Ухвала суду № 27458624, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2012 р. м. Київ К-8041/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 р.

у справі 2а-30555/09/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Євроцемент груп -Україна» в особі Керуючого Краматорською філією А.М.Лукаша

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 р., задоволено адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Євроцемент груп-Україна»в особі керуючого Краматорською філією А.М. Лукаша (далі -позивач) до Державної податкової інспекції у м. Краматорську (далі -відповідач). Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.09.2008 р. №0000982302/1/55079 та від 14.07.2008 р. №0000982302/0/44202. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті держмита у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р., за результати якої складено акт від 01.07.2008 р. №1247/23-2-33640968.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2007 р. на 21 251,00 грн., у тому числі за серпень 2007 р. на 7 027,00 грн. за вересень 2007 р. - 14 224,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 14.07.2008 р. №0000982302/0/44202 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31 876,50 грн., з якої основний платіж -21 251, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції -10 625,50 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 25.09.2008 р. №000982302/1/55079, аналогічне за змістом.

Підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем наведених законодавчих приписів стало те, що позивачем відповідно до зворотно-сальдової відомості по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»за 3 квартал 2007 р. було реалізовано цемент Сухановій Н.Б. на загальну суму 128 683,80 грн., у тому числі податку на додану вартість 21 447,00 грн., тоді як до податкових зобов'язань у вересні 2007 р. віднесено суму лише у розмірі 7 223,00 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було реалізовано цемент Товариству з обмеженою відповідальністю «Урожай»на загальну суму 91 828,68 грн., у тому числі податку на додану вартість 15 305,00 грн., але до податкових зобов'язань у серпні 2007 р. не віднесена сума податку на додану вартість у розмірі 7 027,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно абзацу 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Між тим, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що в акті перевірки не зафіксовано фактів відвантаження цементу, а також надходження коштів від контрагентів позивача.

Крім того відсутні доводи про здійснення реалізації цементу: накладні, акти прийому -передачі або платіжні доручення.

Таким чином, відповідачем не обґрунтовано свої висновки, щодо виникнення податкових зобов'язань з поставки товару.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 р. у справі 2а-30555/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,