Ухвала суду № 27469960, 15.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12226/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Національного агентства України з питань державної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Національного агентства України з питань державної служби до Державної виконавчої служби України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання нечинним п. 1 та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання дій протиправними, бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року Національне агентство України з питань державної служби звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання нечинним п. 1 та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання дій протиправними, бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята державним виконавцем незаконно, оскільки позивачем частково було виконано постанову Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2012 року, про неможливість її виконання в частині виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідача було завчасно повідомлено листом. Позивач зазначає, що ним було надіслано лист з проханням відкласти дії по виконанню рішення суду із зазначенням поважним причин неможливості виконання, однак, вказані листи відповідачем залишеної без реагування. Крім цього, позивач зауважує, що постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана йому з порушенням ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: через п'ять днів після прийняття державним виконавцем. Позивач просить визнати такі дії протиправними, а бездіяльність -незаконною та зобов'язати відповідача розглянути листи, надати на них вмотивовану відповідь та вжити заходів по відкладенню виконання судового рішення у зв'язку з наявністю обставин, що ускладнюють його виконання, а також утриматись від інших заходів щодо ініціювання відповідальності позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року задоволено позов частково. Визнано протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо порушення строків надсилання документів виконавчого провадження (постанови про відкриття виконавчого провадження). В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Національне агентство України з питань державної служби подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволення позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про задоволення даного позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

10 липня 2012 року постановою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління державної служби України, начальника Головного управління державної служби України Мотренка Т.В. про визнання протиправним і скасування наказу від 08 грудня 2009 року № 402-к/о стосовно звільнення ОСОБА_2 з роботи, поновлення на роботі, зобов'язання запропонувати посаду, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління державної служби України «Про звільнення ОСОБА_2»від 08 грудня 2009 року № 402-к/о, зобов'язано Національне агентство України з питань державної служби виконати вимоги частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України та запропонувати ОСОБА_2 іншу роботу, стягнути з Національного агентства України з питань державної служби на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2009 року.

Національним агентством України з питань державної служби на виконання вказаної вище постанови запропоновано ОСОБА_2 посаду головного спеціаліста в Управлінні державної служби Головного управління державної служби України у м. Києві та Київській області, про що повідомлено останнього листом від 26 липня 2012 року № 3553/12-2.

30 липня 2012 року за заявою ОСОБА_2 Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчий лист на постанову Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2012 року.

На підставі виконавчого листа від 30 липня 2012 року, заяви ОСОБА_2 від 07 серпня 2012 року про примусове виконання рішення, 15 серпня 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнко Р.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 33925835, та надано боржнику строк для добровільного виконання у семиденний термін з моменту винесення (отримання).

20 серпня 2012 року постанова про відкриття виконавчого провадження направлена на адресу Національного агентства з питань державної служби (боржника), та отримана останнім 22 серпня 2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

14 серпня 2012 року Національним агентством України з питань державної служби повідомлено відповідача про часткове виконання постанови від 10 липня 2012 року в частині пропозиції ОСОБА_2 іншої роботи та зазначено про неможливість виконання судового рішення в частині стягнення з Національного агентства України з питань державної служби на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2009 року, у зв'язку з відсутністю розрахунку цієї суми в судовому рішенні.

Вказаний лист отримано відповідачем 17 серпня 2012 року.

17 серпня 2012 року позивачем надіслано на адресу Державної виконавчої служби України лист № 3851/11-12 про відкладення виконавчих дій, у зв'язку з відкриттям Вищим адміністративним судом України провадження за нововиявленими обставинами та подачею Національним агентством України з питань державної служби клопотання про відстрочку виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2012 року.

У зв'язку з залишенням Державною виконавчою службою України вказаних вище листів без реагування, Національне агентство України з питань державної служби звернулось до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача є неправомірними лише в частині порушення строків надіслання позивачу документів виконавчого провадження, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки спірні дії відповідача вчинені останнім у відповідності до вимог законодавства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

До спірних правовідносин застосуванню підлягають Закон України «Про державну виконавчу службу»та ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Статтею 23 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, у разі пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 15 серпня 2012 року відповідачем направлена позивачу 20 серпня 2012 року, тобто на 5 день.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що зазначені вище дія була вчинена відповідачем з порушенням вимог ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України в частині порушення строків надсилання документів виконавчого провадження (постанови про відкриття виконавчого провадження).

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позову в іншій частині з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що інформація про часткове виконання судового рішення отримана державним виконавцем після прийняття ним постанови про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки на день прийняття відповідачем спірної постанови зазначена вище інформація була йому невідома, а стягувачем при цьому були надані документи, передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», які є підставою для відкриття виконавчого провадження, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність зазначеної постанови відповідача та відсутність підстав для її скасування.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем були розглянуті звернення позивача від 14.08.2012 № 3790/12-12 та від 17.08.2012 № 3851/11-12, про результати їх розгляду позивача повідомлено листами 07 вересня 2012 року № 12-0-31-882/5.1276/7 та від 10 вересня 2012 року № 12-0-36-296/5.1276/7.

Оскільки за нормами чинного законодавства України бездіяльністю є пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, то з урахуванням зазначеного вище колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем в межах наданих йому повноважень та компетенції були вчинено необхідні дії, а тому твердження позивача про його бездіяльність в цій частині є безпідставними.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до загальних засад Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Дискреційними повноваженнями є сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Судом першої інстанції було встановлено належне виконання відповідачем обов'язку доказування правомірності своїх дій та спірного рішення у відповідності до правил ст. 71 КАС України.

Таким чином колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в іншій частині.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Національного агентства України з питань державної служби -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.