Ухвала суду № 27477517, 29.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2012 р. м. Київ К-9881/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2010

у справі № 2а-6439/08 ( 4031/09/9104 )

за позовом Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Аліканте"

до 1. Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова,

2.Відділення Державного казначейства України у Сихівському районі міста Львова

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2010, позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 14.04.2008 № 0000232341/0, від 16.07.2008 № 0000352341/0, від 30.09.2008 № 0000392341/0, від 19.05.2008 № 0000302341/0, від 17.06.2008 № 0000332341/0. Зобов'язано Відділення Державного казначейства у Сихівському районі м. Львова відшкодувати Спільному українсько-іспанському підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Аліканте" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість на загальну суму 294485, 96 грн. та 8568, 05 грн.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві податковим повідомленням-рішенням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007 року на 28995 грн. та червень 2007 року на 29167,84 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 11.04.2008 № 931/23-409/22376065, про порушення позивачем вимог п. 1.3, п. 1.8, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке, на думку податкового органу, полягало у неправомірному заявленні до бюджетного відшкодування вказаних сум в результаті неправомірного віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ПП ОСОБА_2, постачальниками якої є ТОВ «Агроспецселект ХХІ»та ТОВ «Бізнес Престиж». Така позиція обґрунтована тим, що вказані останні контрагенти не знаходяться за юридичними адресами, що позбавляє можливості провести зустрічну перевірку та підтвердити сплату ними податку до бюджету; установчі документи ТОВ «Агроспецселект ХХІ»визнано недійсними, а свідоцтво платника податку на додану вартість скасовано.

Підставою для зменшення позивачеві податковим повідомленням-рішенням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року на 19624,00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 16.07.2008 № 217/23-409/22376065, про порушення позивачем вимог п. 1.3, п. 1.8, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке, на думку податкового органу, полягало у неправомірному заявленні до бюджетного відшкодування вказаної суми в результаті неправомірного віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ПП «Віом», постачальником якого є ПП «Агрослуч». Така позиція обґрунтована тим, що вказаний останній контрагент визнаний банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Підставою для зменшення позивачеві податковим повідомленням-рішенням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року на 33381,76 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 30.09.2008 № 612/23-409/22376065, про порушення позивачем вимог п. 1.3, п. 1.8, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке, на думку податкового органу, полягало у неправомірному заявленні до бюджетного відшкодування вказаної суми в результаті неправомірного віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ПП ОСОБА_3, постачальником якої є ТОВ «Універсалторгінвест». Така позиція обґрунтована неможливістю встановити місцезнаходження останнього та провести зустрічну перевірку щодо підтвердження включення сум з податку на додану вартість до податкових зобов'язань.

Підставою для зменшення позивачеві податковим повідомленням-рішенням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року на 13303,24 грн. та за листопад 2007 року на 27726,00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 19.05.2008 № 1918/23-409/22376065, про порушення позивачем вимог п. 1.3, п. 1.8, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке, на думку податкового органу, полягало у неправомірному заявленні до бюджетного відшкодування вказаної суми в результаті неправомірного віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_2 та ЗАТ «УМЗ». Така позиція обґрунтована відсутністю легітимного джерела відшкодування, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити включення сум податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань контрагентами.

Підставою для зменшення позивачеві податковим повідомленням-рішенням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року на 142228,00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 03.06.2008 № 38/23-409/22376065, про порушення позивачем вимог п. 1.3, п. 1.8, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке, на думку податкового органу, полягало у неправомірному заявленні до бюджетного відшкодування вказаної суми в результаті неправомірного віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ВАТ «Світанок», ПП ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_3 Така позиція обґрунтована неправомірністю заявлення до бюджетного відшкодування у березні 2008 року податку на додану вартість, сплата якого відбулася до 01.01.2008.

У касаційній скарзі податкова інспекція свою позицію також обґрунтовує відсутністю у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за періоди за листопад 2006 року, січень, червень, вересень, листопад 2007 року у зв'язку з не підтвердженням факту сплати податку на додану вартість до бюджету у ланцюгу постачання, а за березень 2008 року -сплатою податку на додану вартість у періодах, до 01.01.2008.

Інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено, фактичне придбання позивачем товару не оспорюється.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо помилковості такої позиції податкового органу, оскільки останній не враховує, що порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з його боку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання ним вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару), який дотримався вимог Закону щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування за можливе порушення правил оподаткування проміжними постачальниками у ланцюгу постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Податкова інспекція не наводить судам наявність в діях позивача ознак неправомірних дій та доказів цьому не надає.

Враховуючи, що інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено, доводи, викладені у касаційній скарзі не є такими, що спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування за листопад 2006 року, січень, червень, вересень, листопад 2007 року.

Щодо позиції податкового органу, викладеної у касаційній скарзі, про те, що платник податку при заявленні до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за березень 2008 року може враховувати оплату виключно за попередній податковий період, проведено фактично за ті товари, які придбані у такому попередньому податковому періоді та за якими у цьому ж попередньому податковому періоді була проведена оплата та був сформований податковий кредит, то суд касаційної інстанції з нею не погоджується.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначається п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, яка діяла на час виникнення у платника податку від'ємного значення та права на отримання бюджетного відшкодування.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобов'язання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (п.п.«а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

З аналізу норм Закону випливає, що податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується не тільки за рахунок сум податку, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальникам у попередньому податковому періоді, що передує звітному. Правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар та сформовано податковий кредит.

Отже, Закон не пов'язує право на бюджетне відшкодування лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями з придбання товару, здійсненими у такому ж попередньому періоді, та з формуванням, у зв'язку із цим, податкового кредиту у цьому ж попередньому податковому періоді, а лише обмежує суми від'ємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною сплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у попередніх податкових періодах.

Зважаючи на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2211, 223, 224, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло