Постанова № 27463872, 12.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р. Справа№ 26/077-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Добровольський Є.О. - дов. №3054 від 29.12.2011

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: Антоненко О.В. - дов. б/н від 27.01.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк народний капітал"

на рішення господарського суду Київської області

від 16.08.2012 (суддя Лилак Т.Д.)

у справі №26/077-12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Насіння"

до1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Український центр

аграрних технологій"

2) Публічного акціонерного товариства „Банк народний капітал"

про стягнення 98109,54 грн.

У судовому засіданні 08.11.2012 оголошувалась перерва до 12.11.2012, у зв'язку із чим постанова приймається вказаною датою.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Київської області були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Насіння" (надалі - ТОВ „Торговий дім „Насіння", позивач) про стягнення солідарно із Товариства з обмеженою відповідальністю „Український центр аграрних технологій" (надалі - ТОВ „Український центр аграрних технологій", відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства „Банк народний капітал" (надалі - ПАТ „Банк народний капітал", відповідач-2) 98109,54 грн., з яких 74580,00 грн. - заборгованість за векселем, 19176,14 грн. - відсотки від дати настання платежу за векселем, 4066,30 грн. - інфляційні втрати та 287,10 грн. - витрати, пов'язані із опротестуванням векселя.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.08.2012 у справі №26/077-12 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство „Банк народний капітал" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.08.2012 у справі №26/077-12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача-2 мотивовані тим, що на його думку рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку із неповним з'ясування обставин, що мають значення для справ, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що при розгляді справи суд не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи доказів, які підтверджують факт звернення позивача до відповідача-1 з вимогою про оплату векселя. Крім того, апелянт стверджує про відсутність правових підстав для стягнення інфляційних втрат, а також відсотків, нарахованих на вексельну суму, оскільки вони не були обумовлені самим векселем.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Насіння", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Український центр аграрних технологій", як покупцем, укладено договір поставки №18-1804/пр3н, за умовами якого продавець зобов'язується у строки, визначені договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Пунктом 6.2 вищевказаного договору визначено, що оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця згідно наданого рахунку-фактури. За згодою сторін оплата може бути здійснена шляхом видачі продавцеві авальованого векселя. Вексель повинен бути авальований банківською установою, аваль якої погоджується прийняти продавець. При цьому оплата вартості товару за цим договором вважається здійсненою тільки після фактичної оплати векселя.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, на виконання умов договору поставки №18-1804/пр3н, у квітні 2011 року поставив відповідачу товар на суму 734580,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №КС-2604-65 від 26.04.2011 на суму 734580,00 грн. та довіреністю на отримання цінностей №4 від 26.04.2011 року.

27.04.2012 відповідач-1 у рахунок оплати вартості поставленого товару видав позивачу власний простий вексель номінальною вартістю 734580,00 грн. серії АА №1082205 зі строком погашення за пред'явленням, але не пізніше 01.11.2011 року.

Згідно із статтею 14 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок", вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності визначаються Законом України „Про обіг векселів", у якому зазначено, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України „Про цінні папери і фондову біржу", Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, у тому числі виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Простий вексель серії АА 1082205 від 27.04.2011 року був переданий Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Насіння" шляхом вчинення іменного індосаменту, в якому зазначено „ми заплатимо проти цього простого векселя наказу ТОВ „Торговий дім „Насіння"".

Згідно зі ст.ст. 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач є законним держателем простого векселя серії АА 1082205 від 27.04.2011, відповідно до якого відповідач-1 зобов'язався сплатити позивачу грошові кошти в сумі 734 580,00 грн.

Статтею 30 Уніфікованого закону передбачено, що платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми.

Відповідно до ст. 31 Уніфікованого закону, аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами „вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль. Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя, якщо тільки цей підпис не вчинений трасатом або трасантом. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за трасанта.

Згідно ст. 32 Уніфікованого закону, аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, платіж за простим векселем серії АА № 1082205 від 27.04.2011 забезпечений авалем ПАТ „Банк Народний Капітал", який вчинений на лицьовій стороні векселя словами „як аваліст за ТОВ „Український центр аграрних технологій".

Таким чином, у даному випадку аваль даний за векселедавця простого векселя серії АА 1082205 ? Товариство з обмеженою відповідальністю „Український центр аграрних технологій".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного, що відповідачі у даній справі є солідарно зобов'язаними перед позивачем, як законним держателем векселя.

З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2011 позивач за допомогою засобів поштового зв'язку відправив відповідачу-1 електронне повідомлення, в якому зазначив, що 28.10.2011 року його уповноважений представник прибуде до відповідача-1 для пред'явлення векселя до оплати.

28.10.2011 року представник позивача прибув до відповідача-1 разом з оригіналом векселя та актом пред'явлення векселя до платежу, проте платежу не отримав.

Вищевказане підтверджується відповідними доказами, зокрема копією електронного повідомлення (телеграми) від 27.10.2011; оригіналами електронних повідомлень (телеграм) №1 та №2, отриманих позивачем у Центрі поштового зв'язку №5 Київської обласної дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта"; копією акта від 28.10.2011 про пред'явлення до платежу простого векселя серії АА № 1082205 від 27.04.2011 та невиявлення посадових осіб ТОВ „Український центр аграрних технологій" за місцезнаходженням, складений представником позивача; копією посвідчення про відрядження представника ТОВ „Торговий дім насіння" з відмітками про прибуття та вибуття з пункту призначення; та копією акта від 28.10.2011 пред'явлення векселя серії АА № 1082205 від 27.04.2011, підписаного зі сторони позивача.

На вимогу ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 зазначені докази надані представником позивача, яким було заявлене усне клопотання про залучення вказаних доказів до матеріалів справи, яке було задоволене судом апеляційної інстанції.

01.11.2011 року державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Київської області Хоменком С.А. на прохання позивача було вчинено протест про неоплату простого векселя серії АА 1082205 від 27.04.2011 року, що зареєстровано в реєстрі за № 3865. Вказаний документ за своїм змістом відповідає нормам чинного законодавства.

07.11.2011 року позивач звернувся до відповідача-2 з повідомленням про неплатіж відповідачем-1 за векселем, яке було отримане відповідачем-2 10.11.2011 року, що вбачається з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

В подальшому, 29.02.2012 позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою про платіж №1-5/35.

Місцевим господарським судом встановлено, що після вчинення протесту про неоплату векселя відповідач-1 частково сплатив позивачу заборгованість по векселю, і станом на час вирішення спору у відповідачів існує заборгованість перед позивачем за простим векселем серії АА 1082205 від 27.04.2011 у розмірі 74580,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості за векселем в розмірі 74580,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 48 Уніфікованого закону векселедержатель може вимагати від особи, до якої пред'явив позов, сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму.

Статтею 2 Закону України „Про обіг векселів в Україні" визначено, що передбачені ст.ст. 48, 49 Уніфікованого закону відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки НБУ на день подання позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Посилання відповідача-3 на правову позицію Верховного Суду України, яка міститься у постанові від 28.03.2011 у справі №3-19гс11, стосовно того, що статтею 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що відсотки за векселем сплачуються лише у випадку, якщо останній містить застереження про їх сплату, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зі змісту вказаної постанови вбачається, що така правова позиція стосується відсотків, сплата яких передбачена пунктом 1 частини 1 ст. 48 Уніфікованого закону, а не пунктом 2 частини 1 вказаної статті, який не передбачає обов'язковість обмовлення сплати відсотків у векселі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів 19176,14 грн. відсотків від дати настання платежу за векселем підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення стягненню 4066,30 грн. інфляційних втрат, виходячи із наступного.

Застосування норм ЦК України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов'язань до правовідносин, пов'язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що названі в Законі України „Про обіг векселів в Україні".

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних витрат та 3 % річних у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, то ст. 625 ЦК України у даній справі застосуванню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.10.2011 у справі №3-91гс11.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 48 Уніфікованого закону держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

Оскільки, за вчинення протесту векселя позивач сплатив Васильківській міській державній нотаріальній конторі 287,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5680 від 31.10.2011 на суму 282,00 грн. та платіжним дорученням №5681 від 31.10.2011 на суму 5,10 грн., суд першої інстанції правомірно поклав на відповідачів витрати здійснені позивачем на опротестування векселя.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Банк народний капітал" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 16.08.2012 у справі №26/077-12 підлягає скасуванню у частині задоволення позовних вимог про стягнення солідарно із Товариства з обмеженою відповідальністю „Український центр аграрних технологій" та Публічного акціонерного товариства „Банк народний капітал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Насіння" суми інфляційної складової боргу у розмірі 4066,30 грн., із прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк народний капітал" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 16.08.2012 у справі №26/077-12 у частині задоволення позовних вимог про стягнення солідарно із Товариства з обмеженою відповідальністю „Український центр аграрних технологій" та Публічного акціонерного товариства „Банк народний капітал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Насіння" суми інфляційної складової боргу у розмірі 4066,30 грн. скасувати.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, та викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український центр аграрних технологій" (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72, код 33018774) та Публічного акціонерного товариства „Банк народний капітал" (03067, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 4, код 20026740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Насіння" (03141, м. Київ, вул. Клінічна, буд. 25, код 30674952) 74 580 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. заборгованості за векселем, 19 176 (дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 14 коп. відсотків, нарахованих на вексельну суму, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 10 коп. витрат пов'язаних із опротестуванням векселя, 1880 (одну тисячу вісімсот вісімдесят) грн. 86 коп. судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити."

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Насіння" (03141, м. Київ, вул. Клінічна, буд. 25, код 30674952) на користь Публічного акціонерного товариства „Банк народний капітал" (03067, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 4, код 20026740) 40 (сорок) грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

Матеріали справи №26/077-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.