Ухвала суду № 27477468, 12.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2012 року м. Київ К-44552/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009

по справі № 2а-6887/09/1570

за позовом Компанії "ІСІ-Інтернешнл Шіпінг енд Інвестментс (Менеджмент) Інк." в особі представництва компанії "ІСІ - Інтернешнл Шіпінг енд Інвестментс Менеджмент) Інк."

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2009, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009, позов задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.07.2008 №0007702310/0 та №003273171/0, від 24.09.2008 №0034861701/1.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представництво Компанії „ІСІ - Інтернешнл Шіпінг енд Інвестментс (Менеджмент) Інк." зареєстровано в Україні 27.05.2004 і є структурним підрозділом Компанії ,,ІСІ - Інтернешнл Шіпінг енд Інвестментс (Менеджмент) Інк.". Республіка Ліберія, без права юридичної особи.

Представництво здійснює свою діяльність на підставі Положення, відповідно до п.п.1.2, 2.1 якого воно створене з метою вивчення потенційних можливостей ринку України, зокрема у м.Одесі та області, з питань попиту на послуги по працевлаштуванню моряків на іноземні судна, а видами його діяльності є дослідження ринку та вивчення суспільної думки, консультації з питань комерційної діяльності та управління.

Згідно з п.п.1.4, 1.5 цього Положення, представництво діє на засадах часткового госпрозрахунку в складі єдиного балансу засновника, який є гарантом фінансово-господарської діяльності представництва.

29.07.2004 року позивач був взятий на облік як платник податків у ДПІ у Приморському районі м.Одеси.

У зв'язку з тим, що представництво здійснювало свою діяльність на засадах часткового госпрозрахунку, Компанією „ІСІ - Інтернешнл Шіпінг енд Інвестментс (Менеджмент) Інк." здійснювалося фінансування витрат на цю діяльність, що підтверджується копіями платіжних доручень.

За результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2008, складено акт №7116/23-1/26581307 від 10.07.2008, в якому встановлено, що у перевіряємий період позивачем було завищено валові витрати на загальну суму 1114145 грн., що призвело до заниження загальної суми податку на прибуток на суму 278536 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0007702310/0 від 22.07.2008, яким позивачу були нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 417804,00 грн., в тому числі 278536,00 грн. за основним платежем та 139268,00 грн. за штрафними санкціями.

Також, в ході перевірки було встановлено, що у перевіряємий період позивачем було порушено вимоги п.1.1, п. 1.3 ст.1, п.2.1 ст.2, ст..3, пп..4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.,8.1.1, пп.,8.1.4 п.8.1 ст.8, п.16.1 ст. 16 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого ним не було утримано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 223958,71 грн.

На підставі зазначеного, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №003273171/0 від 22.07.2008, яким позивачу були нараховані податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 671876,13 грн., в тому числі 223958,71 грн. за основним платежем та 447917,42 грн. за штрафними санкціями.

В подальшому відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0034861701/1 від 24.09.2008 про додаткове донарахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 14376,63 грн., в тому числі 4792,21 грн. за основним платежем та 9584,42 грн. за штрафними санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Висновки відповідача про заниження позивачем у перевіряємому періоді загальної суми податку на прибуток на суму 278536 грн. є помилковими, оскільки, як було вірно встановлено судами, при розрахунку податку на прибуток до валового доходу позивача відповідачем були зараховані кошти, отримані Представництвом від засновника на здійснення його поточної діяльності, тобто, фактично витрати самої Компанії „ІСІ - Інтернешнл Шіпінг енд Інвестментс (Менеджмент) Інк.", які в розумінні положень ст.ст. 3, 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств", не можуть бути віднесені до валових доходів структурного підрозділу такого засновника, яким є позивач.

Посилання відповідача в обґрунтування правомірності зазначених висновків про те, що позивачем самостійно були відображені в бухгалтерському обліку Представництва, отримані від засновника, кошти в якості доходів, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в ході здійснення перевірки перевіряючими було самостійно встановлено, що ці кошти були отримані Представництвом від засновника, відповідно до Положення про Представництво на утримання офісу, і дана обставина не є підставою для визначення цих надходжень в якості отриманих позивачем доходів.

Доводи відповідача про те, що у перевіряємий період позивачем надавалися додаткові блага фізичним особам, які не є працівниками Представництва або його засновника, у вигляді оплати навчання таких осіб у ТОВ „Морський навчально-тренувальний центр „Епсілон"", оплати послуг їх проживання, харчування, УІР-обслуговування, оплати авіаквитків, і відповідно до положень п.1.1, п.1.3 п.1.15 ст.1, п.2.1 ст.2, ст.3, пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4, пп. 8.1.1, пп..8.1.4 п.8.1 ст.8, п.16.1 ст. 16 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", позивач є податковим агентом таких фізичних осіб і зобов'язаний був здійснювати нарахування, утримання та перерахування податку з отриманих цими особами додаткових благ, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, враховуючи наступне.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, Представництво не є податковим агентом осіб, які не є його працівниками чи працівниками Компанії „ІСІ - Інтернешнл Шіпінг енд Інвестментс (Менеджмент) Інк.", і які отримували послуги навчання у ТОВ „Морський навчально-тренувальний центр „Епсілон", послуги з проживання, харчування, VІР-обслуговування, оплати авіаквитків та інші.

Фінансування витрат на надання зазначених послуг здійснювалося „ІСІ - Інтернешнл Шіпінг енд Інвестментс (Менеджмент) Інк." із-за меж України через своє Представництво, тобто, нерезидентом, а відповідно до положень п.п.9.9.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку -їх отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію. Отже, відповідно до зазначеної норми, позивач, також, не є податковим агентом зазначених осіб.

Крім того, висновки відповідача про те, що позивачем надавалися додаткові блага своїм працівникам у вигляді фуршетного обслуговування та організації заходів суперечать іншим висновкам, викладеним в акті перевірки, оскільки відповідно до п.п.4.3.2 та п.п. 4.3.14 п.4.3 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п.9.10 ст.9 цього Закону, та вартість безоплатного харчування, яке надається працедавцем платнику податку, а відповідно до положень п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.4.4 та п.п.5.4.8 п.5.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", такі витрати відносяться до валових витрат платника податку. Між тим, в ході перевірки перевіряючими було зроблено висновок, що всі зазначені витрати не відносяться до господарської діяльності позивача, внаслідок чого його валові витрати були зменшені на суму цих витрат.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль