Ухвала суду № 27479772, 18.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2012 р. м. Київ К-17198/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенко М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року

по справі №2а-13608/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтек" (надалі -ТОВ "Скайтек")

до Державної податкової інспекції у м.Вінниці (надалі -ДПІ у м.Вінниці)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У листопаді 2008р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м.Вінниці про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0001482330/0 та №0001492330/0 від 18.11.2008р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2009р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010р., позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення - рішення №0001482330/0 та №0001492330/0 від 18.11.2008р.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у м.Вінниці звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідачем також було заявлено клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції у м.Вінниці її правонаступником Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у м.Вінниці була здійснена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Скайтек" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.04.2008р. по 01.10.2008р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2008р. по 01.10.2008р., за результатами якої складено акт №2782/2330/20094747 від 18.11.2008р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем:

- п.4.1 ст.4, п.п.7.7.1 п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень - вересень 2008р. на загальну суму 509371,00грн.;

- п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено значення ряд. 18.1 «позитивне значення (+) в декларації з ПДВ в т.ч.: за лютий 2008р. на 29048грн., вересень 2008р. на 161785грн., завищено значення ряд. 18.2 «від'ємне значення (-) в декларації з ПДВ в т.ч. за березень -серпень 2008р.;

- порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду по податковій декларації з ПДВ за лютий 2008р. на 29048грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем 18.11.2008р. прийняті податкові повідомлення -рішення №0001482330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість; №0001492330/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення -рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України виходив з того, що відповідачем не доведено, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, тому базу оподаткування операцій з поставки транспортних засобів необхідно визначати звичайними цінами.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Так, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.11.2008р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»в частині визначення бази оподаткування ПДВ операцій з поставки вживаних автомобільних засобів використано вартість поставки автотранспортних засобів, встановлену на основі усної домовленості з покупцем, невірно визначено звичайну ціну отриманого товару, а відтак занижено податкові зобов'язання.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Згідно п.1.18 ст.1 даного Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є - предметом купівлі-продажу.

Зважаючи, що суди попередніх інстанції викладені вище обставини не досліджували, а відтак не зобов'язали ДПІ надати докази на обґрунтованість свої доводів та не витребували необхідних доказів з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про неповне з'ясування всіх обставин справи.

Дана правова позиція узгоджується з практикою Верховного суду України, яка в силу ст.2442 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Отже, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Викладене свідчить про порушення судами вимог ст.159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Державну податкову інспекцію у м.Вінниці її процесуальним правонаступником Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби -задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року -скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко