Ухвала суду № 27479766, 18.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2012 р. м. Київ К-21180/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенко М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 квітня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року

по справі №7/684

за позовом Дочірнього підприємства "Авто-Київ" (надалі -ДП "Авто-Київ")

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва (надалі -ДПІ у Святошинському районі м.Києва)

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

встановив:

У грудні 2008р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.07.2008р. №0002652330/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.04.2009р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010р., позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Святошинському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у Святошинському районі м.Києва було проведено перевірку дотримання ДП «Авто-Київ»вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за наслідками якої було складено акт про результати виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р. від 01.07.2008р. №115/23-50/32312646.

Перевіркою встановлено, що згідно видаткових касових ордерів, журналів проводок позивачем проведено розрахункові операції за готівковий розрахунок без застосування реєстратора розрахункових операцій з оформленням видаткових касових ордерів на загальну суму 38820,20грн.

На підставі зазначеного акта ДПІ у Святошинському районі м. Києва 10.07.2008р. було прийнято рішення №0002652330/0, яким за порушення п.п.1, 2 ст.3, п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових документів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»позивачу було визначено суму штрафних санкцій в розмірі 194101,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів та не надав належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Так, перевіркою встановлено, що в спірний період підприємство займалось роздрібною торгівлею та технічним обслуговуванням, ремонтом легкових автомобілів, та запасних частин, аксесуарів до них за безготівковий розрахунок й повернення готівкових коштів через касу підприємства за повернений товар.

Крім цього, проведення розрахункових операцій за готівковий розрахунок здійснювалось без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 38820,20грн. Відповідно до видаткових касових ордерів та журналів проводок, в період 01.01.2005р. по 31.12.2007р., з каси підприємства було видано готівкові кошти в розмірі 38820,20грн. покупцям за повернутий товар з виписуванням видаткових касових ордерів без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що відповідно до абзацу 4 статті 2 України «Про застосування реєстраторів розрахункових документів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі - Закон № 265/95-ВР) розрахункова операція -це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки -оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.

Згідно з наведеним в абзаці 15 статті 2 Закону № 265/95-ВР визначенням, розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

У пункті 3.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів (затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 105/5296) зазначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) -це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Обов'язковими реквізитами фіскального касового чека є, зокрема, його порядковий номер, найменування, кількість і вартість товару (послуг), дата й час проведення розрахункової операції та напис "фіскальний чек".

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 5 лютого 2001 року за № 107/5298) передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Пунктом 4.5 названого Порядку встановлено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватися через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, і видавати такий розрахунковий документ на повну суму проведеної операції особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї (пункти 1, 2 статті 3 Закону).

Відповідальність за невиконання зазначеного обов'язку передбачена пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР у вигляді фінансової санкції у розмірі п'ятикратного розміру вартості проданих товарів (наданих послуг).

Із прийняттям працівником позивача авансу (передоплати) за автомобіль від фізичних осіб між сторонами фактично було укладено угоду щодо надання послуги та проведено її реалізацію (продаж), тому незалежно від того чи надано реалізовану послугу фактично, отримані кошти мали бути проведені через РРО з роздрукуванням фіскального касового чека на цю суму і з видачею його замовнику.

Дана правова позиція узгоджується з практикою Верховного суду України, яка в силу ст.2442 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Під час нового розгляду справи необхідно звернути увагу на зазначене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року -скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко