Ухвала суду № 27479732, 30.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2012 р. м. Київ К-28807/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України та Державної податкової адміністрації у м.Києві

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 10.02.2009р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010р.

у справі № 6/282

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-торгівельної компанії Велмор" (надалі -ПП "Виробничо-торгівельної компанії Велмор")

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України (надалі -ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м.Києві, ДПА України)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень, -

встановив:

У листопаді 2008р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м.Києва, ДПА у м.Києві та ДПА України про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень -рішень, а також рішень.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 10.02.2009р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010р., позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідачі звернулись із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просять скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Печерському районі м.Києва була проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Виробничо-торгівельна компанія «Велмор»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2007р., за результатами якої складено акт №768/23-8/13689256 від 20.12.2007 р., яким визначено, що суми ПДВ, які віднесено позивачем до складу податкового кредиту за квітень та травень 2007р. підлягають зменшенню, а по податковим деклараціям за вказані місяці 2007р. підлягають донарахуванню суми ПДВ.

На підставі зазначеного акта відповідачами у даній справі прийняті оскаржувані позивачем податкові-повідомлення рішення. За результатами розгляду первинної скарги позивача від 10.01.2008р. відповідачем-1 прийнято рішення про часткове її задоволення: скасовано рішення №0011672308/0 від 29.12.2007р. в частині визначеного податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 54426грн. та застосованої штрафної санкції у сумі 27213грн. В іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишене без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як встановлено судами, оскаржувані податкові повідомлення - рішення були прийняті у зв'язку з тим, що: на виконання умов укладеного 29.12.2006р. позивачем з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 договору №03/12, в квітні 2007р.

позивач здійснив останньому попередню оплату за товар, який фактично не отримано, тому він не мав права включати суми ПДВ, зазначені в отриманих податкових накладних, до податкового кредиту. ПП «Офір»за квітень та травень 2007р. не подавало звітності до органів державної податкової служби, у зв'язку з чим позивач не мав права включати в квітні 2007р. суму ПДВ по податкових накладних, виписаних цим підприємством на підставі укладеного з позивачем договору поставки каучуку від 29.09.2006р.

Порядок обчислення і сплати податку визначений у ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це зазначено в п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 даного Закону).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами встановлено, що суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, якому в травні 2007р. позивач здійснив попередню оплату відповідно до умов договору від 29.12.2006р. №03/12, податкові накладні були виписані з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Податковий кредит позивача виник на підставі накладних, виписаних зареєстрованим у встановленому порядку юридичною особою та платником податку на додану вартість -ПП «Офір», державна реєстрація якого на день поставки позивачеві товару припинена не була.

Факт неподання ПП «Офір»звітності до податкових органів у квітні та травні 2007р. не може бути підставою для визнання недійсними податкових накладних, виписаних ним у встановленому порядку згідно укладеним 29.09.2006р. з позивачем договором №45.

Крім цього, суди доречно звернули увагу на те, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод і виданих податкових накладних, укладених (виданих) з моменту державної реєстрації такої особи та отримання свідоцтва платника податку на додану вартість і до моменту скасування свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (тим більше, що станом на момент видачі податкових накладних ПП «Офір» було зареєстровано органами ДПС у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість та мало відповідне свідоцтво), та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ (або зменшення суми податкового кредиту) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Поряд з цим слід відзначити, що відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційних скарг не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України та Державної податкової адміністрації у м.Києві -залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Чернівецької області від 10 лютого 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов