Ухвала суду № 27477539, 14.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 року м. Київ К/9991/42240/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 року

у справі № 2а-2687/08/0770 (80182/09/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІО-К»

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

та Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІО-К»(далі -позивач, ТОВ «СІО-К») звернулось у жовтні 2008 року до суду з адміністративним позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі -відповідач 1, Ужгородська МДПІ) та Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області (далі -відповідач 2, ГУ ДКУ в Закарпатській області), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2008 року за № 543/23-2/22101670/016289 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 685 224,35 гривні.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 19.12.2008 року за № 543/23-2/22101670/016289 про зменшення ТОВ «СІО-К»бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 685 224,35 гривні.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач 1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Позивач своїх заперечень на касаційну скаргу відповідача 1 до суду не надав.

Відповідач 2 заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача 1 або заперечень на касаційну скаргу не надав.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що невиїзною позаплановою документальною перевіркою ТОВ «СІО-К» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2006 року, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року (акт Ужгородської МДПІ від 19.12.2008 року за № 106/23-2/22101670 (т. 6 а.с. 204-235)) встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 та пп. 7.7.10 п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168) та зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 685 224,35 гривні.

За висновком перевірки порушення полягало в тому, що позивачем включено до розрахунку бюджетного відшкодування в тому числі і суми ПДВ, по яким не встановлено сплати ПДВ до Державного бюджету по ланцюгу постачання (контрагентами), а саме: не має можливості підтвердити ПДВ по таким постачальникам: ТОВ «Зубр»(грудень 2006 року в сумі 3810,06 гривень), ПП фірма «Товтри Плюс»(березень 2007 року -10 703,71 гривні, травень 2007 року -15 383,29 гривні, липень 2007 року -5049,95 гривень, серпень 2007 року -16 666,67 гривень, вересень 2007 року -12 947,64 гривень, жовтень 2007 року -20 003,27 гривні та у листопаді 2007 року -16 666,67 гривень), ПП «Термет»(травень 2007 року - 10 833,33 гривні, червень 2007 року -32 673,18 гривні, липень 2007 року -45 717,76 гривень, липень 2007 року -95 941,01 гривня, вересень 2007 року -101 718,47 гривень, жовтень 2007 року -81 666,67 гривень, листопад 2007 року -147 092,56 гривні), ПП ОСОБА_5 (листопад 2007 року -33 355,04 гривень, грудень 2007 року -26 095,07 гривень).

На підставі Акту від 19.12.2008 року за № 106/23-2/22101670 Ужгородською МДПІ 19.12.2008 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 543/23-2/22101670/016289, яким ТОВ «СІО-К»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на розрахунковий рахунок) з податку на додану вартість у розмірі 685 224,35 гривні.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України № 168 (з наступними змінами та доповненнями) бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) ocновних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Матеріалами справи підтверджується, що суми ПДВ за грудень 2006 року, березень 2007 року та за період травень-грудень 2007 року зазначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість (за відповідні місяці), перевірені виїзними позаплановими документальними перевірками та оформлені актами ( т. 1 а.с. 207). Проведеними перевірками не встановлено порушень при визначені податкового кредиту та підтверджено залишок від'ємного значення для формування суми бюджетного відшкодування ПДВ за відповідні місяці. Факт сплати податку позивачем та правомірність формування податкового кредиту відповідачем не заперечується.

В матеріалах справи є всі податкові накладні та платіжні доручення, згідно яких позивач виступав покупцем лісоматеріалів у вищевказаних контрагентів, здійснив оплату за закуплені у даних контрагентів лісоматеріалів в повному обсязі, та отримані від останніх податкові накладні включив до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні місяці.

Проведеними органами державної податкової служби перевірками також не виявлено порушень стосовно сплати ПДВ позивачем, а провести перевірки контрагентів позивача, які залучені до ланцюга постачання (другої, третьої та подальших ланок), як підтверджується актом, в більшості випадків не має можливості, із-за відсутністі особи (посадових осіб юридичних осіб чи фізичних осіб-підприємців), в зв'язку з викраденням документації, в зв'язку з банкрутством, в зв'язку з неподанням звітності. При цьому, жодною із зазначених перевірок не встановлено факт несплати ПДВ позивачем -ТОВ «СІО-К», а також відсутні встановлені законодавством докази щодо навмисного здійснення позивачем діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ.

Виходячи із системного аналізу положень цієї норми та пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 вимога щодо наявності надмірної сплати податки на додану вартість стосується того платника податку, яким сума цього податку заявлена до відшкодування. Норми Закону № 168 не пов'язують виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Крім того, сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Будь-яких доказів недобросовісності позивача, як платника податків податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності посередників у ланцюгу постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії ), зокрема, зазначено, що у разі застосування негативних наслідків до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов»язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, вірно виходили з того, що позивач не відповідає за зобов'язання свого контрагента. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено правомірності зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та, відповідно, не спростовано доводів позивача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 19.12.2008 року № 543/23- 2/22101670/016289.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби -відхилити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 року у справі № 2а-2687/08/0770 (80182/09/9104) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько