Ухвала суду № 27477433, 17.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/20555/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: cекретаря - Хомініч С.В.

представника позивача - Загребельного Г.С.

представників відповідача - Доценко Н.В., Єферової В.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Про Енерджі Інжинірінг» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 року по справі №2-а10047/11/2070 за позовом Приватного підприємства «Про Енерджі Інжинірінг»до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року, позовні вимоги Приватного підприємства «Про Енерджі Інжинірінг»до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.05.2011 року №0000182310, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 308529,00грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 77132,25грн., а всього на суму 385661,25грн., №0000192310, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 248275,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 62068,75грн., а всього на суму 310343,75грн.; №000212310, яким до позивача застосовано суму штрафних фінансових санкцій на суму 104200,00грн., №0044131701, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 73552,91грн., застосовано штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 18388,23грн., а всього на суму 91941,14грн.

При цьому, суд першої інстанції виходив з наявності документального підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій, а також з відсутності порушень правил ведення касових операцій з боку позивача під час видачі готівкових коштів.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано неправомірністю формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з огляду на не підтвердження спірних господарських операцій первинними документами, оформленими належним чином відповідно до норм чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 13.03.2012 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.03.2012 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, п. 5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.3.4 ст.3, пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6, пп. 9.10.1, пп. 9.10.2., пп. 9.10.3 п.9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ч. 1 ст.203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що з 11.04.2001 по 22.04.2011 та з 26.04.2011 по 04.05.2011 ДПІ у Зміївському р-ні була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «Про Енерджі Інжиніринг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.12.2009 по 31.12.2010, в ході якої встановлено порушення вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 272136,00грн., ст.3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 221397,00 грн., ст. 24 Закону України «ро оплату праці», в результаті порушення строків виплати заробітної плати, ст. 3, 4, 6, 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 73997,16грн., п.2.11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637З, в результаті чого позивачем допущена видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо виданих коштів в сумі 416800,00грн., ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 126, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині не додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Про Енерджі Інжиніринг»з постачальниками ТОВ «Промтехноопт», ПП «Співдружність Кентавр», ПП «Експо-Груп-08», ТОВ «Альтернативне тепло і технології»та з покупцями ТОВ «Будтех»та ТОВ «Форест-2006».

За результатами перевірки складено акт №442/23/36370209 від 12.05.2011, на підставі якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.05.2011 року №0000182310, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 308529,00грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 77132,25грн., а всього на суму 385661,25грн., №0000192310, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 248275,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 62068,75грн., а всього на суму 310343,75грн.; №000212310, яким до позивача застосовано суму штрафних фінансових санкцій на суму 104200,00грн., №0044131701, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 73552,91грн., застосовано штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 18388,23грн., а всього на суму 91941,14грн.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Визначаючи позивачеві податкові зобов'язання податковий орган виходив з того, що заниження податку на прибуток та податку на додану вартість сталося внаслідок формування валових витрат та податкового кредиту за договорами укладеними позивачем з ТОВ «Промтехноопт», ПП «Співдружність Кентавр», ПП «Експо-Груп-08»з огляду на їх відсутність за місцезнаходженням, що унеможливлює здійснити їх перевірку та свідчить про відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Разом, з тим, як вбачається з установлених судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, факт придбання та оплати позивачем товарно-матеріальних цінностей та послуг підтверджується податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, товарно-транспортною накладною, квитанціями про оплату по актам та накладним, що підтверджує факт реальності вчинення спірних господарських операцій та реальність понесених витрат у зв'язку з придбанням товару та послуг, у тому числі по сплаті податку на додану вартість.

До того, ж з матеріалів справи вбачається, що спірні договори, укладені ПП «Про Енерджі Інжиніринг»з постачальниками ТОВ «Промтехноопт», ПП «Співдружність Кентавр», ПП «Експо-Груп-08» були предметом судового розгляду, за результатом якого суд дійшов висновку про їх дійсність, як таких, що відповідають вимогам закону.

А тому, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до вимог чинного законодавства необхідні для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, а правомірність нарахування позивачу податкового зобов'язання належним чином не доведено.

Позиція податкового органу про те, що право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту залежить від правомірності дій його контрагентів, також не відповідає чинному законодавству, оскільки факт несплати податків однією із сторін договору свідчить про порушення податкового законодавства, а не про наявність умислу та мети, що завідомо суперечить інтересам держави, і як наслідок, відповідальністю за таке порушення не можуть бути санкції, передбачені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України.

А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушень правил ведення касових операцій з боку позивача під час видачі готівкових коштів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що розрахунки між ПП «Про Енерджі Інжиніринг»та ТОВ «Альтернативне тепло і технології» проведено у готівковій формі на суму 416800,00грн., згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Про Енерджі Інжинірінг» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 року року скасувати, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 -238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І.Бившева ________А.М. Лосєв