02.03.2010р. та №3775 від 04.03.2010р. Отже, позивач сформував свої валові витрати і податковий кредит у відповідності до вимог п.п. 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Твердження податкового органу про те, що ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс»не подало звітність та не виконало свого зобов'язання по сплаті ПДВ до бюджету, то це не є підставою для позбавлення позивача права на формування власного податкового кредиту, згідно отриманих, належним чином оформлених податкових накладних, сума ПДВ згідно яких входить до складу договірної суми, фактично сплаченої контрагенту за отримане зерно та послуги по зберіганню. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов