Ухвала суду № 27467543, 07.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року справа №2а/1270/5056/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5056/2012 за позовом Ленінської міжрайонної державною податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби до Державного підприємства "Луганський патрон" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 02.07.2012 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ДП «Луганський патрон» є платником податків та зборів та перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ м. Луганська. Станом на червень 2012 року підприємство має заборгованість перед бюджетом з земельного податку у розмірі 150355,96 грн. Податкова заборгованість виникла внаслідок несплати самостійного нарахування у податковому розрахунку земельного податку № 56561 від 23.06.2010 року податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 92401,11 грн. - з дати сплати (виникнення податкового боргу) - 30.12.2010 року сплачено частково у розмірі 34446,30 грн.; у розмірі 92401,15 грн. - по даті сплати (виникнення податкового боргу) - 30.01.2011 року.

На виконання положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Ленінською МДПІ було надіслано першу податкову вимогу від 07.04.2004 року № 1/12, та другу податкову вимогу від 14.05.2004 року № 2/14, які були вручені платнику податків особисто.

З моменту виставлення другої податкової вимоги з 14.05.2004 року податковий борг платника погашається частково та його сплата йде в рахунок погашення попереднього боргу. З 2004 року нові податкові вимоги платнику податків не надсилались, так як податковий борг відповідача постійно зростає та залишається непогашеним.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути кошти ДП «Луганський патрон» з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків на суму податкового боргу у загальному розмірі 150355,96 грн., а саме: по земельному податку в доход місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що не погоджується з судовим рішенням суду першої інстанції, оскільки вважає, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 14, 20, 95 Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 5 Закону України «Про плату за землю», ст. ст. 124, 125 Земельного кодексу України, ст. 159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення спору.

Апелянт зазначає, що відповідачем 25.08.2011 року самостійно було подано уточнюючу декларацію з плати за землю, відповідно до якої нараховано до зменшення податкового зобов'язання з земельного податку на 2010 рік в сумі 83 482,15 грн. щомісяця за земельні ділянки, на яких знаходяться будівлі. Однак дане уточнення здійснено не в повному обсязі, що є неповним виконанням зауважень першого заступника прокурора Луганської області від 07.06.2011 року (постанова про порушення дисциплінарного стягнення). Апелянт вказує, що суд першої інстанції не в повному обсязі дав оцінку зазначеній обставині.

Сторони у судове засідання не з'явився, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДП «Луганський патрон» зареєстровано 29.04.2002 в якості юридичної особи за № 25370169Ю0032228 та перебуває на обліку в Ленінській МДПІ в м. Луганську (а.с. 6, 18-19).

23.06.2010 відповідачем було надано податковому органу податковий розрахунок земельного податку, яким самостійно нараховано земельний податок у розмірі 92401,11 грн. по даті сплати (виникнення податкового боргу) 30.12.2010 року та 30.01.2011 року (а.с.23). Відповідачем частково було погашено борг в сумі 34446,30 грн., у зв'язку із чим станом на червень 2012 року несплаченою залишилась сума 150355,96 грн.

Постановою першого заступника прокурора Луганської області від 07.06.2011 року про порушення дисциплінарного провадження встановлено, що протягом тривалого часу ДП «Луганський патрон» використовуються земельні ділянки під розміщення будівель та промислового виробництва за відсутності правовстановлюючих документів на землю в порушення ст. 126 Земельного кодексу України, у зв'язку із чим постановлено порушити дисциплінарне провадження у відношенні головного бухгалтера ДП «Луганський патрон» за неналежне виконання своїх службових обов'язків (а.с.43).

На підставі викладеного, відповідачем 25.08.2011 року було подано до Ленінської МДПІ уточнюючу декларацію з плати за землю, відповідно до якої нараховано до зменшення податкового зобов'язання з земельному податку на 2010 рік в сумі 83482,15 грн. щомісяця за земельні ділянки, на яких знаходяться будівлі (споруди).

Згідно відомостей про наявні земельні ділянки ДП «Луганський патрон», що перебувають в матеріалах справи, документами, що посвідчують право власності та/або користування земельними ділянками позивача є листи № 799 від 23.04.2008 року та № 99 від 01.01.2010 року (а.с.34).

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції правильно визначив коло нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно ст. 5 Закону України «Про плату за землю», об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно ст. 15 цього Закону, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Правові відносини землекористування регулює Земельний кодекс України.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст. 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою ст. 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 цього Кодексу, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені в ст. 126 цього Кодексу.

Так, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Ухвалою суду від 23.07.2012 року з Управління нерухомим майном Луганської міської ради було витребувано документи, що посвідчують право власності та/або використання земельними ділянками ДП «Луганський патрон».

Листом від 10.09.2012 року за № 2499 Управлінням Луганської міської ради з питань земельних ресурсів повідомлено, що ДП «Луганський патрон» правовстановлюючі документи на землю не має. Рішень Луганської міської ради про передачу вищевказаному підприємству земельних ділянок у користування не приймалось.

В реєстрі землекористувачів міста Луганська ДП «Луганський патрон» значиться як користувач земельною ділянкою площею 62,5388 га за адресою: балка Довга, згідно листа від 20.01.2010 року № 01/10-99/36-10, та земельною ділянкою площею 2,3802 га за адресою: м. Луганськ, вул. Почтова, 1р, згідно листа від 23.04.2008 року № 01/08-799/36-08 (а.с.75).

Відповідно до листа Управління Держкомзему у м. Луганську Луганської області від 13.08.2012 року зазначено, що згідно даних державного земельного кадастру інформація щодо оформлення права власності або права користування на земельні ділянки ДП «Луганський патрон» на території м. Луганська, в Управлінні відсутня.

Згідно п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що земельні ділянки площею 62,5388 га за адресою: м. Луганськ, балка Довга, та площею 2,3802 га за адресою: м. Луганськ, вул. Почтова, 1р, в порядку та у спосіб, що приписані нормами Земельного кодексу України, ДП «Луганський патрон» не передавалася, відтак передбачені законом підстави виникнення права власності або користування земельною ділянкою у відповідача відсутні, а тому відсутні підстави для покладення на нього обов'язків власника (землекористувача), в тому числі й щодо сплати земельного податку (орендної плати).

Відповідно до статті 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Згідно з п.2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року № 15, земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Як було встановлено судом, правовстановлюючі документи, за якими б у ДП «Луганський патрон» виникло право користування земельними ділянками, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади не оформлювались, дані щодо права орендного користування відповідачем земельними ділянками до державного кадастру не вносились.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що листи № 99 від 01.01.2010 року і № 799 від 23.04.2008 року, а також довідка про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку земельного податку не можуть бути достатньою підставою для нарахування позивачу орендної плати за землю, оскільки будь-які відомості щодо правового режиму земельних ділянок, правового статусу відповідача стосовно таких ділянок, - відсутні, що суперечить приписам статті 193 Земельного кодексу України та п. 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року № 15.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби у справі № 2а/1270/5056/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5056/2012 за позовом Ленінської міжрайонної державною податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби до Державного підприємства "Луганський патрон" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Блохін А.А.

Юрко І.В.