Постанова № 27463897, 12.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р. Справа№ 14/5026/1307/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Шумаєвій Ю.С.

за участю представників:

від позивача - Сіндряков О.В. (№14/412 від 05.07.2012 р.)

від відповідача - Школьна І.П. (довіреність б/н від 24.05.2011 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Канівського комунального підприємства теплових мереж

на рішення

господарського суду Черкаської області

від 04.10.2012 р.

у справі № 14/5026/1307/2012 (суддя Хабазня Ю.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Канівського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення 3580257,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Канівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення основного боргу за отриманий природний газ в сумі 2948445,19 грн., 215332,36 грн. пені, 20945,99 грн. інфляційних втрат, 42490,51 грн. 3% річних та 353043,92 грн. 7% штрафу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.10.2012 р. визнано недійсним пункт 7.2 договору від 19.09.2011 р. №305/11-ТЕ на купівлю-продаж природного газу (із змінами, внесеними додатковими угодами від 11.10.2011 р. №1, від 19.01.2012 р. №2, укладеного між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» і Канівським комунальним підприємством теплових мереж, в частині його слів «а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу». Позов задоволено частково. Стягнуто з Канівського комунального підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2948445,19 грн. основного боргу, 20945,99 грн. інфляційних втрат, 42490,51 грн. три проценти річних, 215332,36 грн. пені, 58031,58 грн. судового збору, разом - 3285245,63 грн. Відмовлено позивачу у стягненні штрафу на підставі п.7.2 договору від 19.09.2011 р. №305/11-ТЕ у розмірі 353043,92 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 1073,00 грн. судового збору в доход державного бюджету України через місцевий (за місцезнаходженням відповідача) орган державної податкової служби.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови у стягненні 7% штрафу в сумі 353043,92 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 7% штрафу в сумі 353043,92 грн., в решті залишити оскаржене рішення без змін.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач вважає, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні 7% штрафу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 215332,36 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.

Представник позивача, у судовому засіданні, повністю підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі. Проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні, повністю підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі. Проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував, просив залишити скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного між сторонами договору від 19.09.2011 р. №305/11-ТЕ на купівлю-продаж природного газу (із змінами, внесеними додатковими угодами від 11.10.2011 р. №1, від 19.01.2012 р. №2) та актів приймання-передачі газу від 31.10.2011 р., від 30.11.2011 р., від 31.12.2011 р., від 31.01.2012 р., від 29.02.2012 р., від 31.03.2012 р. та від 30.04.2012 р. позивач передав відповідачу природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, у об'ємі 12687194 куб.м. на загальну суму 8305037,19 грн.

Позивач вказує на проведення з ним часткового розрахунку на суму 5356592,00 грн.

02.08.2012 р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №26-4430/1.2-12 про сплату в триденний термін 2948445,19 грн. основного боргу, 215332,36 грн. пені, 353043,92 грн. штрафу. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу, належним чином не виконав і станом на час розгляду даного спору у суді за отриманий газ розрахувався частково. Отже заборгованість відповідача перед позивачем склала 2948445,19 грн. за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються і підтверджуються наявними у справі матеріалами.

Невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання у строки, встановлені п.6.1 договору, є правовою підставою для стягнення заявленої суми основного боргу у примусовому порядку.

В зв'язку з тим, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання по оплаті за природний газ, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача за весь період прострочення з 14.11.2011 р. по 14.05.2012 р. 20945,99 грн. інфляційних втрат та 42490,51 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем здійснений відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно якого розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Розрахунок позивача за вказаний ним період відповідачем не оспорюється.

За таких обставин, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 20945,99 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 42490,51 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 215332,36 грн. пені та 353043,92 грн. 7% штрафу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України. Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 3-24гс12.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, вважає, що позовні вимоги про стягнення 215332,36 грн. пені та 353043,92 грн. 7% штрафу є правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про незаконності змісту п. 7.2. договору відносно стягнення суми штрафу та невідповідності вказаного пункту типовому договору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З матеріалів справи не вбачається, у чому саме полягає порушення прав та інтересів відповідача, за договором, по всім умовам якого досягнуто згоди при його укладенні. Посилання відповідача на те, що умови договору відрізняються від умов типового договору не може свідчити про незаконність договору, оскільки сторони можуть відійти від умов типового договору, при умові, що це (умови угоди) не суперечить законодавству. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 25.10.2012 р. у справі №5011-35/4014-2012.

Тому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання п. 7.2 договору недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість зменшення розміру пені.

Пунктом 3 чстини 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вказана норма передбачає право суду, а не його обов'язок зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процессуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторонни (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

До виключних слід віднести такі випадки, які є одиничними і не характерними (не типовими, не повторюваними) для аналогічних правовідносин чи для осіб, які здійснюють аналогічну діяльність. Однак, доводи відповідача спростовуються приведеною ним же нормою ст. 23 Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік» - випадки виникнення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, визнані на державному рівні типовими для усіх підприємств галузі, тому не є виключними. Відповідач підпадає під дію цієї норми, про що останнім надано суду докази, отже його випадок не є виключним.

Також, апеляційний господарський суд відхиляє посилання відповідача про недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 р. №1087, оскільки вказаною постановою регулюється укладення договору постачання газу за нерегульованим тарифом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 04.10.2012 р. у справі №14/5026/1307/2012 підлягає частковому скасуванню в частині визнання недійсним п. 7.2. договору та в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми 7% штрафу, а відтак апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає задоволенню.

Канівським комунальним підприємством теплових мереж належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми пені апеляційному суду не наведено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити.

Апеляційну скаргу Канівського комунального підприємства теплових мереж залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 04.10.2012 р. у справі №14/5026/1307/2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити.

Стягнути з Канівського комунального підприємства теплових мереж (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 30, код ЄДРПОУ 02082657, р/р 26032650180695 в Канівському відділенні «Ощадбанк» МФО 354585) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, МФО 300012, р/р 260053012609 в ГОУ «Промінвестбанк України») 2948445 (два мільйони дев'ятсот сорок вісім тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 19 коп. основного боргу, 20945 (двадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 42490 (сорок дві тисячі чотириста дев'яносто) грн. 51 коп. 3% річних, 215332 (двісті п'ятнадцять тисяч триста тридцять дві) грн. 36 коп. пені, 353043 (триста п'ятдесят три тисячі сорок три) грн. 92 коп. 7% штрафу, 64380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору за подання позову до суду першої інстанції та 3531 (три тисячі п'ятсот тридцять одна) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Справу №14/5026/1307/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Сітайло Л.Г.