Ухвала суду № 27477376, 12.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2012 року м. Київ К-25519/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області

на постанову Господарського суду Одеської області від 22.06.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009

у справі №15/150-07-3575А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленморнііпроект-Україна" по проектуванню та керуванню проектами"

до Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Одеської області від 22.06.2007, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009, задоволено позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2007 №0000272301/1/274.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2005 по 01.01.2007, складений акт № 107/17/23-1008/33625515 від 16.03.2007, на підставі якого 16.03.2007 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0/114 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19 518,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 759,00 грн., на загальну суму 29277,00 грн.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, в порушення п.п. 7.2.4 та п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»контрагентом позивача -ТОВ „Будівельний світ" були виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 19 518,73 грн., який не мав права виписування податкової накладної, у зв'язку з анулюванням свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі. При цьому, відповідачем зазначено, що в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 19 518,00 грн., в тому числі у періодах: у березні 2006 року на суму 2330,00 грн., у червні 2006 року на суму 12 813,00 грн., у липні 2006 року на суму 4375,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з і використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно з п.п. 7.2.4, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, включені позивачем до складу податкового кредиту оспорювані суми податку на додану вартість підтверджені наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були видані ТОВ „Будівельний світ" позивачу з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит, з огляду на визнання недійсними рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 установчих документів ТОВ „Будівельний світ" та свідоцтва про реєстрацію ТОВ „Будівельний світ" в якості платника податку на додану вартість вже після виконання останнім робіт, передбачених умовами укладених з позивачем договорів ремонтного підряду, а також після видачі ТОВ „Будівельний світ" позивачу податкових накладних у зв'язку з оплатою позивачем вартості виконаних робіт.

Також, відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на момент виписування позивачу податкових накладних та на момент виконання ТОВ „Будівельний світ" підрядних робіт за укладеними з позивачем договорами, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, ТОВ „Будівельний світ" знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, а також, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, слід зазначити, що контрагент договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі, за податковими зобов'язаннями, то в разі порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

За наведених обставин, доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області - відхилити.

Постанову Господарського суду Одеської області від 22.06.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль