Ухвала суду № 27458729, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Київ К-29675/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2009 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010 р.

у справі №2а-10162/09/1

за позовом Малого підприємства «Север»

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010 р., задоволено уточнений адміністративний позов Малого підприємства «Север»(далі -позивач) до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі -відповідач). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.07.2009 р. №0001581502/0, стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3, 40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2001 р.

За результатами перевірки складено акт від 20.07.2009 р. №990/15-02/20711789, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», а - саме своєчасно не сплачено узгоджену суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в держбюджет по декларації від 19.06.2001 р. у сумі 1 198, 00 грн., яку частково зменшено переплатою у розмірі 50, 35 грн., у результаті чого виникла недоїмка у розмірі 1 147, 65 грн., яку фактично сплачено платіжним дорученням від 05.07.2001 р. №1 у розмірі 1 147, 65 грн.; по декларації від 13.07.2001 р. №2699 у розмірі 1 614, 00 грн., яку частково зменшено переплатою у розмірі 50,35 грн., у результаті чого виникла недоїмка у розмірі 1 563, 65 грн., яку фактично сплачено платіжним дорученням від 14.12.2001 р. №85 у розмірі 1 563, 65 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2009 р. №0001581502/0, яким за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 4 483, 00 грн. застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 896, 60 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем наведених законодавчих приписів стало те, що сплату узгоджених податкових зобов'язань здійснено останнім з порушенням граничних термінів.

Так, порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість, надання податкової звітності встановлений Законом України «Про податок на додану вартість».

У той же час, згідно пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 17.3 ст. 17 вказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Нормами пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 цього ж Закону передбачено право податкового органу самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що правовий аналіз зазначених норм визначає право податкового органу на прийняття рішення про застосування штрафних санкцій саме у межах граничного строку 1095 днів, законодавчо встановленого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, строк давності у 1095 днів щодо нарахування фінансових санкцій позивачу за декларацією за травень 2001 р. сплинув 03.07.2004 р., тоді як податковим органом застосовано штрафні санкцій до позивача у розмірі 114,77 грн. лише 27.07.2009 р. (податкове повідомлення -рішення № 0001581502/0).

Граничний строк сплати за декларацією з податку на додану вартість за червень 2001 р. сплинув 31.07.2004 р., тоді як відповідачем застосовані штрафні санкції у розмірі 781,83 грн. лише 27.07.2009 р. (податкове повідомлення -рішення № 0001581502/0).

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками попередніх судових інстанцій щодо порушення відповідачем строку давності у 1095 днів щодо нарахування фінансових санкцій позивачу за деклараціями з податку на додану вартість за травень та червень 2001 р.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010 р. у справі №2а-10162/09/1 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.