Ухвала суду № 27458718, 14.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 року м. Київ К-12117/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у Автономній Республіці Крим (далі -СДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010

у справі № 2а-8785/08/4

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еколого-туристичний центр в Парковом" (далі -Товариство)

до СДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010, уточнені позовні вимоги Товариства задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.12.2008 № 0015722301/0 з посиланням на відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства під час формування даних податкового обліку за операціями з придбання послуг по проектуванню та будівництву нерухомого об'єкта.

На вказані судові акти СДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи та просить прийняти рішення про відмову у позові Товариства, скасувавши оскаржувані судові акти попередніх інстанцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків, що містяться в оскаржуваних судових актах, наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права, дотримання ними норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень попередніх інстанцій.

Судами у розгляді справи встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за серпень, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2007 по 31.08.2008. За наслідками цієї перевірки контролюючим органом було складено акт від 18.11.2008 № 8410/23-4/35003031 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2008 № 0015722301/0, за яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування за серпень 2008 року в розмірі 13073 грн. Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості послуг по проектуванню та будівництву об'єкта «Еколого-туристичний центр в Парковом»з огляду на відсутність у Товариства на час замовлення цих послуг дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів.

Визнаючи протиправним вказане податкове повідомлення-рішення, суди виходили з дотримання позивачем умов формування податкового кредиту, визначених у підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також правил визначення від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодування, згідно з вимогами пункту 7.7 цієї ж статі Закону.

Суд касаційної інстанції вважає, що вказані висновки судів відповідають установленим під час розгляду справи обставинам та положенням діючого законодавства.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому наведена норма Закону не обумовлює застосування викладених у ній правил формування податкового кредиту дотриманням учасниками поставки вимог цивільного законодавства, земельного та іншого законодавства. Для цілей оподаткування визначальним є саме факт здійснення господарської операції та її зв'язок з господарською діяльністю платника.

Не випливає такий висновок і з визначення поняття поставки послуг, що наведено у пункті 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, у цьому положенні Закону визначено, що поставка послуг -це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Отже, для цілей оподаткування ПДВ дотримання вимог чинного законодавства не є кваліфікуючою ознакою операції з поставки послуг.

В аспекті розглядуваного питання це означає, що господарська операція з виконання проектних та будівельних робіт є поставкою для цілей оподаткування і за відсутності у платника дозволу на здійснення таких робіт. Наявність або відсутність дозвільної документації може оцінюватися лише у розрізі встановлення реального виконання операції (зокрема, за наявності доказів її фіктивності), однак при існуванні документального підтвердження фактичної поставки будівельно-проектних робіт платникові порушення ним норм іншого законодавства, контроль за дотриманням не належить до функцій податкового органу, не може бути підставою для застосування до такого платника заходів відповідальності у сфері податкового законодавства.

До того ж, судами було встановлено факт отримання позивачем дозволів на виконання будівельних робіт у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Ялта.

Наведені висновки судів у касаційній скарзі не спростовано. Фактично доводи касаційної скарги ґрунтуються на іншому тлумаченні законодавства, що не може слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у Автономній Республіці Крим відхилити, а постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 у справі № 2а-8785/08/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько