Ухвала суду № 27458612, 15.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2012 року м. Київ К-25653/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Войчука В.А.,позивача:Матусяк І.О.,відповідача:Чирви Д.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 р.

у справі №2а-3303/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 р., позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.03.2009 р. № 0000262304/0.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача до суду із названим позовом стали результати проведеної контролюючим органом перевірки, результати якої викладено в акті від 10.03.2009 р. №130/23/4-20028213.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.13.1, п. 13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягали у несплаті податку з доходів нерезидента при перерахуванні доходів із джерелом їх походження з України у сумі 1 217 885,57 грн, у т.ч. за 2005 р. -207 214,22 грн.

Наведені порушення стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення форми «Р», яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 101 067,14 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 202 134,28 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2003 р. між позивачем та АТ «РАREX ВАNКА»(Латвійська Республіка) було укладено Договір кредиту №РВ-2.3.-2.3.9.1.-2003/02К про надання позивачу грошового кредиту на суму 1 100 000 доларів США.

Відповідно до умов названого Договору та Додаткових Угод від 12.11.2004 р., 25.11.2004 р., 15.11.2005 р. за фактичний час користування кредитом позивач сплачував проценти на користь АТ «РАREX ВАNКА»(Латвійська Республіка), розрахунки за який були повністю здійснені 03.06.2008 р.

За змістом п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Положеннями п. 13.2 ст.13 вказаного Закону визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Нормами міжнародного права, а саме Конвенції між Урядом України та Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і на майно, ратифікованої Законом України від 12.07.1996 №331/96-ВР, а саме пунктами 1 та 2 ст. 11 визначено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів. При цьому механізм усунення подвійного оподаткування передбачено ст. 24 цієї Конвенції.

Таким чином, обґрунтованим є висновок судових інстанцій, що наведеними нормами сторонам договору надано право самостійно вирішувати в якій з держав оподатковувати дохід нерезидента.

Крім того, згідно ст. 19 Закону України «Про систему оподаткування»встановлено, що якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанції при визначені того, що податковий орган безпідставно трактував положення вказаної Конвенції як такі, що встановлюють обов'язок для позивача оподатковувати проценти за користування кредитом саме на території України.

Аналіз наведених законодавчих приписів, а також той факт що судовими інстанціями було належним чином встановлено, що АТ «РАREX ВАNКА»дійсно є резидентом Латвії у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Латвією, про що свідчать легалізовані довідки, видані Управлінням великих платників податків Служби державних доходів Латвії, а також той факт, що процентний дохід, отриманий по Кредитному договору від 20.11.2003 р. № РВ-2.3.-2.3.9.1-2003/02К у відповідності до законодавства Латвійської Республіки був включений в оподатковуваний дохід Банку відповідного року, судова колегія вбачає наявність підстав для висновку про правомірність дій позивача, а відтак обґрунтованість заявленого позову.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 -231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 р. у справі №2а-3303/09/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.