Ухвала суду № 27477380, 01.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 року м. Київ К-11496/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 02.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010

у справі № 2-а-3913/08

за позовом Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „АНТ-СК"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Виробничо-комерційна фірма „АНТ-СК" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду 02.12.2008 позовні вимоги задоволені.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 02.12.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку ПП „ВКФ „АНТ-СК" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року, про що було складено акти від 30.05.08р., 24.07.2008р. та від 28.07.2008р..

Актом перевірки встановлено перевірки № 20/23-443/22821370 від 28.07.2008р., яким було встановлено порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; пп.5.12 п.5 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р.№ 166 "Про затвердження форми податкової декларації та порядку І її заповнення і подання".

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийняте податкове повідомлення-рішення було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003742320/0, яким 1111 „ВКФ „АНТ-СК" зменшено суму бюджетного відшкодування на 81000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій мотивували рішення тим, що при проведенні перевірки посадовими особами Державною податковою інспекцією у м. Чернігові неправомірно зроблено висновок що витрати по оренді приміщення позивачем в періоді, що перевірявся не призвели до отамання будь-якого економічного ефекту, і відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включення до складу податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку на додану вартість має право на включення до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у цьому звітному періоді при придбанні платником легкового автомобіля, який відноситься до основних фондів та підлягає амортизації або який підприємством заплановано використовувати в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що 01.03.07р. між ТОВ «РА - ТЕЛ»та ПП ВКФ «АНТ-СК»укладено договір № 18-06/А суборенди офісних, виробничих та складських приміщень. Даний договір було укладено на строк з 01.03.07р. по 28.02.09р., при цьому було зазначено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.Однак відповідно до п.7.4 договору сторони дійшли висновку про його розірвання (угода про розірвання від 28.12.07р.).

Товариство з обмеженою відповідальністю «РА-ТЕЛ»29.05.07р. видало податкову накладну ПП ВКФ «АНТ-СК»на 948000,00 грн. передоплата за оренду приміщення за березень - серпень 2007 р.29.05.07р. ПП ВКФ «АНТ-СК»згідно платіжного доручення №02 сплатило 948 000,00 грн. ТОВ «РА - ТЕЛ»за оренду приміщення згідно договору № 18-06/А.

В вересні 2007р. згідно рахунку № СФ - 168/07 від 18.09.07р.ПП ВКФ «АНТ-СК»сплачено ТОВ «РА -ТЕЛ»253 000,00 грн. за оренду приміщення згідно договору № 18-06/А. В жовтні 2007 р. згідно рахунку СФ - 168/07 від 118.09.07р. 21236 грн., в грудні 2007р. згідно рахунку СФ - 270/07 та СФ - З від 07.12.07р. та 24.12.07р. 152 779,50 грн. та 152 779,50 грн. Відповідно ТОВ «РА - ТЕЛ»було видано ПП ВКФ «АНТ-СК»податкові накладні від 28.09.07р. № 191, № 221 від 31.10.07р., №270 від 24.12.07р. та №261 від 07.12.07р. Це також підтверджується атками здачі - прийняття робіт (надання послуг), та видатковими касовими ордерами.

Відповідно до ст. 320 Цивільного Кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

При цьому ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування на 81000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 02.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 у справі № 2-а-3913/08 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 02.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 у справі № 2-а-3913/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко