Ухвала суду № 27479975, 06.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/75554/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Люкс»

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2011р.

у справі №2а-171/11/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Люкс» (надалі -ТОВ «БК «Люкс»)

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (надалі -ДПІ в м. Івано-Франківську)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Івано-Франківську від 19.01.2010р. №00000092302/0, №0000102302/0.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2011р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2009р. контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., про що складено акт від 30.12.09р. №22310/23-2/32873823.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 5.2.1, 5.3.9, 5.6.1, 5.7.1, 5.2.5, 8.3.1, пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.6, 5.7, 8.3, статей 5, 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.3.1, 7.4.1, 7.5.1 пунктів 7.3, 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого вказано на заниження податку на прибуток на суму 359117,00грн., а також завищення сум, які підлягали зарахуванню до податкового кредиту наступного податкового періоду та занижено податок на додану вартість на 17608,00грн.

За результатами даної перевірки 19.01.2010р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000092302/0, яким визначено суму зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 540017,00грн., в т.ч. 359117,00грн. за основним платежем та 180900,00грн. штрафних санкцій;

- №0000102302/0, яким визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26412,00грн., в т.ч. 17608,00грн. за основним платежем та 8804,00грн. за штрафними санкціями.

Так, під час перевірки встановлено, що позивачем невірно визначались валові доходи від продажу товарів (робіт, послуг) на суми отриманих коштів від покупців для фінансування будівництва житла, зв'язку з чим встановлено розбіжності між даними податкового та бухгалтерського обліку позивача, чим занижено та завищено податок на прибуток за 2006р. на суму 2278634,00грн.

Крім того, позивач в декларації з податку на прибуток за відповідні звітні (податкові) періоди декларував витрати на оплату праці, які не підтверджені даними обліку, що призвело до завищення цих витрат за звітні податкові періоди на загальну суму 55975,00грн. В декларації з податку на прибуток в окремих звітних (податкових) періодах позивачем неправильно декларувались витрати по нарахованих сумах податків, які не підтвердженні даними бухгалтерського обліку, що призвело до завищення цих витрат на загальну суму 22913,00грн. В декларації з податку на прибуток за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р. в окремих звітних періодах позивач декларував інші витрати, які не підтвердженні даними бухгалтерського обліку, що призвело до завищення цих витрат на загальну суму 108401,00грн. Також встановлено, що підприємством в декларації з податку на прибуток в окремих звітних (податкових) періодах не декларувалось витрати по амортизаційних відрахуваннях, що призвело до заниження цих витрат на суму 17852,00грн. Крім того, перевіркою вказано, що позивачем без належного підтвердження в бухгалтерському, податковому обліку сформовано податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), чим безпідставно завищено суми, що підлягали зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та відповідно підлягали донарахуванню по податку на додану вартість на загальну суму 17608,00грн.

Пунктом 5 Наказу ДПА України від 05.12.2008р. №761 «Про затвердження Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток»передбачено, що уточнений розрахунок подається за звітний податковий період, у якому виявлено помилки. Якщо помилки виявлені у І кварталі, то уточнений розрахунок подається за І квартал, якщо помилки виявлені у II кварталі, то за півріччя, якщо у III, то за 3 квартали, якщо у IV, то за рік.

Отже, виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій у складі валового доходу та валових витрат того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Згідно п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, позивач не виконав вимоги п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки до початку перевірки, позивачем не надано уточнюючий розрахунок на суму 1686514,00грн. за 2005 рік в розрізі звітних (податкових) періодів, а також не відображено самостійно виявлених помилок у складі декларації, що повинна подаватись за наступний звітний (податковий) період.

Уточнені декларації, про які вказує в обґрунтування позовних вимог позивач, були подані стосовно 2008р., а перевіркою валових витрат за IV квартал 2006р. враховано подані позивачем уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, однак за даними таких розрахунків валові доходи та валові витрати відображено в однакових розмірах, а тому не впливають на обєкт оподаткування з податку на прибуток.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Люкс» -залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов